Віртуальні електростанції в Україні: виклик чи можливість?

Енергетичний ринок України зараз активно змінюється, хоча це помічають не всі. Дедалі більше електроенергії виробляється децентралізовано, а процеси переходять у цифру. 

Віртуальні електростанції — це нова технологія, яка може сильно змінити українську енергетику. Але разом із новими можливостями з’являються і нові юридичні труднощі. Щоб усе працювало як треба, потрібно змінювати і підлаштовувати закони.

IT-юрист Дмитро Кондратьєв у цій статті простими словами пояснює, що це означає і чому це важливо.

Що таке віртуальна електростанція?

Віртуальні електростанції — це як Uber для енергетики: багато маленьких «автомобілів» (генеруючих об’єктів), але керуються централізовано, ефективно і за алгоритмами.

Ключовий принцип — централізоване управління децентралізованими ресурсами.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Чому за віртуальними електростанціями — майбутнє?

Світова енергетика переходить від централізованих електростанцій до децентралізованої, цифрової та гнучкої моделі. Це дає гнучкість, це означає, що мережу можна балансувати без будівництва нових ТЕС.

Адже, віртуальні електростанції дозволяють в реальному часі керувати попитом і генерацією, балансувати мережу без нових ТЕС, надавати послуги з гнучкості, які стають все більш затребуваними.

Енергетика стає розподіленою, тому сусід із сонячною панеллю — новий гравець ринку. Кожен, у кого є сонячна електростанція чи батарея, — не просто споживач, а маленька електростанція

Використання віртуальних електростанції — це стійкість до форс-мажорів. Адже централізовані станції — як один Wi-Fi на всіх. А віртуальна електростанція — це коли у кожного свій роутер.

А ще це гроші. Можна продавати надлишки енергії, заробляти на гнучкості та платити менше за світло. 

Що по регулюванню?

Наразі законодавство України не містить чіткого визначення поняття «віртуальна електростанція». Однак, низка нормативних актів створює основу для її впровадження:

Проте ключовим залишається питання статусу агрегатора — суб’єкта, який об’єднує малі об’єкти генерації в єдину «віртуальну» станцію та відповідає за їх поведінку на ринку.

Що далі?

Україна має всі шанси стати лідером Східної Європи у сфері розвитку віртуальних електростанцій. Перші кроки вже зроблено — на ринку з’являються інноваційні ініціативи. Зокрема, Aggregator.energy — українська компанія, яка створює цифрову платформу для об'єднання розподілених енергоресурсів і запуску VPP-рішень.

Втім, для повноцінного запуску такого ринку необхідно ще багато зусиль — як на рівні законодавства, так і на рівні технічної реалізації.

На мою думку, для розвитку віртуальних електростанцій Україні потрібно зробити кілька ключових кроків. По-перше, необхідно законодавчо визначити поняття агрегатора та віртуальної електростанції, адже наразі ці терміни залишаються поза межами чіткого правового поля. По-друге, варто адаптувати енергетичне й податкове законодавство таким чином, щоб воно сприяло розвитку бізнесу, а не створювало додаткові бар'єри. Також важливо чітко прописати технічні вимоги та стандарти — не покладаючись на “якось буде”, а керуючись системним підходом. І, нарешті, слід запустити пілотні проєкти, які допоможуть перевірити ці механізми на практиці.