Від «держави у смартфоні» до AI-держави: план Мінцифри

Україна, яка за шість років піднялася до п’ятого місця у світі за рівнем цифрових держпослуг, переходить до наступного етапу — побудови так званої «агентної держави». Про це в інтерв’ю на YouTube-каналі FORWARD with Valeriya Ionan розповів т.в.о. Міністра цифрової трансформації України Олександр Борняков.

Міністерство не планує радикально змінювати вектор, заданий у 2019 році разом із запуском концепції «держава у смартфоні». Якщо тоді завданням було створити цифрову державу, то горизонт на три–п’ять років — це держава, де складні та прості послуги виконують AI-агенти, а від громадянина потрібно лише сформулювати намір — голосом або текстом.

Другий стратегічний напрям — технологічний суверенітет. Йдеться не про ізоляцію, а про здатність контролювати критичні компоненти, особливо для оборони та критичної інфраструктури, і мати резервний доступ до ключових ресурсів.

Агентна держава: від додатку до «однієї кнопки»

Сьогодні близько 60% діяльності Мінцифри пов’язані з держпослугами. Ключовою інфраструктурою стала «Дія», якою користуються 24 млн українців — фактично кожен дорослий громадянин.

Саме масове проникнення цифрового інструменту дає Україні шанс стати одним із перших у світі прикладів повноцінної AI-держави. У багатьох країнах відсутня або культура цифрової взаємодії, або достатній рівень диджиталізації послуг.

Перші кроки вже зроблено. Запущено AI-сервіс отримання довідки про доходи: достатньо сформулювати запит — і система автоматично надсилає документ на електронну пошту після автентифікації.

Наступний етап — перетворення «Дії» на «Дію AI». Йдеться про вбудований урядовий чат, який не лише консультує, а безпосередньо надає послуги. Наприклад, реєстрація авто або зміна місця проживання можуть відбуватися всередині діалогу: система ставить уточнювальні запитання, формує форми, приймає підтвердження та платежі, після чого завершує операцію.

У перспективі п’яти років інтерфейс може звестися до однієї центральної кнопки — входу в чат, через який громадянин взаємодіє з державою.

Сценарії майбутнього виглядають так: народження дитини — система автоматично пропонує реєстрацію, присвоєння податкового номера, оформлення допомоги та внесення до реєстрів. Без паперових форм і відвідування установ.

Інфраструктура: власний LLM та AI factory

Розвиток агентної держави потребує інфраструктури. Україна вже працює над створенням власної великої мовної моделі для якісної обробки української мови та з міркувань безпеки.

Паралельно будується AI factory — інфраструктура обчислювальних потужностей для державних органів. Проєкт реалізується за участі Nvidia та HP, але із залученням українських інженерів і компаній. Це приклад технологічного суверенітету в дії: глобальні партнери плюс локальна компетенція.

Мінцифра почала працювати з AI ще у 2020 році. Першу концепцію було затверджено у 2021-му, до появи великих LLM. Після вибухового поширення ChatGPT у 2023 році команда сфокусувалася на практичності: спочатку — proof of concept і реальна цінність для користувача, потім — стратегія і масштабування.

Такий підхід продиктований досвідом 2017 року, коли бум токенізації та blockchain-проєктів не трансформувався в масові прикладні рішення через відсутність реальних сценаріїв застосування.

Технологічний суверенітет: відкритість без наївності

Підписуйтеся на наші соцмережі

Під технологічним суверенітетом Мінцифра розуміє не закриття від світу, а контроль над обмеженим переліком критичних компонентів — насамперед у сфері оборони та критичної інфраструктури. Йдеться про електронні компоненти, сенсори, мікрочипи та інші ресурси, без яких держава може опинитися в уразливому становищі.

Ключова логіка — не ізолюватися, а мати резерв. Якщо за певних обставин доступ до зовнішнього постачання буде втрачено, країна повинна мати альтернативу або виробничу базу, максимально наближену до української території. Це не означає повної локалізації — навіть такі держави, як США, не здатні виробляти все самостійно. Світ залишається глобальним, а закриті екосистеми історично програють відкритим.

Стратегія полягає в об’єднанні зусиль із союзниками: спільні інвестиції, спільна розробка, політична відповідальність за створення довіри. Продукт може бути створений у партнерстві, але доступ до нього має бути гарантований Україні за будь-яких сценаріїв. Це і є «подвійний доступ» — власна спроможність плюс інтеграція в глобальні ланцюги.

Роль держави в AI-економіці: правила, а не бізнес-моделі

Мінцифра не розглядає себе як гравця, що формує бізнес-моделі для AI-компаній. Її функція — політико-нормативна. Держава визначає правила: податкове навантаження, реєстраційні процедури, регуляторні вимоги, доступ до капіталу.

Підхід полягає в тому, щоб створити умови, які не перешкоджають конкуренції. Міністерство не визначає, який формат компанії має перемогти — аутсорсинг, продукт, AI-агенти чи інші моделі. Якщо бізнес достатньо гнучкий і здатен адаптуватися до технологічних змін, він зростає. Якщо ні — це наслідок ринкової конкуренції, а не регуляторної політики.

