Що змінить Драпатий у ЗСУ: Чмут і Сініцин про управління армією, закупівлі та російський наступ
Призначення Михайла Драпатого головнокомандувачем ЗСУ відбулося в момент, коли армії необхідно одночасно утримувати фронт, перебудовувати управління, готувати резерви та входити у складний осінньо-зимовий період. Про стан війська, реформу Міністерства оборони й можливості росії в ефірі YouTube-каналу Militarnyi говорили директор фонду «Повернись живим» і військовий аналітик Тарас Чмут та військовослужбовець і громадський діяч Роман Сініцин, який працював над реформою якості оборонних закупівель.
Новий головнокомандувач отримує не завершену інституцію, а систему, яка значною мірою працює в ручному режимі, залежить від конкретних прізвищ, особистої лояльності та неформальних зв’язків. Швидко змінити її неможливо: приблизно три місяці можуть знадобитися лише для формування нової управлінської рамки, тоді як повноцінна кадрова перебудова вертикалі потребуватиме щонайменше пів року.
Саме ці місяці Україна мала б використати для підготовки резервів, їхнього навчання, накопичення ресурсів і розроблення відповідей на можливу російську ескалацію. Тепер цей процес збігається з кадровою перебудовою у ЗСУ, Міністерстві оборони та інших структурах сектору безпеки.
Михайло Драпатий як головнокомандувач ЗСУ: головне завдання на фронті
Першочергове завдання Михайла Драпатого як нового головнокомандувача ЗСУ — продовжити стратегічну оборонну операцію та не допустити руйнування фронту. Швидка демонстрація масштабних реформ на цьому етапі не є його головним пріоритетом.
Тарас Чмут наголошує, що очікувати миттєвих результатів від нового керівника армії нерозумно: Драпатий очолив ЗСУ під час війни, політичної кризи та перехідного періоду одразу в кількох структурах сектору оборони.
Українські сили оборони ведуть війну на 13 оперативних напрямках. Три з них — район Гуляйполя, Слов’янсько-Краматорська агломерація та Костянтинівка — забезпечили російським військам понад половину територіальних здобутків за перші шість місяців року. Загальна площа захопленої території оцінювалася приблизно у 1150 кв. км.
Восени та взимку росія може посилити тиск не лише на вже активних ділянках. Серед можливих сценаріїв, які обговорювали співрозмовники, — нова мобілізація на 500 тис., мільйон або навіть більшу кількість людей і відкриття додаткових напрямків на Харківщині, Сумщині чи Чернігівщині.
Мета такого маневру — розтягнути українські резерви, змусити командування розпорошити сили, а потім завдати концентрованого удару на одній або двох ділянках і спробувати вийти на оперативний простір.
Одночасно очікується продовження ударів по енергетиці, портовій і морській інфраструктурі, прикордонних та прифронтових містах. Окремим викликом залишаються балістичні ракети: за оцінкою співрозмовників, росія потенційно може вийти на застосування близько сотні таких ракет на місяць або навіть більше. Ще однією загрозою є реактивні ударні безпілотники.
Реформа управління ЗСУ: за що відповідають Генштаб, головком і Міноборони
Реформа управління ЗСУ має чітко розмежувати функції Генерального штабу, головнокомандувача, командування об’єднаних сил і Міністерства оборони. Нині система значною мірою залишається персоналізованою, тому зміна головкома фактично потребує перебудови всієї архітектури управління.
Тарас Чмут пояснює, що за класичною моделлю Генеральний штаб повинен формувати, навчати, готувати та забезпечувати війська і резерви. Командування об’єднаних сил має керувати спільною стратегічною операцією та безпосередньо вести війну.
Міністерство оборони відповідає за державну політику, стратегічний розвиток, міжнародну співпрацю, закупівлі та цивільний контроль над Збройними силами.
На практиці командування об’єднаних сил відповідало лише за окремий північний оперативний район. Іншими ділянками керували оперативно-стратегічні угруповання, які замикалися безпосередньо на головнокомандувача.
Така персоналізована модель могла працювати за конкретного керівника, але не гарантує, що буде ефективною після його зміни. Тому Драпатому доведеться не лише управляти бойовими діями, а й визначити, хто саме відповідає за формування війська, підготовку резервів, стратегічне планування та керування фронтом.
