Зарплатний поріг 25 900 грн, тиск на сумісників та 30 бенчмарків ЄС: Южаніна про нові пастки для «білого» бізнесу

У першій частині інтерв'ю з народною депутаткою Ніною Южаніною ми говорили про майбутнє оподаткування посилок, контроль за доходами від OLX та Glovo, а також про те, чому малий бізнес боїться ПДВ для ФОПів.

Сьогодні у другій частині розмови — про жорсткі зміни у правилах бронювання від Мінекономіки, зарплатний поріг для бронювання кадрів, 30 нових європейських бенчмарків та податкові знижки, про які держава чомусь мовчить.

Про звіт Мінекономіки в Раді та нові правила бронювання

Саме через ці гострі питання міністра економіки Олексія Соболєва викликали в залу Верховної Ради на годину запитань до уряду. З його доповіді стало зрозуміло: систему бронювання не переглядали півтора року, і за цей час кількість заброньованих осіб сягнула 1,2 млн людей.

Але тут палиця з двома кінцями. З одного боку, те, що люди працюють офіційно — добре, ми ж за це боремось, щоб наповнювати бюджет для ЗСУ. З іншого боку, держава своїми заявами про те, що заброньованих стало «забагато», сама штовхає бізнес в тінь. Це показує компаніям, що правилам гри не можна довіряти, бо вони постійно стають жорсткішими.

Підприємство має відповідати не менше ніж трьом критеріям. Два обов'язкові для всіх — це рівень заробітної плати і відсутність заборгованості по податках. Причому поріг середньої зарплати суттєво підвищують: якщо раніше діяла вимога у 21 600 грн, то тепер вона піднімається до 25 900 грн. Третій критерій підприємство обирає самостійно — він може бути секторальним або галузевим.

Зараз заюстовано лише 15 секторальних наказів міністерств, які визначають ці галузеві критерії, яких буде до 150. Всі вони перебувають у процесі жорсткого перегляду. Нові секторальні та галузеві критерії в обов'язковому порядку погоджуються Міністерством економіки спільно з Міністерством оборони.

Є абсолютно відірвані від реальності рішення. Наведу приклад, який сам міністр Соболєв озвучив з трибуни ВРУ: уряд раніше вважав критично важливим підприємство з виробництва протезів, якщо воно виготовляло від 50 штук на рік. Тепер цей критерій змінили до 300 протезів на рік. Це звучить дивно. Чи означає це, що там має працювати в шість разів більше людей, яким підприємство до того ж зможе забезпечити нову середню зарплату у майже 26 тисяч гривень?

Я знаю таке підприємство у Полтаві, і я дуже сумніваюся, що вони зможуть потягнути такі вимоги. Дрібні регіональні виробники просто втратять статус критичності.

Так, “гайки закручують” через зміну підходу до обліку персоналу. Сама система перелаштовується так, щоб людина обліковувалася лише один раз — або за основним місцем роботи, або за сумісництвом. Це суттєво уріже можливості для компаній, які раніше вираховували свій ліміт бронювання (зазвичай 50% від штату — прим. ред.), враховуючи загальну кількість працівників разом із сумісниками.

Давайте на пальцях: якщо у підприємства за основним місцем і за сумісництвом загалом працює 60 людей, раніше воно могло забронювати 30 працівників.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Тепер, якщо серед цих 60 осіб є 20 сумісників, які вже десь обліковані в іншій системі за своїм основним місцем, їх просто віднімають від загальної бази: 60 мінус 20 дорівнює 40. І підприємство може бронювати дозволений відсоток лише від сорока людей. Тобто забронювати дозволять тільки 20 осіб замість 30. Це автоматичне скорочення заброньованих на підприємствах майже на третину.

2 мільйони чоловіків у тіні та кадровий голод

Постраждають абсолютно всі галузі, які намагаються працювати легально. Кадровий дефіцит і так стрімко набирає обертів. Робочої чоловічої сили катастрофічно бракує в усій країні, і це сильно б'є по переробних підприємствах, по агросектору — по всіх підряд.

Представники бізнесу та експерти в один голос просять: «Будь ласка, дайте підприємствам простіші, зрозуміліші правила бронювання, і ви побачите, як зменшиться кадровий дефіцит, а економіка почне дихати». Але держава рухається зовсім іншим треком.

Звісно, тут треба балансувати, бо є очевидний дефіцит людей у війську. Але експерти вважають, що через таке жорстке урізання бронювання держава все одно не досягне збільшення кількості мобілізованих. Ті люди, які раптом втратять бронь через нові правила, вже давно прийняли для себе рішення, як ховатися від системи.

За словами того ж міністра економіки Соболєва, уряд вважає, що близько 2 мільйонів чоловіків, які підлягають мобілізації, зараз перебувають у тіні — вони або взагалі не працюють офіційно, або приховують свої реальні доходи, щоб не платити податки.

Якщо правила бронювання стають дедалі жорсткішими й нереалістичнішими для виконання, цим людям немає жодного сенсу виходити в «білу», щоб держава їх побачила. Вони залишаться в тіні. Тому існуючий дефіцит кадрів нікуди не дінеться, він лише поглиблюватиметься.

