Від пет-проєктів до оферу: моя історія першої роботи в ІТ

5 хвилин читання

Не кожен старт в ІТ починається з чіткого плану на кілька років уперед. У моєму випадку все почалося з відкритості до можливостей і готовності спробувати. Спільні освітні програми SoftServe стали для мене саме таким першим кроком у професії. До того, як податися на навчання і стажування, я не раз відвідував події SoftServe. Там виступали люди, які вже пройшли цей шлях — через навчальні програми, дуальну освіту, стажування. Після кількох таких зустрічей я вирішив, що потрібно спробувати й самому. Саме тоді стажування перестало бути абстрактною ідеєю й стало реальною метою.

Від підготовки до першого стендапу

Я розумів, що одного бажання замало, тому перед подачею влаштував собі справжній інтенсив: переглядав десятки відео з технічних інтерв’ю на мою позицію, дивився матеріали про те, як має виглядати якісне CV, склав окремий документ із відповідями на поширені технічні запитання. Важливо було не лише вивчати теорію, а й застосовувати її на практиці, тому я працював над різними pet-проєктами.

Відбір на стажування в складався з трьох етапів: спочатку технічний тест, далі співбесіда з оцінкою англійської, і фінальний етап — інтерв’ю, де оцінювали як hard, так і soft skills. Це були мої перші співбесіди в житті. Тоді я не до кінця розумів, чого очікувати, і, звісно, хвилювався, але сам процес мені сподобався — він дав перше відчуття реального професійного середовища.

Читайте також: У травні в Києві відбувся Гранд-фінал Case Challenge 2.0 від IT-компанії SKELAR та інвестиційної компанії Horizon Capital. Командного змагання, де студенти та молодші спеціалісти з усієї України вирішували практичні бізнес-кейси. 

Перший день стажування почався зі стендапу: ми познайомилися з командою, побачили, як проходять щоденні зустрічі, отримали перші задачі та мали окрему зустріч, присвячену знайомству з проєктом і процесами. Це допомогло одразу відчути реальний робочий ритм.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Проєкт, дедлайни та вміння розставляти пріоритети

До початку стажування я мав доволі непоганий рівень технічних знань у бекенді та досвід командної роботи. Але саме під час навчання на спільній програмі у мене з’явилося цілісне розуміння того, як насправді влаштована робота в ІТ: процеси, взаємодія, відповідальність за результат і вимоги до якості.

Ми працювали над застосунком «Стріткод» — українським культурно-просвітницьким проєктом. Його ідея полягає в тому, що на вулицях розміщують таблички з QR-кодами, які ведуть на онлайн-платформу з інформацією про людей, на честь яких названі ці вулиці. У межах проєкту я виконував різні завдання: виправляв баги, додавав нові фічі, писав тести як на фронтенді, так і на бекенді.

Одним із найбільш напружених моментів стало для мене перше завдання на стажуванні — розробити ToDo-додаток за два тижні, використовуючи весь стек технологій проєкту. Це був виклик, адже треба було працювати над додатком і паралельно вчитися в університеті. Спершу я запанікував, що часу не вистачить, але цей кейс навчив мене дуже важливому вмінню — пріоритизації. Виявилося, що поєднувати навчання, стажування і особисте життя реально, якщо маєш дисципліну.

З університету мені дуже допомогли навички дотримання дедлайнів та вміння швидко розбиратися в нових темах. Проте комунікація в команді суттєво відрізнялася. У компанії процеси чітко вибудувані й кожен відповідає за свою роль, тоді як в університетських проєктах одна людина часто поєднує багато функцій, що може знижувати ефективність.

Код — це ще не все: головні інсайти та робота сьогодні

Окрему роль у моєму зростанні зіграли люди. Менторка, технічні експерти та тіммейти створили середовище, де не страшно помилятися. Саме менторка сказала фразу, яка закарбувалася в пам’яті: «Soft skills стоять на одному рівні з hard skills». Спочатку це звучало як теорія, але згодом я побачив людей із сильними технічними знаннями, яким було складно знайти роботу через слабку комунікацію. Тоді я зрозумів глибину цих слів і важливість soft скілів.

Ще одна важлива річ, до якої я змінив своє ставлення — ініціативність. Раніше мені здавалося, що робота — це просто виконання поставлених задач. Частково це так, але водночас у команді дуже цінують нові ідеї. Важливо не лише кодити, а й думати, як можна покращити результат.

Як змінилося моє життя після стажування? Зараз я працюю Junior Software Engineer над вебзастосунком у сфері медицини. Мої будні — це імплементація нових фіч, виправлення багів, міграція функціоналу та підтримка дійсних рішень. Ця робота дає мені відчуття постійного руху вперед.

Тим, хто вагається, чи варто подаватися на такі програми, пробувати нове, я пораджу одне: чесно дайте собі відповідь — вам це цікаво? Якщо так — дійте. Зараз я чітко бачу, що прогрес — це не магія, а результат наполегливої роботи, а команда — це найкращий драйвер розвитку.