«Шлагбаум» для AI-маркетингу
На тлі скандалів навколо Дженсена Хуанга та IPO Anthropic зовсім непоміченою пройшла подія, яку насправді можна назвати значно вагомішою. У Нью-Йорку заборонили встановлювати різним людям різні ціни на той самий товар на основі їхніх персональних даних (так зване «surveillance pricing»). Така маркетингова практика – витвір «інформаційної революції», а бурхливий розвиток AI-технологій зробив її набагато поширенішою.
Surveillance pricing («наглядове ціноутворення», або персоналізоване ціноутворення) – це коли компанія використовує дані про вас, щоб зрозуміти, скільки ви готові заплатити, і показує саме вам свою ціну на той самий товар чи послугу. На відміну від звичайної динамічної ціни, яка залежить від попиту, залишків на складі чи часу, тут головний чинник – ваш цифровий профіль.
Це практикується зараз у більшості країн світу, але саме в США в мегаполісах surveillance pricing набув найбільшого поширення. Наприклад, сервіси таксі піднімали вартість поїздки, коли в пасажира сідав телефон, телевізори дорожчали з $499,99 до $599,99, щойно покупець заїжджав на парковку магазину, а доставка продуктів накручувала ціни окремим клієнтам до 23%. Зрозуміло, що за цим стояли потужні маркетингові механізми, які працюють на основі Big Data, а останнім часом – і з використанням штучного інтелекту.
Використовуючи механізми surveillance pricing, компанія може враховувати ваше місцезнаходження та геолокацію пристрою, історію переглядів, пошукові запити, кліки, покинуті кошики, минулі покупки й участь у програмах лояльності, тип пристрою, браузер, IP-адресу, дані рекламних платформ і брокерів даних. На підставі цих (та ще безлічі інших) даних алгоритм робить висновки: наприклад, наскільки ви поспішаєте, цікавитеся товаром чи, імовірно, готові платити більше. Ось тільки покупець про це не знає.
По суті, алгоритм (тепер уже за допомогою AI) оцінює вашу «чутливість до ціни» і добирає саме цю ціну індивідуально й залежно від ситуації. Комусь покажуть знижку, а комусь – вищу ціну за той самий товар. І все це – в один і той самий момент, аби лише продати.
Усе це починалося з гарної казки про «персоналізований маркетинг», а перетворилося на систему динамічних цін, заснованих не на попиті, наявності товару чи сезоні, а на особистих даних і поведінці конкретної людини. Наприклад, коли квиток на літак дорожчає ближче до вильоту – це звичайне динамічне ціноутворення. А якщо система бачить, що ви кілька разів дивилися квиток, знає, що ви поспішаєте і, імовірно, готові доплатити, і показує вам вищу ціну, ніж іншому користувачеві, – це вже surveillance pricing.
Критики такої системи вказують на цілий ряд проблем:
- Непрозорість: ви не знаєте, що ціна персональна, і тим паче не знаєте, на яких даних вона ґрунтується.
- Дискримінація: алгоритм може враховувати район проживання, мову, тип пристрою (скажімо, власникам iPhone – дорожче) чи поведінку людини. А отже, погіршуються умови для окремих груп людей.
- Часто практикується використання поспіху: система може підняти ціну тому, хто поспішає або перебуває в уразливому фінансовому становищі.
- Стимул збирати більше даних: чим точніше компанія передбачає вашу готовність платити, тим вигідніше їй збирати й обмінюватися даними про вас. Звідси – стрімкий розвиток брокерів даних і безліч систем, які множать на нуль залишки нашої приватності.
Підписуйтеся на наші соцмережі
- Недовіра в суспільстві: коли виявляється, що ціна залежить від того, «хто ти», це підриває уявлення про чесну публічну ціну. Та й про справедливий бізнес загалом.
Тут, звісно, потрібно розуміти: не кожна персональна знижка – це surveillance pricing. Якщо вам відкрито дають знижку як учаснику програми лояльності, це звичайний маркетинг. Проблема виникає, коли прихований профіль і особисті дані самі визначають ціну – особливо без зрозумілої згоди. По суті, surveillance pricing перетворює наші з вами дані не лише на інструмент реклами, а й на спосіб призначити кожному покупцеві максимально високу ціну, яку він, за прогнозом алгоритму, погодиться заплатити.
І ось послідувала відповідь суспільства: міська рада Нью-Йорка 12 листопада 2026 року ухвалила один із найжорсткіших у США законів проти surveillance pricing. Це Int. 0891-A – закон, який не просто вимагає розкривати алгоритмічне ціноутворення, а забороняє саму практику surveillance pricing: встановлювати різним покупцям різні ціни, збори чи знижки на той самий товар/послугу на основі їхніх персональних даних.
Закон забороняє компаніям і постачальникам послуг використовувати алгоритм, який спирається на персональні дані, щоб пропонувати різним людям різні ціни за однакові товари чи послуги. Це стосується як остаточної ціни, так і зборів і знижок. Під заборону підпадає й «вхідна» частина ланцюжка: бізнесу не можна збирати, продавати чи передавати персональні дані, якщо це робиться для організації surveillance pricing; також не можна рекламувати чи пропонувати покупцеві товар із використанням такої моделі.
