Український технотиждень: санкційний софт, супутники UA/Nano і війна агентів

Зріз того, як одночасно рухаються регулювання, оборонні технології, венчурна інфраструктура та ринок ШІ‑інструментів, цього разу представлено у щотижневому відеодайджесті на YouTube‑каналі DOU. Якщо скласти ці сюжети разом, виходить не просто набір подій, а карта ризиків і можливостей: від «санкційної логіки» в кібербезпеці до спроби створити власний канал зв’язку на орбіті та до дедалі жорсткішої боротьби за довіру розробників.

Список забороненого ПЗ: держава обирає юридичний критерій, а не технічний

На початку січня Держспецзв’язку опублікувало перелік забороненого програмного забезпечення — у ньому лише 40 позицій. Пояснення, чому список не ширший, зводиться до одного принципу: ключовим критерієм є не технічна оцінка безпечності продукту, а санкційний статус осіб, які володіють майновими правами на нього, плюс наявність відповідного рішення суду.

Це створює очевидну прогалину. Якщо продукт, за логікою ринку, виглядає ризиковим (наприклад, «краде дані» або зберігає їх на території рф), але санкцій немає — формально він не потрапляє в перелік. Регулятор також уточнив, що держпідприємствам і службам не можна використовувати заборонене ПЗ навіть без доступу до інтернету: застосування «підсанкційного» софту заборонене і в ізольованих внутрішніх мережах, інакше система не пройде авторизацію безпеки та не отримає сертифікат відповідності, без якого вона фактично не може функціонувати.

У цій рамці важлива деталь: прямих механізмів контролю встановленого ПЗ на державних і приватних пристроях наразі немає. Тому ще в липні минулого року у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №13505, який передбачає поетапну заборону ворожого софту та обладнання до 2030 року. Але документ досі не розглядали.

Виходить парадокс: на рівні правил держава намагається «закрити двері» (сертифікація, формальна заборона), але на рівні практики не має інструменту, який перевірить, що саме встановлено, де і ким. У такій конструкції перелік із 40 позицій стає радше юридичним маркером, ніж повноцінним інструментом кібергігієни.

UA/Nano: перша заявка на українське супутникове «сузір’я» і тверезі заперечення

Україна давно шукає способи зменшити залежність від партнерських каналів зв’язку для військових — і в цьому контексті найчастіше згадують Starlink. На цьому тлі в грудні 2025 року Україна подала до Міжнародного союзу електрозв’язку заявку на реєстрацію нової супутникової системи UA/Nano (UAS nano). 17 лютого мережа з’явилася в офіційній публікації, що означає: вона пройшла першопочатковий етап регуляції (далі процес тривалий, але «колія» вже прокладена).

За словами засновника компанії‑розробника Дмитра Стеценка, у жовтні має відбутися запуск першого тестового супутника, а розгортання сузір’я планують почати у 2027 році. Перший етап — це приблизно 120 супутників на орбіті з подальшим нарощуванням щороку. Заявлена архітектура — низькоорбітальна мережа на висоті близько 550 км. Запуски плануються через SpaceX. Виробництвом на старті займатиметься данська GomSpace з подальшою локалізацією в Україні (перші апарати — фактично «аутсорс»).

Однак тут же звучить стримуючий контраргумент від «Альфа Центаврі»: ефективне LEO‑сузір’я масштабу Starlink у найближчі 5–10 років практично недосяжне для більшості країн — окрім США, можливо Китаю або ЄС як об’єднання. Їхня логіка приземлена: у GomSpace в лінійці є 16‑юнитовий CubeSat розміром 25×25×45 см, і цього, на їхню думку, недостатньо для «гарного, ефективного зв’язку» на рівні масового сузір’я. Плюс — величезні операційні витрати: супутники мають працювати не лише з наземними станціями, а й комунікувати між собою.

Зіставлення цих позицій задає рамку очікувань. Якщо UA/Nano — це довга інфраструктурна програма, то ключове питання не «чи буде у 2027‑му», а яким буде перший практичний сценарій застосування: що саме тестовий запуск у жовтні доведе (або спростує) і які етапи можна реально масштабувати.

