Як бізнес бачить Україну 2.0: реформи, освіта та роль держави

Українська економіка перебуває в стані трансформації, шукаючи нові точки зростання. Як перейти на якісно новий рівень і стати «Україною 2.0»? Про це йшлося на панельній дискусії Kyiv International Economic Forum 2025, відео з якої на своєму YouTube-каналі поділився український підприємець Артем Бородатюк. Експерти, серед яких керівники великих компаній, обговорили ключові проблеми — від бюрократії у будівництві до критичного стану освіти. Ми підготували короткий виклад найважливішого.

Стратегічна Візія: лібералізація та усунення держави

Ключова ідея економічного майбутнього, на думку підприємців, полягає у становленні України як «європейського офшору». Цей статус вимагає не просто сліпого копіювання європейських директив, а створення найбільш лібералізованого податкового та регуляторного середовища на континенті. Бізнесменів тривожить, що повний вступ до ЄС та прийняття всіх його регуляцій можуть призвести до «муміфікації» економіки, оскільки бюрократичні процеси в Європі є занадто повільними. Яскравим прикладом є багаторічна процедура сертифікації військових технологій у ЄС, що стає неприйнятним гальмом для індустрії Miltech.

У цій парадигмі держава має кардинально змінити свою роль: вона повинна усунутися як неефективний власник з усіх сфер економіки, залишаючи за собою лише функцію регулятора та арбітра. Завдання уряду — не керувати активами, а створювати сприятливу екосистему для розвитку бізнесу. При цьому держава може створювати позитивний арбітраж – надавати цільові преференції певним галузям-локомотивам (наприклад, Miltech) на обмежений термін у 5-10 років, щоб стимулювати їхній ріст.

Основний інструмент для реалізації цієї стратегії — діджиталізація. Вона є єдиним механізмом, здатним швидко «підірвати» застарілу та корумповану систему, прибравши з неї людський фактор, арбітраж та суб'єктивність. Повний перехід на цифрові рішення у всіх адміністративних та дозвільних процесах дозволить знищити стару бюрократію без руйнування самої країни. Успіх Miltech, який виріс завдяки відсутності застарілих регуляцій, є яскравим підтвердженням правильності цього шляху.

Критичний стан освіти та науки: запит на якісні кадри

Жодна економічна реформа неможлива без якісних людських ресурсів, і тут ситуація критична. Підприємці, зокрема Костянтин Єфименко, який минулого року вже говорив про важливість створення технологій тут, наголошують, що через шість років дистанційного навчання (ковід та війна) було втрачено якість шкільної освіти, що призвело до появи молоді з «абсолютно нульовими знаннями».

Проблема стосується і вищої школи. Матеріально-технічна база національних університетів, особливо на кафедрах хімії та біології, застаріла більш ніж на 34 роки. Підприємства, які інвестують у науку, як-от «Біофарма», власним прикладом доводять відставання: їхня сучасна лабораторія, у яку інвестовано лише 25 мільйонів доларів, технічно перевершує всю наукову базу великих державних ВНЗ. Це не лише гальмує науку та робить неможливим отримання Нобелівських премій, а й унеможливлює повернення талановитих людей та залучення значних інвестицій.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Для вирішення кризи необхідний перехід до моделі «оплати за результат» (Performance-Based Learning). Фінансування університетів має бути прив'язане не до процесу навчання, а до фактичного працевлаштування випускників на релевантні посади. Приватний бізнес уже бере на себе функцію освіти: компанія KAN Development, яка збудувала понад чотири мільйони квадратних метрів нерухомості, є засновником однієї з найбільших мереж приватних навчальних закладів в Україні. Костянтин Єфименко створив дві «Біошколи» для 140 дітей у Білій Церкві та Києві, інвестуючи $450 тисяч у сучасні підручники та створюючи профільну кафедру в Університеті Шевченка. Бізнес рішуче наполягає, щоб університети повернулися до офлайн-формату та активно співпрацювали з ними, формуючи програми, аби випускники були готові до роботи одразу, а не потребували донавчання у корпоративних університетах.