У законопроєкті прямо названо, зокрема, дані, отримані через:
- відстеження пристроїв;
- історію інтернет-переглядів;
- біометричний моніторинг;
- історію покупок.
Тобто заборона спрямована не на будь-які зміни цін, а на індивідуалізацію ціни за профілем конкретної людини – наприклад, коли алгоритм оцінює її дохід, терміновість покупки, історію поведінки чи інші особисті ознаки.
Закон не скасовує звичайні знижки та програми лояльності. Дозволені «добросовісні персональні знижки» – наприклад, акції «два за ціною одного», знижки ветеранам і студентам, програми лояльності та винагород.
Але для програм лояльності встановлено умови:
- покупець повинен усвідомлено й добровільно в них зареєструватися;
- знижка має бути чітко й помітно розкрита всім учасникам програми на даній локальній території або через звичайні канали її поширення;
- умови програми мають бути публічно розкриті.
Програми можуть ділити учасників на рівні знижок за історією минулих покупок, але цю історію не можна об'єднувати, зіставляти чи перехресно використовувати з іншими персональними даними – окрім факту участі в самій програмі. Також залишаються допустимими відмінності в ціні, якщо вони однаково доступні всім, хто відповідає публічно розкритим критеріям, і пов'язані, наприклад, з реальною різницею у вартості надання товару чи послуги.
Якщо компанія застосовує surveillance pricing або пропонує «добросовісну персональну знижку», вона зобов'язана мати розумні процедури, за якими споживач може запросити й отримати інформацію: які саме персональні дані враховувалися і як вони вплинули на конкретну ціну.
Контроль покладено на Департамент із захисту споживачів і працівників Нью-Йорка (DCWP): він зможе розглядати скарги та проводити розслідування. При цьому кожен зачеплений споживач чи кожна зачеплена транзакція може вважатися окремим порушенням, тому потенційна сума для великого бізнесу може бути суттєво вищою за номінальний штраф.
Цей закон жорсткіший за багато інших аналогічних ініціатив, тому що забороняє не «приховане алгоритмічне ціноутворення», а саме використання персональних даних для виставлення індивідуальної ціни. Закон також охоплює збір, продаж і передачу даних для цієї мети, поширюється на офлайн- і онлайн-торгівлю та передбачає штраф за кожне зачеплене порушення, а не лише за одну компанію чи одну кампанію.
Між тим, у США Нью-Йорк не став першим містом, яке запровадило подібні обмеження. Найпомітніші заходи проти surveillance pricing ухвалили Сіетл, Меріленд, Нью-Джерсі та Коннектикут; ще в ряді штатів розглядаються відповідні законопроєкти.
У Сіетлі Fair Pricing and Transparency Ordinance забороняє «алгоритмічну цінову дискримінацію»: зміну ціни на основі поведінки, геолокації, демографії, біометрії чи інших персональних даних; також заборонені випадкові різні ціни різним покупцям. Охоплює насамперед продукти харчування та предмети першої необхідності.
У Меріленді Protection from Predatory Pricing Act обмежує surveillance pricing у продуктовому секторі: великим продуктовим рітейлерам і сервісам доставки їжі заборонено використовувати дані споживачів, щоб призначати вищі ціни.
У Нью-Джерсі закон про персоналізоване ціноутворення забороняє використовувати персональні дані для підвищення ціни; якщо дані все ж вплинули на ціну, потрібне обов'язкове розкриття цієї інформації споживачеві.
У Коннектикуті – загальна заборона на surveillance pricing для рітейлерів і сторонніх сервісів доставки; передбачає також споживчий напис: «Ця ціна була підвищена пристроєм ціноутворення з використанням ваших персональних даних».
Каліфорнія ухвалила закон AB 325 – це не пряма заборона surveillance pricing, а захід проти узгодженого використання «спільних алгоритмів ціноутворення». Заборонено використовувати чи поширювати такий алгоритм у рамках картелю, змови або примушування іншого учасника ринку прийняти рекомендовану ціну. Іншими словами, Каліфорнія б'є по ризику того, що конкуренти через спільний алгоритм синхронізують ціни, а не по персоналізації ціни для окремого споживача.
Законопроєкти про surveillance pricing або алгоритмічне ціноутворення розглядалися чи продовжують розглядатися в Аризоні, Каліфорнії, Джорджії, Гаваях, Іллінойсі, Айові, Луїзіані, Массачусетсі, Міннесоті, Нью-Гемпширі, Нью-Мексико, Огайо, Пенсільванії, Род-Айленді, Теннессі, Вермонті та Вашингтоні. Регулювання поки розпадається на дві моделі:
- Заборона: не можна використовувати персональні дані, щоб призначати індивідуальну ціну (Нью-Йорк, Сіетл, Коннектикут, Меріленд – з обмеженнями за сектором).
- Розкриття: можна використовувати алгоритмічне чи персоналізоване ціноутворення, але покупця потрібно прямо повідомити (частково Нью-Джерсі; раніше діяв і закон штату Нью-Йорк про розкриття окремих випадків персоналізованого алгоритмічного ціноутворення). Для бізнесу це означає, що «динамічна ціна» сама по собі зазвичай не заборонена, але її не можна непомітно прив'язувати до профілю конкретної людини.
Денис Стаджі