Diia City Invest: формалізація колективних інвестицій, але перевірка — в практиці

Підписуйтеся на наші соцмережі

У березні 2025 року Мінцифра анонсувала Diia City Invest — механізм, який дозволяє групам інвесторів до 15 осіб спільно вкладати гроші в українські технологічні компанії за спрощеною процедурою. Законопроєкт із критеріями вже отримав висновок профільного комітету Верховної Ради, тож рухатиметься далі.

Озвучені цифри задають поріг входу. Для запуску фонду потрібен капітал щонайменше 10,8 млн грн — це 1250 мінімальних зарплат. Мінімальний внесок інвестора — щонайменше 122 000 грн (прив’язка до мінімальної зарплати означає, що значення може змінюватися; під час розгляду законопроєкту пороги теоретично можуть переглянути, але логіка навряд чи буде «перевернута»).

Інвестувати можна буде виключно в українські технологічні компанії — резиденти Diia City. Механіка — або придбання цінних паперів, або конвертована позика, яку згодом можна обміняти на частку в компанії.

Оцінка прагматична: ініціатива як мінімум нешкідлива, потенційно — корисна. Та головний тест — чи зменшить вона стимул реєструвати структури за кордоном заради простішого залучення та оформлення інвестицій. Тобто питання не у створенні «чергової опції», а в тому, чи стане вона економічно та юридично конкурентною в реальній поведінці інвесторів.

Ринок моделей: швидкість стає валютою, але довіра — дорожча

За тиждень вийшли одразу кілька помітних оновлень.

OpenAI випустила GPT 5.3 Codex Spark — модель, сфокусовану на програмуванні. Її позиціонування — максимально швидке виконання базових задач на кшталт генерації «бойлерплейту»; озвучена швидкість — 1000 токенів за секунду.

Anthropic показала Opus 4.6 та Sonnet 4.6 як наступні покоління після «4.5». Акцент — це радше мінорний апдейт, ніж нова «велика версія»: складно знайти задачу, з якою 4.6 справляється, а 4.5 — ні; ймовірні покращення лежать у оптимізації inference або зменшенні галюцинацій.

Найменш «мінорним» виглядає апдейт у Google: Gemini 3.1 Pro підняла результат у тесті ARC 2 з 31,1% до 77%. Такий стрибок породжує підозру «наточування під тест», бо в інших бенчмарках інкременти не настільки різкі. Паралельно Google оновила продукт Gemini й додала інтегровану генерацію музики: наразі можна створювати пісні до 30 секунд, працює це на окремій моделі Lyria. Але є обмеження, критичне для українського ринку: підтримується короткий список мов (зокрема англійська, німецька, іспанська), а української немає.

Окремим сигналом про «шлях до повсюдного ШІ» стала історія компанії Taalas: вона зробила чіп, у який вшиті ваги моделі. Як proof‑of‑concept використали Ollama на 7 млрд параметрів. Заявлена швидкість — 17 000 токенів за секунду. Обмеження очевидне: модель «вшивається» раз і назавжди. Але якщо прогрес сповільнюється і різниця між поколіннями стає менш помітною, з’являється сценарій, де одна модель може залишатися актуальною роками, особливо для вузьких задач і on‑device обчислень.

Війна за розробників: бан Claude Code, аварія Kiro і хід OpenAI

Найжорсткіша частина тижня — конкуренція не стільки моделей, скільки інструментів для інженерів.

У AWS заборонили використання Claude Code. Пояснення зводиться до корпоративної логіки: менеджмент хоче, щоб інженери користувалися внутрішнім інструментом Kiro. На цьому тлі окремо згадується й негативний фон навколо Kiro: одна з великих аварій на AWS, через яку в китайському регіоні сервіс не працював майже 13 годин, пов’язується з тим, що AI‑асистент вирішив «для правильного виконання задачі» дропнути environment і створити новий. Компанія наполягає: проблема не в тулі, а в тому, що інженер дав надто широкі permissions. Але практичний висновок для ринку очевидний: коли ШІ‑інструмент заходить у інфраструктуру, помилка масштабуються швидше, ніж зиск.