Зміна головнокомандувача ЗСУ: чому суспільству не пояснили відставку Сирського
На думку співрозмовників, головною проблемою кадрової зміни стала відсутність зрозумілого публічного пояснення причин відставки Олександра Сирського.
Чмут і Сініцин припускають, що кадрова криза могла бути пов’язана з поєднанням кількох чинників: конфліктом між командами Міністерства оборони та головнокомандувача, спробами перезапустити закупівлі й обмежити корупційні доходи, а також зростанням політичної та медійної ваги окремих представників військово-політичного керівництва.
Водночас персональна відповідальність головкома не повинна підміняти відповідальність росії за війну та загибель українців. Обговорювати необхідно ефективність застосування військ, ставлення до особового складу, випадки зловживань і кругову поруку, але не переносити відповідальність агресора на українське командування.
Військові очікують не лише нового прізвища, а зрозумілої логіки рішень: навіщо змінюється структура, яким є план війни, що має статися за рік, два або три та як ці зміни поліпшать ситуацію на фронті.
Оборонні закупівлі України: як потреба військових перетворюється на контракт
Система оборонних закупівель України починається з потреб Збройних сил. Військові формують таблицю, яка може містити понад 5 тис. позицій: від патронів і снарядів до танків, ракет, автомобілів і безпілотників.
Роман Сініцин пояснює, що сукупна потреба може становити, наприклад, 3 трлн грн, тоді як реальний ресурс Міністерства оборони — близько 700 млрд грн. Тому позиції розподіляють за пріоритетами.
Після цього конкретні замовлення передають Агенції оборонних закупівель. Вона не визначає, що саме потрібно війську, а проводить процедуру, купує задану продукцію і передає її ЗСУ. Розподіл між частинами та підрозділами здійснює військове командування.
Проблема виникає тоді, коли система фактично перевіряє сама себе. Якщо агенція закуповує продукцію, незалежна структура повинна підтвердити, що фактично поставлений товар відповідає контракту, а виробник справді здатний виконати замовлення.
Неякісні дрони для ЗСУ: як має працювати державний контроль
Проблема неякісних дронів для ЗСУ виникає через відсутність повноцінного державного контролю за виробничими можливостями постачальників і відповідністю готової продукції умовам контракту.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Дрони та засоби радіоелектронної боротьби фактично не були повністю інтегровані в систему державного гарантування якості. У результаті військові отримували вироби, які доводилося перепаювати, переналаштовувати та ремонтувати вже у бригадах і батальйонах.
За словами Романа Сініцина, замість використання безпілотника безпосередньо після розпакування військовослужбовці витрачали час і ресурси на виправлення недоліків продукції, яку держава вже оплатила.
Реформа якості має охоплювати не лише перевірку готової техніки. Держава повинна встановлювати реальну виробничу спроможність підприємства: наявність обладнання, персоналу, субпідрядників, матеріалів, системи менеджменту якості та підтвердженої історії виконання контрактів.
Якщо підприємство раніше виробляло 10 тис. снарядів на рік, але претендує на контракт на мільйон, цього не можна підтверджувати лише пакетом документів.
Одним із рішень має стати цифровий скоринг постачальників. Історію контрактів, прострочень, рекламацій та виконання зобов’язань пропонується об’єднати з даними державних реєстрів.
Ризиковий виробник міг би отримувати не більш як 50% авансу та залучати банківські гарантії або кредитування. Надійні компанії з позитивною історією, навпаки, могли б розраховувати на більший аванс.
Закупівлі техніки для ЗСУ: що показав випадок із квадроциклами
Випадок із квадроциклами показав, як надмірно деталізовані вимоги до техніки для ЗСУ можуть обмежувати конкуренцію, підвищувати ціну та зменшувати кількість машин, які отримають підрозділи.
Роман Сініцин навів приклад закупівлі, у якій до військової потреби внесли розетки для засобів РЕБ та лебідки. Цим характеристикам відповідав фактично один постачальник.
Після опитування військових частин приблизно 80% представників підрозділів відповіли, що спеціальні розетки та лебідки не є критично необхідними. За потреби розетку можна встановити самостійно, тоді як головним запитом є швидке отримання самого транспорту.