Реформа світогляду: відповідальність та культура праці

Найфундаментальнішою реформою є зміна національного світогляду. Артем Бородатюк, чия IT-група «Фрактал» розробила рішення «Літі» для оцінки придатності кандидатів за 20 хвилин, наголошує: якісні зміни настануть лише тоді, коли кожен українець візьме на себе повну та абсолютну відповідальність за своє життя.

Це означає відмову від звички звинувачувати зовнішні чинники – від президента до обставин – у своїх негараздах. Філософія проста: якщо дохід не влаштовує – працюй краще; якщо щось зламано – візьми і виправ сам, не чекаючи на ЖЕК. Прикладом цієї відповідальності, як зазначають підприємці, є наші військовослужбовці, яким багато хто допомагає як волонтер, і які щодня демонструють цей рівень.

Для формування цієї культури необхідно навчати людей не лише відповідальності, а й вмінню працювати та створювати додану вартість. Бізнес пропонує вводити у школах опціональні курси, розроблені практиками, що охоплюють:

Ці курси мають на меті навчити молодь не лише відповідальності, але й конкретним, практичним навичкам, які забезпечать негайне працевлаштування та економічний успіх.

Проєктне фінансування та популізм: гальма розвитку будівництва

Будівельна галузь, потенціал якої становить до десяти відсотків ВВП, паралізована через популізм та юридичну нестабільність.

Перше гальмо — це іпотечна криза, спричинена політичними рішеннями, що забороняють банкам виселити неплатника. Ця норма повністю унеможливлює захист інвестицій банків, через що ринок іпотечного кредитування фактично зупинено.

Друга проблема — відсутність остаточних державних рішень. В Україні не існує жодного дозвільного документа чи містобудівних умов, які б не могли бути скасовані в суді або стати приводом для карної справи. Будь-яка активність із розвитку об'єктів (включно з великими інфраструктурними) може бути заблокована. Це змушує банки та інвесторів відмовлятися від проєктного фінансування, бо будь-який активіст чи правоохоронний орган може зупинити будівництво.

Окремим чинником, який гальмує розвиток міст, є бюрократична сваволя Міністерства культури. Через відсутність чітких, об'єктивних правил для визначення пам'яток, цей процес стає повністю суб'єктивним. Це призводить до заморожування великих інфраструктурних та девелоперських проєктів (як-от Гостинний двір, Квіти України, Річковий вокзал), залишаючи їх руйнуватися через бездіяльність та відсутність можливості цивілізованої реконструкції.

Подвійний імператив: мотивація крізь складнощі

Для підприємців, які керують компаніями в Україні, робота перетворилася на подвійний імператив: виживання та розвиток. Наприклад, компанія «Київстар», яка забезпечує зв'язком 24 мільйони абонентів та надає цифрові сервіси 13 мільйонам користувачів, інвестувала у тисячі генераторів, щоб забезпечити безперервність роботи. Це — обов'язкова умова для виживання бізнесу.

Проте не менш важливим є розвиток, оскільки він дає надію та стабільність усім стейкхолдерам: співробітникам (робота), державі (податки) та клієнтам (сервіс). Самі підприємці керуються не пафосними гаслами, а конкретними, особистими драйверами:

Ігор Ніконов керується бажанням «створювати і створювати», бачити відчутний результат своєї праці. Він зазначає, що 90% підприємців працюють не заради грошей, а заради самого процесу створення.

Олександр Комаров керується інтересом до масштабних викликів та почуттям відповідальності перед мільйонами абонентів.

Костянтин Єфименко бачить свій драйвер у можливості залишити родину та друзів в Україні та має амбітну місію — зробити Білу Церкву столицею українського біотеху.

Артем Бородатюк керується великою ідеєю про перехід країни «з третього світу в перший» (за аналогією з досвідом Сінгапуру) та бажанням впливати на економіку.

Спільний знаменник для всіх цих лідерів — саме складність та виклики підприємництва в Україні, які є каталізатором для подальшого розвитку та натхненням.

Цей матеріал підготовлений на основі інформації з відкритих джерел. Редакція самостійно відбирає ключові факти, аналізує їх та структурує за допомогою AI-інструментів.