Завдання держави — зробити так, щоб податкова система була конкурентною порівняно з іншими юрисдикціями, щоб реєстрація була простою, а правила — зрозумілими та стабільними. Якщо регулювання створює надмірний тиск, воно має бути переглянуте. Якщо податковий тиск буде 50–60%, компанії програють глобальну конкуренцію.

Саме з цієї логіки виникла Дія.City — спеціальний правовий режим для IT-компаній. Сьогодні в ньому понад 4 000 компаній — від аутсорсингу до продуктових, дронових і робототехнічних бізнесів. Вони забезпечують роботою приблизно 100–150 тисяч осіб.

Дія.City стала відповіддю на проблему складної інкорпорації та непрозорого регулювання, які відлякували інвесторів.

Дія.City Invest: мова, зрозуміла венчурному світу

Дія.City Invest став відповіддю на проблему складної та тривалої реєстрації венчурних фондів в Україні. Формально створити фонд було можливо, але юридичні процедури були настільки комплексними, що іноземні інвестори воліли працювати через структури в Люксембурзі, Великій Британії, Естонії чи Польщі.

Проблема полягала не лише в тривалості процесу, а й у невизначеності ролей і прав учасників фонду. Після аналізу міжнародних практик — зокрема моделей США, Великої Британії та Ізраїлю — було запропоновано спрощену структуру з чіткими ролями та зрозумілою логікою управління.

Мета — можливість створення фонду менш ніж за місяць і повна зрозумілість для інвестора, який не знайомий із українським правовим полем. Йдеться про уніфікацію термінології та механіки роботи фонду з міжнародними стандартами, щоб Україна «говорила однією мовою» з глобальним венчурним ринком.

Фінансова стійкість: держава як cash-positive модель

Довгострокова мета цифрової трансформації — фінансова самодостатність. Модель, за якої цифрові продукти генерують доходи, що покривають витрати на розвиток і R&D.

Ідея полягає в тому, щоб створити платні сервіси для бізнесу, які економлять час і кошти настільки, що компанії готові платити за швидкість та зручність. Якщо отримання паперової послуги займає тиждень, а цифрової — 30 хвилин за невелику плату, це формує економічну доцільність.

У короткостроковій перспективі — співпраця з іншими урядами та міжнародними партнерами. У середньостроковій — спільні проєкти з бізнесом, де компанії фінансують розробку рішень, які надалі самі використовують. У довгостроковій — система, де Мінцифра здатна забезпечувати сталість фінансування власних інновацій без критичної залежності від тимчасової міжнародної допомоги.

Партнерства: дефіцит талантів і відкритість до ідей

Ключове обмеження для держави — конкуренція за таланти. Ринок ML-інженерів, AI-розробників, data-інженерів і prompt-інженерів перегрітий, і державний сектор не може запропонувати ринкові зарплати.

Тому більшість масштабних цифрових проєктів реалізуються у партнерстві. Міністерство бере на себе формування бачення, координацію між державними органами та зменшення бюрократії. Партнери — технології, команди та ресурси.

За цією логікою уряд відкритий до пропозицій від міжнародних компаній і експертів. Якщо бізнес має продукт або модель, що може бути інтегрована в державні сервіси, міністерство розглядає такі ініціативи як спрощення власної роботи, а не як загрозу контролю.

Інвестиції та довіра

Венчурний ринок функціонує на довірі. У ньому немає державної ліцензії, що гарантує якість стартапу. Інвестор приймає ризиковане рішення, покладаючись на репутацію партнерів, фонду та екосистеми.

Саме тому ключове завдання держави — не прикрашати реальність, а чесно комунікувати виклики й прогрес. Довіра формується прозорістю правил, стабільністю режимів і передбачуваністю рішень.

Сьогодні кількість стартапів в Україні становить приблизно 60–70 на мільйон населення. Цільовий орієнтир — 500. Обсяг інвестицій, що нині вимірюється близько $1 млрд на рік, у стратегічному сценарії має зрости до $15–20 млрд дол. США щорічно.

Технологічні тренди на п’ять років

Окрім AI як базової технології, виділяються три напрями.

Перший — гуманоїдна робототехніка. Уже тестуються прототипи, і в найближчі роки очікується масштабування та зниження вартості таких рішень.

Другий — автономні оборонні системи, включно з роями дронів та роботизованими платформами. Йдеться про системи, які діють з мінімальною участю людини, що кардинально змінює військові сценарії.

Третій — технології продовження життя. Розвиток нанопристроїв та інших біотехнологічних рішень може вплинути на тривалість і якість життя в найближчій перспективі.

Підсумок

Якщо за наступні п’ять років в Україні буде створено агентну державу, де громадяни вирішують питання одним діалогом із системою, а кількість стартапів і венчурних інвестицій зросте кратно, це означатиме, що цифрова трансформація перейшла з етапу сервісу до етапу інфраструктури економічного розвитку.

Україна робить ставку на поєднання відкритості й суверенітету, глобальних партнерств і локальних компетенцій. І на те, що довіра — головна валюта як у венчурному світі, так і в цифровій державі.