30 нових податкових бенчмарків ЄС та лобізм великого бізнесу

Прогнозованої податкової політики в Україні немає взагалі. Ба більше, нам ще належить адаптувати величезну кількість міжнародних вимог.

На одне з останніх засідань нашого комітету приходив віце-прем'єр з євроінтеграції та озвучив план: ми маємо реалізувати ще 157 євроінтеграційних кроків. І найважча, найоб'ємніша частина припадає саме на наш профільний фінансовий комітет — це близько 30 бенчмарків, які безпосередньо зачіпають податкову систему.

Це включатиме повну зміну системи адміністрування акцизного податку, зокрема, впровадження електронних акцизних марок — і бізнес уже зараз не розуміє, як це працюватиме на практиці та де брати великі інвестиції на обладнання для забезпечення цього контролю під час війни.

Також попереду серйозні зміни щодо трансфертного ціноутворення (ТЦО), причому не лише у відносинах з нерезидентами, а й всередині країни, щоб промислово-фінансові групи не могли безконтрольно перекидати прибутки між своїми структурами. Попереду і впровадження жорстких правил контролю за КІК (контрольованими іноземними компаніями).

Якщо подивитися на податкову політику останніх років, то превалювало створення пільг та преференцій точно не для малого чи середнього бізнесу (МСБ). Великі гравці успішно вибивали для себе потрібні норми, тому що вони мають потужне лобі у Верховній Раді. При цьому в Україні взагалі немає чіткої державної стратегії щодо того, що робити з МСБ. Міністерство економіки над цим не працює, нікому нічого не потрібно.

У нас категорії бізнесу з оборотами в 1 мільйон, 10 мільйонів чи 50 мільйонів гривень — це принципово різні філософії, а держава бездумно скидає їх в одну корзину та застосовує однакові фіскальні підходи.

Приховані пільги для громадян та критика «роздачі тисяч»

Влада дуже любить повторювати цей лозунг про відсутність податкової культури у громадян. Але виникає зустрічне питання: а що сама держава зробила для того, щоб спростити людям розуміння податків і повернути їх обличчям до себе?

Хто з пересічних українців зараз пам'ятає, що в нашому Податковому кодексі існує офіційний механізм податкової знижки? Людина, яка чесно працює і з доходів якої вираховують ПДФО, має повне право подати декларацію і повернути собі з бюджету частину сплаченого податку — наприклад, за оплату навчання дітей у закладах вищої освіти чи навіть у платних дитячих садочках.

Вся Європа так живе: громадяни знають, що якщо вони чесно платять податки, то за певні соціальні витрати можуть отримати назад частину сплачених податків. У нас цей інструмент теж прописаний, але влада абсолютно не інформує про це населення, тому цим мало хто користується.

Саме так. Бо щоб отримати цю законну знижку, звичайна людина має до 1 травня подати майнову декларацію, яка є неймовірно складною для розуміння. Вона містить “25” складних розділів — пересічний громадянин ніколи в житті самостійно її не заповнить без помилок, йому потрібно наймати професійного бухгалтера.

Крім того, люди банально бояться її подавати, бо діє логіка: якщо ти десь помилишся або вкажеш щось не так — податкова не допоможе виправити, а одразу оштрафує.

Хоча у податкової в реєстрах уже сьогодні є абсолютно всі дані про доходи та майно громадян! Коли я як народний депутат заповнюю декларацію в НАЗК, система в автоматичному режимі вивантажує мені всі мої дані з реєстрів: активи, рухоме й нерухоме майно, земельні ділянки.

Чому ДПС досі не спромоглася зробити такий самий сервіс для звичайних людей? Приберіть ці заплутані розділи, залиште один рядок. Людина заходила б в електронний кабінет, бачила все, що на ній уже рахується, підтверджувала б дані й не боялася б фіскальних санкцій.

Оці «подарунки» у вигляді масової роздачі всім підряд по тисячі чи півтори тисячі гривень — це абсолютно неправильний крок з точки зору соціальної справедливості та логіки бюджету.

У нас бази даних Міністерства соціальної політики та Державної податкової служби мають нарешті синхронізуватися та сходитися в одній точці, щоб держава чітко бачила реальний сукупний дохід кожного конкретного домогосподарства.

І якщо в бюджеті дійсно з'являються якісь вільні або надлишкові кошти, то спрямовувати цю допомогу у дві-три тисячі гривень потрібно виключно адресно — тим родинам, чий реальний дохід є нижчим за офіційний прожитковий мінімум. Оце було б державною політикою та справедливістю, а не просто бездумним рознесенням грошей усім підряд заради короткострокового піару.

Нам не потрібні нові податкові пільги, міжнародні партнери нам зараз просто не дозволять їх запровадити. Нам потрібно зробити три прості речі: максимальне спрощення адміністрування, тотальне інформування громадян про їхні права та реальна цифровізація, яка знищить страх перед податковими органами.

Раніше SPEKA розповідала, що підприємства зможуть швидше продовжити бронювання працівників в «Дії».