Позіхання може чистити мозок від відходів: що побачили на МРТ-дослідженні
Позіхання — це не лише ознака того, що ви втомлені. Дослідження науковців із Університету Нового Південного Уельсу показало, що під час цього процесу в мозку відбувається незвичний рух спинномозкової рідини. Саме це може пояснити, навіщо людині взагалі потрібна ця проста дія, пише Science Alert.
Що відбувається під час позіхання
Дослідники сканували голови й шиї 22 здорових учасників у чотирьох режимах: звичайне дихання, глибокий вдих, придушене позіхання й повноцінне позіхання. Логіка проста: якщо позіхання і глибокий вдих схожі механічно, на МРТ-сканері вони мали б виглядати ідентично. Але не виглядали.
Спинномозкова рідина, що оточує мозок і спинний мозок, доставляє поживні речовини й вимиває відходи. При глибокому вдиху вона рухається в одному напрямку. А при позіханні раптово йде у протилежний бік.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Ефект з’являвся не завжди й рідше спостерігався у чоловіків. Але науковці застерігають, що причина може бути не в статі, а в особливостях роботи сканера.
Водночас і глибоке дихання, і позіхання допомагали крові швидше «виходити» з мозку, звільняючи місце для нової. На початку позіхання прилив крові через сонні артерії збільшувався приблизно на третину. Це вже відчутна зміна. Настільки велика, що вона підтримує одразу кілька різних пояснень, навіщо люди взагалі позіхають.
Навіщо ми позіхаємо
- Поки точної відповіді, для чого ми позіхаємо, немає. Є дві основні гіпотези.
- Перша: позіхання якось сприяє виведенню відходів із мозку, власне, через перерозподіл спинномозкової рідини.
- Друга: мозок так охолоджується під час перевтоми або переходу між станами.
- Зв'язок із нейродегенерацією тут не такий далекий, як здається. Раніше ми писали, що пам'ять з віком погіршується різко і нелінійно, а накопичення відходів у мозку вважається одним із факторів.
- Нейродегенеративні хвороби пов’язані з накопиченням у мозку білкових відходів. З віком їх стає дедалі більше. Чи має до цього стосунок позіхання поки що невідомо, але дослідження на цю тему активно розвиваються.
Чи дійсно кожна людина позіхає по-своєму
- До речі, кожна людина позіхає по-своєму. Рух язика під час позіхання відрізняється між людьми, але для кожної людини він залишається стабільним.
- Автори дослідження порівнюють це з відбитком пальця. Теоретично людину можна ідентифікувати лише за тим, як вона позіхає. Це натякає на існування індивідуального «центрального генератора шаблонів» — нейронної програми, що керує позіханням.
- А значить, позіхання таки не просто рефлекс, а більш складна функція мозку, ніж прийнято вважати.
Дослідження розширює погляд на питання, чому взагалі існує позіхання — поведінка, що зберігається у десятків видів, заразна між людьми і тваринами, але досі без однозначного пояснення.
Якщо наступне дослідження, що опиратиметься на більш зрілий мозок і довші спостереження, підтвердить роль позіхання у виведенні токсинів — це може стати новою точкою відліку у розумінні роботи центральної нервової системи, а заодно й у пошуку ранніх маркерів захворювань мозку.
Тим паче що прості звичайного можуть суттєво знизити ризик деменції, і якщо позіхання одного дня увійде до цього переліку, то нікого це вже не здивує.