Чому після стресу тягне на солодке: вчені знайшли пояснення
Чимало людей помічають, що після важкого дня, у якому було багато стресу, рука тягнеться до шоколадки, і це не слабкість волі. Науковці з Французького національного центру наукових досліджень знайшли нейронний механізм, який пов'язує стрес, пам'ять і тягу до цукру в єдиний ланцюжок, пише Earth.
Чи дійсно цукор впливає на пам’ять
Науковці провели серію експериментів з плодовими мухами, бо їхній мозок достатньо малий, щоб вмикати й вимикати конкретні нейрони й дивитися, що змінюється.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Мух навчали боятися певного запаху через удари струмом. Після тренування одні мухи отримували цукор, інші — ні.
Виявилося, що лише ті, хто отримав цукор у перші три години, сформували стійку пам'ять на кілька днів. Решта теж уникала запаху, але ненадовго. Цукор тут спрацьовував не як їжа, а як команда мозку зафіксувати пережите.
Чому після стресу ми їмо солодке
- Тут стає зрозуміло, чому після важкого дня рука сама тягнеться до шоколадки. Після стресу мозок навмисно створює стан, схожий на голод, навіть якщо ви щойно пообідали.
- Нейрони Gr43a, які зазвичай реагують на цукор лише при голоді, раптом знову вмикаються. Мозок штучно створює відчуття голоду.
- Коли цукор все ж надходив, ці нейрони вивільняли тиреостимулін — молекулу-посередника, яка передавала сигнал далі до зон пам'яті. Коли науковці блокували цю молекулу, то довготривала пам'ять не формувалася взагалі.
- Раніше ми писали, що за чотири дні фастфуд порушує роботу зони мозку, відповідальної за памʼять. Новий механізм показує протилежне: цукор у правильний момент допомагає мозку записати пережите.
- Після експериментів мухи, у яких сформувалася стійка пам'ять, починали активніше вибирати солодку їжу.
- Видалення сигнальних нейронів зменшувало цю тягу, тобто один і той самий ланцюжок керував і пам'яттю, і апетитом. Це нагадує те, як мозок закріплює будь-яку звичку: він автоматизує поведінку, яка колись дала результат.
- Далі науковці планують перевірити, чи є аналогічний механізм у ссавців. Якщо датчики поживних речовин у мозку людини теж беруть участь у консолідації пам'яті під час стресу, це може змінити підходи до вивчення тривожних розладів і харчової залежності.
Цікаво, що наука вже рухається в суміжному напрямку: нещодавно вчені виявили білок MRAP2, який керує відчуттям ситості в мозку й теж через нейронні сигнали. А дослідники зі Стенфорду паралельно шукають молекули, які могли б знижувати апетит без побічних ефектів, і знайшли пептид, що діє саме на гіпоталамус, зону контролю голоду.
Схоже, апетит і пам'ять виявляються набагато ближчими сусідами в мозку, ніж вважали раніше. Науковці також виявили, що кофеїн покращує пам'ять мурах, а це знову вказує на те, що їжа і мозок пов'язані значно тісніше, ніж здавалося.