Головна Оперативка

Інженери створили їстівну батарею для мікродатчиків всередині людини

22 вересня 2026 16:48 3 хвилин читання

Інженери Массачусетського технологічного інституту створили їстівну батарею, яка живить мікродатчики та стимулятори всередині людського тіла. Пристрій розчиняється в шлунку за два тижні і повністю зникає з організму за кілька місяців. Її перевірили на свинях. Пристрій уже передавав дані назовні і стимулював вироблення гормону голоду прямо зі стінки шлунка, пише Nature.

Інженери створили їстівну батарею для мікродатчиків всередині людини зображення 1

Інженери MIT створили їстівну батарею, яка розчиняється за два тижні. Фото: Mehmet Say

Як влаштована їстівна батарея MIT

Джованні Траверсо, інженер-механік MIT та гастроентеролог, співавтор дослідження, каже: якщо звичайна капсула з батарейкою розкриється всередині тіла, хімікати почнуть витікати і спричинять опіки.
Звичайні літій-іонні та лужні батареї містять токсичні метали й органічні електроліти, які накопичуються в організмі. А ще в них пластикові корпуси й вони можуть розколотися на гострі уламки.
Команда вибрала для електродів магній і молібдену триоксид. Обидва елементи організм і так засвоює у мікродозах, тож вони безпечні.
Замість слабкого сольового розчину, який використовували раніше, електролітом стала біорозкладна іонна рідина.
Обгортку зробили з целюлози, вона схожа на їстивний рисовий папір, і занурили у бджолиний віск, щоб шлункова кислота діяла повільніше.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Читайте також: В Україні з’явилось власне виробництво антен для FPV-дронів

Ми були дуже обмежені у виборі матеріалів. Нас частково надихнули цукерки з їстивною обгорткою з рисового паперу.

Джованні Траверсо, інженер-механік Массачусетського технологічного інституту

Чи дійсно їстівна батарея розчиняється у шлунку

У штучній шлунковій рідині батарея почала розпадатися вже за два тижні, приблизно стільки триває звичайний курс антибіотиків.

Потім дослідники протестували два пристрої на свинях: капсулу з RFID-міткою, яка передавала сигнал зовнішньому приймачу з середини тіла і стимулятор, введений у шлунок через ендоскопію, що підвищив рівень гормону голоду греліну.

Такі «електроцевтичні» пристрої можуть стати менш травматичною альтернативою баріатричній хірургії та імплантам, які регулюють роботу травної системи.

Джованні Траверсо, інженер-механік Массачусетського технологічного інституту

Дослідники поки не публікували даних про випробування батареї на людях. Далі команда MIT планує перевірити, чи витримає конструкція довші періоди в травному тракті без втрати напруги, потрібної для роботи стимуляторів і сенсорів.