Держава більше не воює з кібератаками сама. Що означає новий порядок взаємодії CERT-UA і приватних CSIRT для українського бізнесу
Україна поступово переходить до нової моделі кіберзахисту не декларативної, а практичної. Держава, галузеві команди реагування, регіональні CSIRT і приватні кіберкоманди мають діяти не окремо, а як частини однієї системи.
8 червня 2026 року Адміністрація Держспецзв'язку затвердила наказом №425 Порядок взаємодії галузевих та регіональних команд реагування на кіберінциденти, кібератаки, кіберзагрози з національною командою CERT-UA, а також приватних команд реагування з іншими суб'єктами національної системи реагування. Простими словами: держава формалізує правила, за якими приватні кіберкоманди можуть офіційно стати частиною національної системи реагування на інциденти.
На перший погляд це виглядає як черговий технічний документ. Але для ринку кібербезпеки він означає значно більше: держава більше не намагається самостійно «закривати» всі кіберінциденти в країні, а створює правила для взаємодії з професійними командами — державними, галузевими, регіональними та приватними. І це стосується не лише держсектору. Це напряму стосується бізнесу.
Що змінює наказ №425
До цього моменту система кіберреагування в Україні виглядала фрагментованою. CERT-UA виконувала роль національної команди реагування, окремі державні органи й великі сектори мали власні центри, а приватні SOC-провайдери та кіберкомпанії працювали зі своїми клієнтами, але їх роль у національній системі не була достатньо формалізована.
Новий порядок визначає, як мають взаємодіяти чотири групи учасників.
CERT-UA залишається національною командою реагування.
Галузеві CSIRT відповідають за конкретні сектори: банки, енергетику, критичну інфраструктуру.
Регіональні CSIRT покривають область, громаду чи регіон.
А приватні команди реагування - ті, кого залучає бізнес, органи влади чи оператори критичної інфраструктури, — тепер отримують офіційне місце в цій системі.
Держава фактично визнає: у сучасній кібервійні неможливо ефективно діяти, покладаючись лише на державні структури. Атаки поширюються швидше, ніж працює бюрократія, і зачіпають бізнес, підрядників, банки, логістику, медицину, органи місцевого самоврядування. Поки ці учасники не обмінюються інформацією швидко, країна втрачає час, а в кібербезпеці саме час найчастіше вирішує все.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Швидкий обмін інформацією
Коли одна компанія бачить індикатори атаки: IP-адреси, домени, шкідливі файли, техніки проникнення, ознаки компрометації облікових записів — ці дані можуть бути корисними для десятків інших організацій. Якщо інформація залишається лише всередині однієї компанії чи одного провайдера, решта ринку продовжує бути вразливою. Якщо ж вона швидко передається через зрозумілий механізм взаємодії, інші учасники можуть закрити вразливість, заблокувати індикатори та не допустити повторення атаки.
Тобто головна цінність нового порядку — у швидкості обміну інформацією.
Практична користь для бізнесу
Для компаній документ має щонайменше три практичні наслідки.
1. Кібербезпека перестає бути внутрішньою справою ІТ-відділу. Раніше багато компаній сприймали кіберінцидент як власну проблему: «нас зламали — самі розбираємося з підрядником». Такий підхід більше не відповідає реальності: одна атака може зачепити ланцюг постачання, партнерів, клієнтів, державні реєстри чи критичну інфраструктуру.
2. Приватні кіберкоманди отримують зрозумілішу роль. Для компаній, які не можуть або не хочуть будувати власний SOC чи CSIRT, залучення професійної приватної команди реагування тепер виглядає як частина формалізованої моделі кіберреагування.
3. Бізнесу доведеться дорослішати у власних процесах. Щоб взаємодія працювала за новим порядком, компанія має мати базову кібергігієну: журналювання подій, карту критичних систем, відповідальних осіб, процедуру ескалації, резервне копіювання, політики доступу, план реагування на інцидент. Без цього навіть найкраща зовнішня команда витратить дорогоцінні години не на локалізацію атаки, а на з'ясування базових речей: де сервери, хто має доступ, де журнали подій, чи є резервні копії.
