Як війна та штучний інтелект змінюють українське ІТ: велике інтерв'ю з Kharkiv IT Cluster

Харківське ІТ живе унікальним життям: офіси перетворилися на автономні фортеці, ШІ переписує вимоги до фахівців, а бізнес вчиться готуватися до повернення ветеранів.

Заступниця директора з операційних питань Kharkiv IT Cluster Олена Лоєнко в рамках Super Board 2026 відверто розповіла про нові правила гри в українській технологічній галузі.

Як українське ІТ інтегрується в Європу попри війну

Кластер — це унікальна за своєю природою організація, і саме тому її так важко вкласти в звичні рамки. Ми не бізнес-структура, хоча працюємо на розвиток бізнесу.

Ми неприбуткова установа, але не є й суто представником громадського сектору. Нас часто плутають з асоціаціями — проте кластер це набагато ширше поняття: асоціація захищає інтереси, а кластер вибудовує середовище, у якому ці інтереси реалізуються.

У нас дуже розгалужена структура, і працюємо ми одночасно на кількох рівнях — від впливу на економічні процеси й адвокації інтересів бізнесу до бронювання фахівців. Тому й кластерний управлінець колосально відрізняється від класичного CEO. У бізнесі ти вимірюєш результат прибутком, а тут постійно оперуєш категорією «вплив» — тим, що складно порахувати, але саме воно й визначає, чи змінюється галузь навколо тебе.

Досвід, коли до Кластера долучалися ІТ-компанії з-поза меж Харківського регіону, у нас був ще до війни. Але у 2022–2024 роках спільнота зросла кардинально — з'явився чіткий запит на об'єднання сил і координацію, бо поодинці витримувати виклики цих років було майже неможливо.

Сьогодні ми маємо всі характеристики метакластера, визначені Європейською комісією, і бронзову нагороду Cluster Management Excellence — це підтвердження вже не на регіональному, а на європейському рівні.

Саме тому цьогоріч ми продовжуємо об’єднувати технологічний бізнес, владу та освіту. Яскравим прикладом цієї синергії є наш флагманський захід — GlobalTech Kharkiv. Який в цьому році проходить за підтримки  Асоціації прифронтових міст та громад України.

Сам факт того, що цей захід відбувається, — уже доказ: технологічна галузь продовжує демонструвати лідерство. А те, що ми робимо його разом із прифронтовими громадами, показує головне — бізнес прифронтових регіонів об'єднується, щоб разом ставати сильнішими.

ІТ-бізнес не просто зберігає офіси в Харкові — він інвестує в розвиток міста й області. Перші два роки був рух: хтось релокувався, хтось шукав безпечніші міста. Але сьогодні динаміки закриття офісів ми не бачимо.

Сьогодні члени Kharkiv IT Cluster працюють по всій Україні та світу — і саме ця розпорошеність стала для нас новим викликом. У 2025 році нам виповнилося 10 років, і ми вийшли на новий стратегічний горизонт. Свою силу вбачаємо в тому, щоб розвивати технологічну спільноту одразу на трьох рівнях: регіональному, національному та міжнародному.

Я свідомо все частіше кажу «технологічна галузь», а не «ІТ». Поняття «ІТ» вже стало для нас завузьким — воно вже не вміщає того, чим галузь є насправді. Сьогодні це і DeepTech, і EdTech, FinTech, ConTech, DefenseTech — весь спектр бізнесу, чия конкурентна перевага будується на технологіях. Тому й термін має відображати цю ширину: ми давно вийшли за межі класичного уявлення про «айтішників».

Сама участь в експертній групі не приносить контрактів автоматично, але вона змінює позицію, з якої українські компанії виходять на європейський ринок. Європейська експертна група консультує Європейську комісію. Грубо кажучи, перебувати в цій кімнаті означає, що інтереси українського ІТ враховуються ще на етапі написання рішень. А ми сама та організація, яка першою транслює ці інтереси.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Наша задача — надати доступ до міжнародних партнерств для розвитку стратегічного біздеву. Присутність кластера всередині структури Єврокомісії — це сигнал надійності для європейського клієнта чи інвестора, який скорочує час на перевірки.

Це також дає компаніям доступ до європейської інфраструктури, як-от платформа ECCP (European Cluster Collaboration Platform). Маємо багато кейсів, коли результатом цієї співпраці є якісний матчмейкінг: компанія приходить як представник кластера, і її зустрічають із повною довірою.

Як технологічний бізнес працює під час війни

Коли постало питання, що команди мають бути розосереджені, для нас це не стало потрясінням — індустрія й до війни вміла працювати розподілено. Сьогодні команди працюють асинхронно, з різних міст і країн, але компанії ніколи не залишаються наодинці зі своїми викликами — тут кластер виступає тим містком, що з'єднує.

Що стосується інфраструктури, то більшість компаній мають плани безперервності бізнесу (BCP). Це вже не теорія, а щоденна практика.

І саме цей досвід можна масштабувати. Харківські компанії роками вибудовували стійкість не на папері, а в реальних умовах — і сьогодні ця експертиза стає цінною далеко за межами міста. Ми вміємо працювати там, де інші вважали б це неможливим, — і це, як не парадоксально, стало нашою сильною стороною.

Офіси перестали бути виключно місцем, де просто працюють. Вони стали гарантами працездатності й точкою єдності команди: обладнані укриттями, мають автономне живлення й резервні канали зв'язку. У деяких є де переночувати, прийняти душ, є запаси води. У Харкові офіс — це резервний ресурс, який підтримує людей.