Звичайний квадроцикл умовно коштував 100 тис. грн, спеціально укомплектований — 170 тис. грн. За однаковий бюджет бригада могла отримати або 100 дорожчих машин, або приблизно 170 базових.
Подібна ситуація виникала із замовленням реактивних снарядів дальністю близько 20 км. Через розширення дронової зони реактивна система не може безпечно наблизитися до лінії бойового зіткнення на 15 км, тому реальна ефективність такого боєприпасу різко знижується.
Корупційні ризики в оборонних закупівлях: «кешбеки» і контроль контрактів
Одним із корупційних ризиків в оборонних закупівлях залишаються неформальні виплати посадовцям, які впливають на формування потреби або вибір продукції. У розмові такі виплати назвали «кешбеком» — поверненням частини вартості контракту тому, хто допоміг забезпечити закупівлю.
За контракту на 100 млн грн і неформальної винагороди у 15% йдеться про 15 млн грн. Водночас для масових закупівель дронів навіть 100 млн грн є порівняно невеликим контрактом.
Зменшити такі ризики можуть цифровізація рішень, розмежування функцій замовника, закупівельника та контролера, аудит виробничих можливостей і прозора фіксація того, хто, коли й на підставі яких даних сформував потребу.
За наведеними Сініциним даними, перевірка кількох снарядних контрактів допомогла знизити ціни та заощадити державі близько 10 млрд грн, які можна було спрямувати на додаткові боєприпаси.
Реформа бригад ЗСУ: чому частину підрозділів пропонують розформувати
Реформа бригад ЗСУ передбачає перевірку боєздатності підрозділів і можливе розформування частини найменш ефективних з’єднань. Їхній особовий склад і техніку пропонують передати сильнішим бригадам.
Українська армія продовжує створювати нові командування, військові частини й з’єднання, хоча частина наявних бригад не має достатньої боєздатності.
Тарас Чмут розповідає про оцінювання підрозділів приблизно за 160–200 критеріями. Серед них — втрати територій, відновлення позицій, безповоротні та санітарні втрати, кількість СЗЧ, повернення військових, ефективність уражень, забезпеченість екіпажами БПЛА та фінансування. Результати показали значну різницю між бригадами.
За пропозицією, озвученою під час розмови, після аудиту можна було б розформувати до 30% найменш ефективних бригад, передавши їхній особовий склад, майно і техніку боєздатнішим підрозділам.
Це не означає механічного закриття підрозділів на фронті. Потрібні інспекції, перевірка даних, поступова заміна частин і контрольована інтеграція батальйонів у сильніші бригади.
Перевага Десантно-штурмових військ у цій логіці полягає у збереженому кадровому ядрі. Навіть після втрат у бригадах залишається професійний скелет, навколо якого можна відновлювати спроможність.
Реформа мобілізації в Україні: чому її неможливо провести за 100 днів
Реформа мобілізації в Україні не може бути завершена за 100 днів, оскільки потребує одночасної зміни системи планування, навчання, підготовки, забезпечення та розподілу військовослужбовців.
Мобілізація є відповідальністю президента як Верховного головнокомандувача, уряду, Міністерства оборони та Збройних сил.
Генштаб має формувати реалістичну кількісну потребу, враховуючи демографію, стан економіки, можливості навчання, підготовки та забезпечення людей.
За запропонованою Тарасом Чмутом моделлю, замість умовних 30 тис. мобілізованих щомісяця можна було б готувати 15 тис., але на значно вищому рівні. Проте для цього необхідна відповідна інфраструктура.
Будівництво одного навчального батальйону коштує приблизно 700 млн грн, триває близько півтора року і дозволяє одночасно готувати близько 800 військовослужбовців за один цикл підготовки. До цього додається фахова, сержантська підготовка і підвищення кваліфікації.
Тому реформа, проблему для якої держава накопичувала три роки, не може дати системного результату за 100 днів. Реалістична модель передбачає два паралельні процеси: швидке закриття критичних проблем і багаторічну перебудову системи.
Удари по російській логістиці: як Україна змінює ситуацію на фронті
Удари по російській логістиці ускладнюють постачання пального, змушують росію відволікати сили на охорону транспортних маршрутів і створюють додаткове навантаження на тилову інфраструктуру окупаційних військ.
