Космічні перегони 2026: як США, Європа та Китай ділять орбіту
Космічний простір остаточно перестав бути майданчиком лише для символічного змагання престижу, перетворившись у 2026 році на прагматичну арену боротьби за економічний та військовий вплив.
Як зазначає DW News, Сполучені Штати вже розглядають позаземне середовище як повноцінний театр бойових дій, тоді як європейські держави намагаються виборювати стратегічну автономію та встановити міжнародні правила гри. На тлі загострення глобальної конкуренції виникає ключове питання: чи зможе людство уникнути перетворення навколоземної орбіти на нову гарячу точку?
Битва за Місяць: чому заяви США суперечать закону
Американська військова присутність поза Землею стрімко матеріалізується. Космічні сили США (US Space Force) розширюють свій функціонал: минулого місяця їхній почесний караул презентував нову парадну форму, а командування відкрито називає військовослужбовців («вартових») ключовою ланкою бойових спроможностей держави. Олії у вогонь підлив Дональд Трамп, опублікувавши у соціальних мережах згенероване штучним інтелектом зображення за пультами управління космічними операціями та заяву «Місяць наш».
Втім, подібні претензії суперечать засадничим нормам міжнародного права. Директорка з питань космічної безпеки та стабільності фонду Secure World Foundation Вікторія Самсон наголошує, що Стаття II Договору про космічний простір 1967 року чітко забороняє національне відчуження Місяця або інших небесних тіл, проголошуючи їх надбанням усього людства. Подібна риторика лише ускладнює міжнародну співпрацю в межах цивільної місячної програми Artemis, де ключовим фактором є саме партнерство.
Паризький саміт: як Європа долає залежність від SpaceX
Підписуйтеся на наші соцмережі
Наважуючись протистояти гегемонії супердержав, президент Франції Еммануель Макрон організував у Парижі перший Міжнародний космічний саміт, залучивши делегації з майже 120 країн. Головна мета зустрічі — розробка цивільних норм безпеки для перевантажених орбіт. Однак захід опинився під загрозою через політичні розбіжності: компанії SpaceX, Blue Origin та ще два американські гіганти відмовилися від участі після застережень адміністрації Білого дому щодо «проєвропейського порядку денного». При цьому Китай направив свою делегацію, а ФРН, яка офіційно співголовує на саміті, залишилася без канцлера Фрідріха Мерца.
Європа прагне суттєво зменшити залежність від американських носіїв, хоча її поточний бюджет у цій сфері становить лише близько 20% від асигнувань США. Для забезпечення незалежного доступу до орбіти Європейський Союз розраховує вивести нову ракету Ariane 6 на показник 9–10 запусків на рік до 2027 року.
Водночас глобальна інфраструктура потрапила у критичну залежність від приватних корпорацій. SpaceX наразі забезпечує виведення апаратів як для NASA та Пентагону, так і для європейських партнерів. Ситуація ускладнюється тим, що після 2028 року компанія планує припинити запуски на Falcon 9, запропонувавши клієнтам Starship, який поки що перебуває на стадії допрацювання. Концентрація таких можливостей у руках кількох приватних гравців створює серйозні ризики для національної безпеки держав.
Супутникові війни: від глушіння GPS до ядерного ризику
Хоча пряме розміщення зброї в космосі юридично залишається під табу, фактична мілітаризація орбіти триває від початку космічної ери. Кінетичні випробування протисупутникової зброї з реальним збиттям власних апаратів успішно провели чотири держави: США, рф, Китай та Індія.
Сьогодні основний акцент змістився в бік засобів стримування та обмеження доступу (counterspace capabilities):
- Радіоелектронна боротьба: системне глушіння сигналів GPS у Балтійському регіоні, що загрожує цивільній авіації, а також на Близькому Сході.
- Оптичне та інформаційне засліплення: використання лазерів для засліплення розвідувальних супутників, здійснення кібератак та підміна навігаційних даних.
- Орбітальний перехоплювач: небезпечне зближення апаратів на геостаціонарній орбіті та маневрування поруч із чужими супутниками.
- Зброя масового ураження: розробка рф ядерного заряду для орбітального розташування, детонація якого на низькій навколоземній орбіті здатна одночасно вивести з ладу сотні апаратів.
Орбітальний конфлікт: коли стримування веде до війни
Головна проблема космічної безпеки полягає у подвійному призначенні більшості технологій. Наприклад, коли Китай задіяв спеціальний супутник для зняття з орбіти аварійного апарата, це можна трактувати як відповідальне прибирання космічного сміття. Втім, із військового погляду ця ж технологія є готовою протисупутниковою зброєю для захоплення сторонніх об'єктів.
У відповідь Франція та Німеччина минулого року оголосили про виділення мільярдів євро на розвиток військово-космічних спроможностей і систем обізнаності про ситуацію в космосі (Space Domain Awareness). Але тонка межа між захистом та наступом загрожує спровокувати повномасштабну гонку озброєнь.
Найбільшу небезпеку становить можлива ескалація на Землі. За часів Холодної війни міжнародні угоди забороняли створення перешкод для національних технічних засобів верифікації — супутників спостереження та попередження про ракетний напад. Пошкодження або виведення з ладу супутників системи ядерного стримування під час міжнародної кризи може бути помилково витлумачене як підготовка до першого ядерного удару, що здатно спровокувати миттєву фатальну відповідь на Землі.