Приватний сектор стає частиною кібероборони
У фізичній безпеці ця логіка давно зрозуміла: держава відповідає за національну безпеку, але бізнес також має власну охорону, системи контролю доступу, регламенти реагування. У кібербезпеці тепер так само.
Держава фізично не може одночасно бачити всі внутрішні мережі компаній, контролювати всі облікові записи, перевіряти всіх підрядників і реагувати на кожен інцидент у приватному секторі. Але вона може створити правила, за якими професійні учасники ринку стають частиною спільної системи.
Приватні команди реагування мають експертизу, якої часто бракує окремим організаціям: форензика, аналіз шкідливого ПЗ, моніторинг подій, пошук компрометації, відновлення після атаки, оцінка вразливостей. У багатьох випадках саме приватний сектор першим бачить атаку на клієнта, тому його включення в систему обміну інформацією є логічним кроком. Це не «приватизація» кібероборони, а її дорослішання.
Відповідальність бізнесу залишається
Є ризик, що частина ринку неправильно прочитає цей документ, мовляв, якщо держава формалізувала взаємодію з приватними командами, то тепер достатньо укласти договір із провайдером і вважати питання кібербезпеки закритим. Це помилка.
Жоден зовнішній підрядник не може повністю замінити відповідальність керівництва компанії. Кібербезпека починається з управлінського рішення: які системи для бізнесу критичні, які дані не можна втратити, скільки часу компанія може працювати без ERP, CRM, бухгалтерії, пошти чи логістики. Якщо ці відповіді не сформульовані заздалегідь, реагування під час атаки буде хаотичним.
Новий порядок не привід розслабитися, а сигнал: кіберреагування стає більш організованим, але щоб бути частиною цієї системи, компанія сама має бути організованою.
П'ять перших кроків
На основі практики реагування на кіберінциденти команда SHERIFF Cybersecurity сформувала п'ять рекомендацій, які допоможуть бізнесу підготуватися до роботи за новими правилами взаємодії держави та приватного сектору.
-
1
Визначити критичні системи. Для одної компанії критичною буде ERP, для іншої виробнича система чи клієнтська база. Поки бізнес не розуміє, що захищати в першу чергу, він не може ефективно реагувати.
-
2
Призначити відповідальних за кіберінцидент. Під час атаки часто починається хаос: ІТ чекає рішення директора, юристи не знають, чи повідомляти партнерів, PR не розуміє, що казати клієнтам. Має бути заздалегідь визначено, хто приймає рішення, хто комунікує, хто відповідає за технічну й юридичну частину.
-
3
Перевірити договори з кіберпідрядниками. У договорах із SOC, MSSP чи ІТ-аутсорсом має бути чітко прописано: які інциденти вони обробляють, у які строки реагують, як передаються технічні дані, хто відповідає за конфіденційність.
-
4
Підготувати дані для реагування. Під час атаки немає часу шукати доступи, схеми мережі, перелік серверів чи контакти адміністраторів. Усе це має бути підготовлено заздалегідь.
-
5
Налагодити обмін інформацією. Компанія має розуміти, які індикатори атаки вона збирає, кому їх передає і як отримує рекомендації від зовнішніх команд. У сучасній кібербезпеці мовчання однієї компанії може дорого коштувати іншим.
Крок до європейської моделі кіберстійкості
Наказ №425 варто розглядати не окремо, а в ширшому контексті. Україна рухається до європейської логіки: секторні команди реагування, обов'язкове повідомлення про суттєві інциденти, координоване реагування, обмін даними про загрози, відповідальність операторів критичної інфраструктури та участь приватного сектору.
У Європі ця логіка вже закладена в підходах NIS2 та DORA, де кібербезпека давно не є «справою айтішників», а питанням операційної стійкості бізнесу, фінансової стабільності та захисту клієнтів. Україна приходить до цього через практику реальних атак, але напрям той самий: не одиночне реагування, а система.
Для ринку сигнал сильний. Компанії, які надають послуги кіберреагування, більше не можуть бути просто підрядниками. Так само і SHERIFF CYBER в ії числі має підтверджувати організаційну і технічну спроможність, працювати за зрозумілими процедурами, документувати свої дії та бути готовими до взаємодії з іншими учасниками системи.
Це підвищує планку для всього ринку: з одного боку, створює нові можливості для професійних приватних команд, з іншого відсікає слабких гравців.