За словами співрозмовників, одним із наслідків ударів стало суттєве подорожчання пального на окупованих територіях — в окремих випадках до 300–400 рублів.
росія змушена супроводжувати конвої з вантажівками та бензовозами мобільними вогневими групами, відтягувати екіпажі перехоплювачів від фронту та розпорошувати людей і техніку для захисту транспортних маршрутів.
Завдяки роботі супутникового зв’язку українські оператори можуть тримати під вогневим контролем ключові дороги, зокрема трасу Мелітополь — Джанкой. За достатньої кількості засобів це можуть робити приблизно 20 екіпажів.
Тарас Чмут також навів як приклад платформу Palantir, пояснивши її роль у поєднанні інформації з різних джерел, пошуку цілей та аналізі даних. Проте цифрові системи залишаються інструментом. Вони допомагають реалізувати стратегію, але не можуть замінити її відсутність.
Українські виробники дронів: чим модель Hornet відрізняється від масових закупівель
Як приклад ефективного підходу до створення озброєння Роман Сініцин навів дрон Hornet, який пройшов тривале тестування ще до початку масового постачання війську.
Перші партії безкоштовно передавали підрозділам, збирали відгуки та усували недоліки. Продукт від початку проєктували дешевим, технологічним і придатним до серійного виробництва. Коли військові переконалися у його якості та попросили значно більші партії, виробник перейшов до комерційної моделі.
Як зазначає Сініцин, українські компанії часто працюють навпаки: швидко продають сирий продукт, збирають негативний зворотний зв’язок уже після закупівлі й поступово доводять виріб, який встиг отримати погану репутацію.
Виправити ситуацію може цифровий збір відгуків від командирів і фахівців із БПЛА. Фото, опис дефекту, дані про частину й модель виробу мають автоматично потрапляти до єдиної системи, яка виявлятиме масові проблеми та впливатиме на наступні закупівлі.
Реформа Міністерства оборони: як кадровий голод загрожує змінам
Реформа Міністерства оборони залежить не лише від політичних рішень, а й від наявності професійних управлінців. Дефіцит кадрів уповільнює зміни, перевантажує керівників і робить систему залежною від окремих людей.
За наведеними у розмові даними, у Міністерстві оборони залишалися вакантними приблизно чотири посади заступників міністра.
На одного заступника могли одночасно припадати вісім стратегічних пріоритетів — більше, ніж днів у тижні. Це не завжди проблема делегування: часто передавати напрям просто нікому.
Люди не поспішають на державну службу через високу відповідальність, бюрократію, ризики кримінального переслідування, репутаційні загрози та складність системи.
Кожна зміна керівництва створює паузу щонайменше на чотири-шість місяців. Новій команді потрібно розібратися у сотнях проєктів, документах, конфліктах і кадрових зв’язках. Водночас закупівлі та війна не зупиняються ані на день.
Реформа української армії: якою має бути архітектура перемоги
Реформа української армії має будуватися навколо сталих інституцій, розподіленої відповідальності, вимірюваних результатів і довгострокового планування, а не довіри до окремих прізвищ.
Михайло Драпатий отримує високий кредит довіри, але він швидко вичерпуватиметься без зрозумілої системи управління та вимірюваних результатів.
Проблема українського оборонного управління полягає не лише у якості конкретних керівників. Держава продовжує будувати систему навколо персоналій, а не інституцій, процесів і довгострокового плану.
російська стратегія ґрунтується на виснаженні. москва розраховує, що відкрите суспільство швидше накопичуватиме конфлікти, втрачатиме довіру та внутрішню стійкість, тоді як авторитарна вертикаль може довше витрачати людей і ресурси.
Україна не може воювати так само: її населення менше, а суспільна модель принципово інша. Тому людей потрібно берегти, військо — робити ефективнішим, закупівлі — контрольованими, а політичні рішення — поясненими.
Головна перевірка для нового головнокомандувача і керівництва Міністерства оборони — не створення нових командувань чи презентація швидких реформ. Результатом має стати система, у якій фронт не руйнується під тиском, сильні бригади отримують людей і техніку, неякісні дрони не потрапляють у війська, а кожна закупівля та кадрове рішення є частиною зрозумілої стратегії війни.