Тарас Чмут: чи загрожує Києву колапс та скільки триватиме війна
Систематичні комбіновані удари по логістиці, критичній інфраструктурі та транспортних артеріях українських міст перевели війну у фазу виснаження підвищеної інтенсивності. Як зазначає голова фонду «Повернись живим» та військовий аналітик Тарас Чмут в інтерв'ю для DW Українською, регулярні обстріли столиці не є принципово новим явищем, але поточна ескалація демонструє спробу росії чинити системний тиск на військово-політичне керівництво та суспільство. Багаторічна вразливість міської інфраструктури, дефіцит спеціалізованих засобів протиповітряної оборони та ризики енергетичного колапсу ставлять перед Києвом і партнерами виклики, які вимагають прагматичних рішень замість ілюзій.
Логістичний тупик та аварійні мости: чому Київ виявився вразливим
Багаторічне ігнорування аварійного стану київських мостів у поєднанні з відсутністю капітальних захисних споруд перетворило транспортну систему столиці на критичну уразливість. Будь-яка інтенсифікація обстрілів миттєво паралізує міську логістику: зупиняється громадський транспорт, блокується рух через Дніпро, а логістичні ланцюжки розриваються навіть за відсутності безпосередніх бойових дій поблизу міста.
Сценарій повного знищення мостових переходів у Києві залишається реальним, якщо росія залучить для цього значний ресурс. При цьому для виклику транспортного колапсу ворогу навіть не обов'язково повністю руйнувати споруду — достатньо вивести з ладу окремі секції. Повноцінний захист об'єктів такого масштабу від балістичних або гіперзвукових ракет можливий лише за наявності комплексів Patriot PAC-3.
Захист столиці ускладнюється критичною нестачею перехоплювачів. Проблема полягає не лише у фінансуванні, а й у відсутності необхідної кількості боєприпасів у партнерів та їхній політичній коливальності. Якщо зі звичайними ударними БПЛА типу «шахед» українська ППО працює з високою ефективністю, то протидіяти балістиці без стабільних постачань ракет-перехоплювачів фізично неможливо.
Загроза енергетичного колапсу: чи варто киянам готуватися до евакуації
Входження у щорічний осінньо-зимовий період традиційно супроводжується ризиками системного ураження енергетичної інфраструктури. Минулої зими столиця перебувала на межі критичного збою, однак майбутній сезон може виявитися значно важчим.
Масштабний колапс у тримільйонній агломерації не означає одночасне відключення всього міста, але окремі житлові масиви та комплекси ризикують повністю втратити базове комунальне забезпечення. Ключовою загрозою є не стільки відсутність електроенергії, скільки зупинка систем тепло- та водопостачання разом із каналізацією.
Підписуйтеся на наші соцмережі
- Світло: відсутність електроенергії є важким, але контрольованим викликом для життєдіяльності.
- Тепло: втрата опалення в зимовий період робить багатоповерхові будинки малопридатними для проживання.
- Водопостачання та каналізація: зупинка цих систем робить міське середовище непридатним для життя. Якщо через замерзання відбувається розрив внутрішньобудинкових мереж, їх відновлення вимагає капітального ремонту тривалістю від шести місяців до року.
У цих умовах чекати автоматичного розв'язання проблем з боку держави чи міських служб — хибний сценарій. Для фахівців, які працюють дистанційно, та сімей із дітьми доцільно мати опрацьований «план Б» і «план В», що передбачає тимчасовий виїзд у передмістя або інші регіони. Розраховувати на переїзд у момент, коли система вже зазнала аварії, буде занадто пізно.
Еволюція загрози: як збивати реактивні «шахеди» та чому бракує ракет
У медійному просторі загроза від реактивних безпілотників нерідко гіперболізується, хоча за статистикою основну масу щоденних атак складають тактичні камікадзе та стандартні БПЛА з двигунами внутрішнього згоряння. Проте реактивні дрони фактично є дешевим та спрощеним аналогом крилатої ракети, що вимагає відповідної номенклатури засобів протидії.
