Травми у паделі: які найпоширеніші та як їх уникнути
Падел вважається одним з найбезпечніших ракеткових видів спорту – і все ж травматизм у ньому вищий, ніж прийнято думати. Розбираємо, де болить найчастіше і що реально допомагає.
Падел активно просувають як спорт для всіх – без обмежень за віком, рівнем підготовки чи фізичної форми. І це справді так. Але динамічні рухи, різкі зміни напрямку, вибухові виходи до сітки і постійне навантаження на ракеткову руку роблять своє. За даними систематичного дослідження за участі понад 2000 гравців, рівень травматизму у паделі становить 3 травми на 1000 годин тренувань і 8 травм на 1000 матчів. Загальна поширеність травм серед гравців коливається від 40% до 95%. Цифри говорять самі за себе.
Лікоть — зона першого ризику
Найчастіше травмованою зоною є лікоть, за ним ідуть коліно, плече та нижня частина спини. Переважна більшість ушкоджень має сухожилковий або м'язовий характер.
Так звана «ліктьова хвороба тенісиста» – епікондиліт – у паделі зустрічається не рідше, ніж у тенісі. Вона виникає через повторюване навантаження на ліктьовий суглоб під час сильних ударів по м'ячу. Особливо страждає зв'язковий апарат при неправильній техніці бекхенду та смешу. Раннє виявлення та правильний підбір ракетки за вагою і балансом суттєво знижують ризик: ракетки з центральним або низьким балансом та якісним карбоновим полотном передають менше вібрації на руку.
Гомілкостоп і коліно: ціна різких рухів
Підписуйтеся на наші соцмережі
У дослідженні серед аматорів найпоширенішою зоною ушкоджень виявилася щиколотка й стопа, за якими йдуть лікоть і плече. Розтягнення гомілкостопу належить до найтиповіших травм і виникає через незграбні приземлення або скручувальні рухи під час гри.
Коліно теж під постійним навантаженням – різкі старти, зупинки, бічні випади. Бічні рухи й швидкі розвороти можуть спричиняти тендиніт надколінника або ушкодження меніска.
Плече: хронічний біль тих, хто грає часто
Більшість ударів у паделі передбачають рух над головою, що вимагає значної амплітуди в плечовому суглобі. Регулярні смеші й удари з вильотом без належної підготовки м'язів-ротаторів призводять до хронічного запалення. Найтиповіші ушкодження плеча – тендиніт і бурсит.
Хто в зоні ризику
Серед незалежних факторів, пов'язаних із підвищеним ризиком травм, – вік понад 30 років, менший ігровий досвід у паделі та позиція на правій стороні корту. Професійні гравці травмуються значно частіше за любителів. При цьому різниця між чоловіками й жінками в рівні травматизму незначна – серед досліджуваних аматорів показники були практично ідентичні: 53,7% у жінок і 53,9% у чоловіків.
Як захистити себе
Розминка – не ритуал, а необхідність. Оптимальний протокол включає 5 хвилин суглобової мобілізації – кола щиколотками, колінами, стегнами, плечима й зап'ястями, плюс 5 хвилин кардіо у вигляді легкого бігу або бічних переміщень по корту, і ще 5 хвилин динамічних вправ з ракеткою разом із партнером.
Статичне розтягування перед матчем не найкраща ідея, воно може знизити вибуховість і силу. Пріоритет – активація м'язів і механічний тонус тих структур, які найбільше задіяні у грі: сідниць, плечей і кору.
Окремо варто говорити про техніку. Правильна механіка удару, особливо положення зап'ястя під час бекхенду, суттєво знижує навантаження на сухожилля передпліччя. Помилки в техніці, що накопичуються місяцями, врешті конвертуються в хронічний біль.
І нарешті – відновлення. Гідратація, збалансоване харчування з антизапальними продуктами та достатній сон є частиною повноцінної профілактики травм, а не доповненням до неї.
Падел залишається доступним і захопливим спортом. Але тіло в ньому працює на межі – і це потрібно враховувати від першого виходу на корт.