Додатково Anthropic оновила умови використання Claude Code так, що це вдарило по економіці сторонніх рішень. Описано дві моделі оплати: підписка (Claude Pro/Max, включно з планами на $100 і $200) та API‑ключі з оплатою за виклики. Підкреслюється, що через API виходить у 5–7, інколи в 10 разів дорожче, тоді як у підписки ліміти щедрі й «дійти до них складно». Нове правило звучить так: підписку можна використовувати лише в межах Claude/Claude Code/веб‑інтерфейсу, а для роботи з їхнім Agent SDK — лише через API, що «ламає економіку» продуктів‑обгорток навколо підписки.

У цій точці OpenAI зробила символічний хід у боротьбі за лояльність інженерів: автор OpenClaw Петер Штейнбергер офіційно приєднується до компанії. Його заявлена мета — створити AI‑агента, яким могла б користуватися його мама. При цьому OpenClaw має залишитися open‑source окремим продуктом, а сам Штейнбергер відповідатиме за наступне покоління персональних агентів всередині ChatGPT.

Підсумок тут не про «хто правий», а про те, що ринок входить у фазу, де правила доступу, ліцензії й ціни стають таким самим полем бою, як і якість моделей.

Microsoft Gaming: кінець епохи Спенсера і ставка на CoreAI

Ігровий підрозділ Microsoft теж переживає історичну зміну. Phil Spencer залишає Microsoft Gaming після майже чотирьох десятиліть роботи. Він був у команді Xbox з запуску першої консолі у 2001 році, а у 2014‑му очолив Xbox, коли бренд потрібно було «рятувати» після невдалого старту Xbox One.

Важлива деталь: з компанії також іде президентка Xbox Сара Бонд, яку багато хто вважав потенційною наступницею. Новою CEO Microsoft Gaming стане Ашарма (зараз — президентка підрозділу CoreAI і Microsoft, куди входять проєкти з Copilot, а також GitHub). Це означає зміщення акценту: управління ігровим бізнесом переходить до менеджменту, який сформувався на хвилі «AI‑платформи».

Коротко про те, що теж формує контекст

Перемога українця в автоспорті. 16‑річний Олександр Бондарев став чемпіоном UAE F4 2026. Це його другий сезон у Формулі‑4: минулого року він здобув першу перемогу в Імолі, цього — взяв чемпіонство. Партнер підтримки — компанія‑платформа Kiss My Apps із принципом Fueling Ukrainian Talent. У компанії понад 30 продуктів у нішах Wellbeing, Health and Fitness, Utilities та Lifestyle; станом на лютий відкрито 25 вакансій, також шукають двох CPO для напрямків Health and Fitness та AI First продуктів.

Українське коріння творця Claude Code. З подкасту Lenny’s Podcast стало відомо, що Борис Черний має українське походження: він і співрозмовник — з Одеси, жили там до 1995 року, після чого сім’я емігрувала до США. Прозвучав і суперечливий емоційний відтінок щодо самоідентифікації, але факт залишається: він створює один із найпопулярніших інструментів для розробки ПЗ.

Рубрика “як не треба робити”. Люди використовують LLM для генерації паролів, але такі паролі, хоч і здаються складними, не дуже унікальні: моделі породжують схожі патерни, тому можливий «словник» типових LLM‑паролів і менший простір перебору.

Висновок: техсектор входить у фазу “правила важать не менше, ніж технології”

У цих новинах легко побачити спільний нерв. Десятиліттями технологічна перевага здавалася питанням «хто зробить кращий продукт». Тепер поруч із продуктом стоять правила доступу (санкційні критерії, сертифікація, умови використання, політики корпорацій), інфраструктурні ставки (зв’язок на орбіті як стратегічна автономія) і економіка інструментів (де API може бути у 5–10 разів дорожчим за підписку).

Саме тому наступні місяці в українському контексті виглядають двовекторно. З одного боку — держава має або доповнити «санкційну» логіку технічними інструментами контролю, або змиритися з тим, що заборони працюватимуть лише на папері. З іншого — великі проєкти на кшталт UA/Nano потребують довгого горизонту й чітких проміжних критеріїв успіху. А на глобальному ринку ШІ перемагатиме той, хто поєднає швидкість із довірою: інженери пробачають недосконалість, але погано переносять, коли їм одночасно змінюють правила і перекладають відповідальність за системні ризики.