Ефективна нейтралізація реактивних БПЛА можлива лише за умов комбінованого залучення сил:
-
1
Винищувальна авіація: застосування літаків (включаючи F-16) із бортовими гарматами та керованими ракетами.
-
2
Наземні системи: зенітні ракетні та артилерійські комплекси, а також ПЗРК.
-
3
Дрони-перехоплювачі: перспективний напрямок, який перебуває на стадії активного розвитку. Масштабовані та надійні рішення в цій ніші очікуються наприкінці 2026 — на початку 2027 року.
Основною перешкодою для авіаційного перехоплення залишається тотальний дефіцит ракет класу «повітря-повітря». Застосування американських AIM-9 або радянських Р-73 обмежене їхньою високою вартістю та невеликою кількістю на світових ринках. Спроби використовувати застарілі радянські ракети Р-60 створюють безпосередню загрозу для самих українських пілотів і бортів через ризик детонації під час пуску. Закупівля відповідного озброєння впирається не лише в наявність бюджетів, а й у тривалі строки виготовлення та політичну готовність країн-продавців.
Стратегія замість емоцій: від заперечення капітуляції до ролі Німеччини
Удари по російських нафтопереробних заводах та об'єктах тіньового танкерного флоту в Чорному морі не є емоційною «відповіддю» на обстріли українських міст. Це елементи послідовної довгострокової стратегії з підриву економічного потенціалу ворога. Публічні політичні заяви про заходи «примушення росії до миру» за короткий термін не дають результатів, якщо вони не підкріплені реальними ресурсами на полі бою.
Будь-які заклики окремих політиків до укладення домовленостей із москвою «на будь-яких умовах» є рівносильними капітуляції, що категорично неприйнятно для Збройних сил та суспільства. Позиція за столом переговорів повністю визначається успіхами на полі бою та ефективністю некінетичного тиску — санкцій проти економіки росії.
На тлі внутрішньополітичної невизначеності у США та ризику утворення вакууму лідерства, саме Німеччина має потенціал стати ключовим опорним центром підтримки України. Поєднання її економічних можливостей, промислової бази та рішучості дозволяє розгортати спільні проєкти з виробництва дронів, балістичних систем та протибалістичного захисту.
При цьому європейським суспільствам варто усвідомити: росія вже веде гібридну війну проти країн НАТО через диверсії на підприємствах, кібератаки та провокації на кордонах. Відсутність жорсткої реакції Заходу лише заохочує подальшу ескалацію.
Оборона Донбасу та перспектива довготривалого протистояння
Ситуація на східному фронті свідчить про спроможність України тривалий час утримувати стратегічні агломерації, зокрема напрямок Слов'янськ — Краматорськ. На окремих ділянках, як-от під час операції «Вівальді» сил 3-го армійського корпусу на Лиманському напрямку або дій десантно-штурмових військ на Олександріївському напрямку, українські сили успішно реалізують тактичні наступальні операції та повертають території.
Однак проведення масштабних стратегічних наступальних операцій вимагає системної підготовки тривалістю від 6 до 9 місяців із відповідним накопиченням ресурсів. Наразі Україна успішно реалізує стратегічну оборонну операцію, зриваючи щорічні графіки просування ворога.
Повторний масштабний наступ на Київ з півночі наразі малоймовірний. Для реалізації такої операції росії необхідно сформувати угруповання чисельністю 200–300 тисяч осіб. Враховуючи поточний рівень втрат ворога (близько 1500 осіб на добу загиблими та пораненими), їхні темпи мобілізації не дозволяють створити відповідний стратегічний резерв. З боку Білорусі також не фіксується підготовка органів військового управління чи формування ударних угруповань.
росія має ресурси для ведення війни поточної інтенсивності протягом багатьох років. Справжнє завершення війни можливе лише за умови повного позбавлення росії потенціалу для повторної агресії. Будь-які інші сценарії означатимуть лише тимчасову паузу між новими фазами бойових дій.