Найм ветеранів в ІТ: чому адаптуватися має насамперед бізнес

Ми ніколи не реалізуємо проєкти просто заради реалізації — усе йде від реальних запитів. Наприкінці 2022-го ми побачили два зустрічні запити:

Українські компанії операційно і ментально готові. Хтось уже почав цей процес, хтось лише знайомиться. Але в нас немає вибору «готовий / не готовий» — ми вже сьогодні маємо забезпечувати ці робочі місця.

Високий поріг входу та епоха ШІ: як змінюються вимоги до фахівців

Питання освіти сьогодні кардинально відрізняється від того, яким воно було до великої війни. У 2020–2021 роках головним болем була нестача людей — ринок був голодний, і поріг входу був низьким. Зараз усе інакше: з'явився штучний інтелект, який забрав на себе рутинні завдання, і саме на цих завданнях раніше вчилися та заробляли перші гроші джуніори.

Але я б не драматизувала. Змінилися не можливості — змінилися вимоги. Раніше можна було короткий час повчитися й стати «світчером»; тепер такий сценарій зустрічається дуже рідко і стосується справді талановитих людей.

Натомість зросла цінність того, що ШІ повторити не може: фундаментальних знань, алгоритміки, математики, уміння критично мислити й бачити картину ширше. ШІ робить розумних людей ще розумнішими та швидшими — але він не замінює саме мислення.

Тому мій головний меседж молодим талантам простий: вчитися. Розуміти математику, опановувати мови, а згодом — навчитися розрізняти, де правда, а де галюцинації. Чим фаховішою буде людина, тим менше їй доведеться боятися ринку. І тут Харкову є на що спертися: місто зберігає позиції потужної освітньої бази, і ми робимо все, щоб діти залишалися вчитися саме в наших університетах.

Портрет змінюється постійно. Галузь помітно подорослішала: якщо раніше медіанний вік був 20–25 років, то зараз він зріс приблизно до 31 року. Ми пройшли пік молодості.

Сьогодні спеціаліст не визначається містом, фахівці розосереджені. Також поступово зростає частка жінок.

Щодо професійного портрета — відбувається перехід від «людини-універсала» до вузького доменного експерта. Знайти вузькопрофільного фахівця буде найскладнішою задачею.

Рутинна робота перекладеться на штучний інтелект, тому попит на Junior-спеціалістів зменшуватиметься, а ключова потреба буде в Senior-фахівцях.

ШІ-трансформація, майбутнє аутсорсу та пошук нових продуктів

Делегування рутинної роботи, написання текстів, перевірка коду — усе це вже реальність. Зараз компанії перебувають у стані пошуку — ефективної АІ-трансформації бізнесу. Деякі історії показують, що інколи плата за токени при використанні ШІ перевищує економію від звільнення команди.

Для керівників ШІ — це інструмент прогнозування. Щодо коду: так, зараз його може написати ШІ, але ми не можемо на 100% йому довіряти. 

Впровадження ШІ потребує часу та грошей, і результат не гарантований. Попит на джунів дійсно падає, але це результат не лише впливу ШІ, а й оптимізації процесів та підвищення загальної зрілості галузі.

Одним з етапів дорослішання галузі є створення власних продуктів. Велика війна посилила тенденцію (зокрема у MilTech). Але і аутсорс продовжує демонструвати гарні показники. У першому кварталі 2024 року половина найбільших українських аутсорсерів наростила свій виторг. Продукт не стане єдиним рятівним човном, це лише спосіб підвищити цінність.

Є багато прикладів, коли сервісні компанії трансформувалися в продуктові, але сервісна частина зазвичай залишається, бо фактично наші компанії вже давно працюють на світових ринках. Маю класний приклад: кілька керівників IT-компаній об'єдналися і створили окрему продуктову компанію, яка успішно розвивається понад 4 роки та залучає японські інвестиції, продовжуючи паралельно вести свої сервісні бізнеси.

Стійкість без ілюзій: як зберігати ресурсність під час війни

Витримувати велике операційне навантаження під час війни надзвичайно складно. Мені допомагає насамперед розуміння, заради чого я це роблю. Коли бачиш, що твоя робота має реальний вплив — на людей, компанії, технологічну галузь, — сили знаходяться навіть у дуже складні моменти.

Дуже багато ресурсу мені дають люди. Команда, з якою ти проходиш через складні ситуації, і компанії — члени Кластера, які продовжують працювати, розвиватися, запускати нові продукти, створювати робочі місця й підтримувати Харків та Україну. Коли бачиш цю стійкість не в теорії, а щодня поруч із собою, це дуже мотивує. Ти розумієш, що не маєш права просто опустити руки.

При цьому я не вірю в героїзм ціною виснаження. Часу завжди менше, ніж завдань, тому важливі планування і пріоритезація. І не менш важливо вчасно зупинитися, коли відчуваєш, що ресурс закінчується. За тобою стоїть команда, і відповідальність керівника — не просто витримати самому, а зберегти здатність підтримувати інших.

Тому я намагаюся залишати час на сім’ю, мати стабільний день для відновлення і не втрачати здатність помічати хороше навколо. Для мене стійкість — це не про те, щоб ніколи не втомлюватися. Це про людей поруч, спільну справу і здатність зберігати сили на довгу дистанцію. Бо ми всі зараз працюємо не на один день — ми працюємо на те, яким буде наше майбутнє.