Головна Оперативка

Вчені пояснили, чому ми памʼятаємо сюрпризи краще за звичні моменти

27 червня 2026 15:59 4 хвилин читання

Сюрпризи мозок запам'ятовує чіткіше за звичні події, і тепер вчені знають, чому. Команда Сіднейського університету провела експеримент на 40 добровольцях і з'ясувала: знайомі події мозок обробляє швидше, але деталі стираються майже одразу. Несподівані, навпаки, фіксуються гостро і тримаються довше, пише Earth.

Вчені пояснили, чому ми памʼятаємо сюрпризи краще за звичні моменти зображення 1

Люди памʼятають неочікувані моменти краще за звичні. Фото: Depositphotos

Як вчені відстежили реакцію людей на несподівані події

Сорок добровольців сиділи перед екраном і спостерігали за спалахами світла, що з'являлись по колу в передбачуваному ритмі.
Час від часу без попередження спалах «стрибав» у місце, якого ніхто не очікував.
Дослідники фіксували мозкову активність через ЕЕГ-шапку з електродами, відстежували час реакцій і вимірювали розширення зіниць як непрямий показник когнітивного навантаження
Результати розійшлись з тим, на що очікували. За даними дослідження, мозок не обирає між двома режимами — він використовує обидва одночасно, але для різних цілей.

Читайте також: Вчені зʼясували, у якому віці сидіння в телефоні шкодить здоровʼю найбільше

Як мозок реагує на сюрпризи

Підписуйтеся на наші соцмережі

Коли спалах з'являвся там, де учасники й очікували, вони реагували швидше і точніше вказували місце. Прогнозування прискорювало відповідь на рівні рефлексу ще до того, як спалах з'являвся на екрані.

Але коли просили згадати точне розташування очікуваного спалаху, відповіді ставали розмитими.

Несподіваний спалах давав протилежну картину. Реакція була повільніша, але деталі — різкіші. Мозок фіксував точне розташування і утримував його в пам'яті набагато довше.

На ЕЕГ-записах несподівані події залишали помітно чіткіший слід протягом сотень мілісекунд після появи стимулу.

Як несподівані події пов'язані з увагою

Прискорення реакції на очікуване виникало лише тоді, коли учасники свідомо стежили за точкою появи спалаху.
Якщо увага відволікалась, ефект прогнозування зникав.
Це важлива деталь: мозок не просто автоматично «пропускає» знайоме, він заощаджує ресурс тільки там, де зосереджена увага.
Для несподіваних подій мозок відкривається повністю. Розрив між тим, що очікувалось, і тим, що сталось, — це сигнал оновити «внутрішню карту світу». Саме тому деталі фіксуються гостріше.
Учасники, чий мозок найсильніше прогнозував появу стимулу, давали найменш точні відповіді про його розташування, і навпаки.

SPEKA вже писала про те, що крива Еббінгауза підтверджує схожий принцип: повторення без уваги майже не дає ефекту запам'ятовування.

Рубен Рідо, керівник дослідницької групи, зазначив, що описаний механізм, два паралельні режими обробки інформації, може бути корисним для розвитку нейромереж.

Сучасні ШІ-моделі отримують той самий безперервний потік вхідних даних і стикаються з тією самою дилемою: де витрачати обчислювальний ресурс. Дволанцюговий підхід, який використовує мозок, може зробити їх компактнішими.

Для нейронауки результат дає рідкісну можливість: вивчати увагу і прогнозування як окремі механізми, а не як одне нерозривне явище. Масштабне міжнародне дослідження пам'яті з понад 10 тисяч МРТ-сканувань вже показало, що погіршення пам'яті з віком охоплює широку мережу зон мозку, а не одну ділянку, додатково підкреслює, наскільки складною є система зберігання