Як впливає на людський організм тривале перебування у космосі
Рекорд для однієї подорожі у космос зараз становить 437 днів, але тривалі періоди перебування на орбіті можуть змінити тіло астронавта дивовижним чином, змінивши його м’язи, мозок і навіть кишкові бактерії, пише ВВС.
Кількома рукостисканнями, короткою фотосесією та помахом рук астронавт NASA Френк Рубіо попрощався з колекцією модулів і сонячних панелей розміром з поле для американського футболу, яка була його домом протягом 371 дня. Його відліт з Міжнародної космічної станції і повернення на Землю у жовтні 2023 року ознаменували кінець найдовшого космічного польоту американця.
Його час на орбіті, який перевищив попередній рекорд США у 355 послідовних днів, був продовжений у березні 2023 року після того, як на космічному кораблі, на якому він і члени екіпажу мали летіти додому, стався витік охолоджувальної рідини. Додаткові місяці у космосі дали змогу Рубіо здійснити 5963 орбіти навколо Землі, подолавши 253,3 млн км.
Та йому все одно не вистачило приблизно двох місяців до рекорду найдовшого космічного польоту людини.
Що ж космічний політ робить з людським тілом?
Підписуйтеся на наші соцмережі
М’язи та кістки
Без постійної сили тяжіння на наші кінцівки маса м’язів і кісток швидко починає зменшуватися в космосі. Найбільше страждають м’язи спини, шиї, литок і квадрицепсів, які допомагають підтримувати поставу — в умовах мікрогравітації їм більше не потрібно працювати так само важко і вони атрофуються.
Уже через два тижні м’язова маса може впасти на 20%, а під час триваліших місій — від трьох до шести місяців — вона може впасти на 30%.
Втрата ваги
Хоча під час перебування на орбіті вага має дуже мало значення, середовище мікрогравітації означає, що будь-що, що не прив’язане, може вільно плавати у середовищі існування МКС, зокрема людське тіло, підтримувати нормальну вагу під час перебування на орбіті — складне завдання.
Попри те що НАСА намагається забезпечити астронавтів різноманітними поживними продуктами, серед яких кілька листків салату, вирощених нещодавно на борту космічної станції, це однаково може вплинути на організм астронавта. Скотт Келлі, астронавт НАСА, який брав участь у наймасштабнішому дослідженні наслідків тривалого космічного польоту після перебування на борту МКС протягом 340 днів, а його брат-близнюк залишився на Землі, втратив 7% маси тіла під час перебування на орбіті.
Зір
На Землі сила тяжіння допомагає змусити кров у нашому тілі опускатися, а серце знову накачує її. Однак у космосі цей процес збивається (хоча організм дещо адаптується), і крові може накопичуватися в голові більше, ніж зазвичай. Частина цієї рідини накопичується у задній частині ока та навколо зорового нерва, що призводить до набряку.
Це може спричинити зміни зору, як-от зниження гостроти, та структурні зміни самого ока. Ці зміни можуть розвинутися через два тижні перебування у космосі, але з плином цього часу ризик зростає. Деякі зміни зору повертаються приблизно через рік після повернення астронавтів на Землю, але інші можуть бути постійними.
Нейронне перетасування
Після тривалого перебування на МКС когнітивні показники Келлі мало змінилися й залишилися відносно такими ж, як у його брата на землі. Однак дослідники помітили, що швидкість і точність когнітивних можливостей Келлі знизилися приблизно через шість місяців після того, як він приземлився, можливо, через те, що його мозок пристосувався до гравітації Землі та його геть іншого способу життя вдома.