Сем Альтман: інноватор століття чи небезпечна концентрація влади?

Світ штучного інтелекту звик до гучних релізів і ще гучніших оцінок компаній. Але цього разу в центрі уваги опинився не новий продукт і не черговий раунд фінансування, а сама людина, яка уособлює AI-революцію. Після виходу масштабного розслідування в The New Yorker — 18 місяців роботи, 100 інтерв’ю та 12 розмов із Семом Альтманом — дискусія навколо нього вийшла далеко за межі технологічної спільноти. Детальний розбір цього матеріалу прозвучав на YouTube-каналі «Закрив раунд», який і виніс тему в український бізнес-контекст.

Публікація описує не лише корпоративний конфлікт у OpenAI, а й системну проблему довіри до лідера, який концентрує величезний вплив. Публікація з’явилася в момент, коли напруга навколо AI досягла піку: масові скорочення в технологічному секторі, страх перед автоматизацією та геополітична конкуренція між США і Китаєм.

За кілька днів після хвилі обговорень історія вийшла за межі медіапростору: в будинок Альтмана кинули коктейль Молотова, а згодом біля його помешкання затримали двох людей зі зброєю. Сам Альтман відповів публікацією у власному блозі. Технологія, що обіцяє підсилити людство, раптом стала каталізатором агресії.

Контекст додає гостроти. Скорочення 4 000 людей у Block (Square), 5–6 тисяч у інших компаніях, чутки про можливі 20–25 тисяч звільнень у Meta — це лише великі заголовки. Поза ними — десятки компаній, які тихо звільняють 10, 20, 30 співробітників. Для багатьох AI уже не символ прогресу, а причина втрати роботи.

У такій атмосфері питання звучить інакше: чи можна довіряти людині, яка концентрує в руках одну з найпотужніших технологій сучасності?

Переворот 2023 року: документ на 60–70 сторінок

У листопаді 2023 року Альтмана звільнили з OpenAI на п’ять днів — і так само швидко повернули. Розслідування проливає світло на причини цього рішення.

Ілля Суцкевер, один із перших чотирьох співробітників OpenAI, збирав матеріали щодо поведінки засновника. Разом із Мірою Мораті він підготував документ обсягом 60–70 сторінок. Мораті до останнього підтверджувала свою згоду з викладеним, навіть після повернення Альтмана, пояснюючи підтримку необхідністю зберегти компанію.

Ключове звинувачення — системна недовіра. Йшлося не про прямий обман, а про комунікацію, в якій гіпотетичні події подавалися як такі, що вже відбулися. Інвесторам, урядовцям і раді директорів звучали різні версії майбутнього. Альтман пояснював це особливістю власного стилю: переконання та віра як інструмент залучення ресурсів.

Для колег це було неприйнятно. Вони створювали технологію, здатну змінити людство, і вважали критично важливою довіру до лідера.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Від неприбутковості до майже трильйона

OpenAI засновувалася як неприбуткова організація з фокусом на дослідженнях. Згодом вона трансформувалася в комерційну структуру. Саме цей поворот став підставою для судових претензій Ілона Маска, який інвестував у неприбуткову модель і нині перебуває у юридичному конфлікті з компанією.

Серед початкових домовленостей між чотирма засновниками — Іллею Суцкевером, Ілоном Маском, Семом Альтманом і ще одним співзасновником — було правило: якщо двоє співзасновників вважатимуть, що CEO має піти, він залишить посаду. Згодом була сформована нова рада директорів без узгодження з усіма сторонами, що фактично нейтралізувало цю умову.

Інша обіцянка стосувалася AGI — Artificial General Intelligence. Учасники погоджувалися: якщо інша компанія наблизиться до створення AGI швидше, OpenAI припинить власну гонку й допоможе їй задля спільного блага. Після стратегічного партнерства з Microsoft і підписаних ексклюзивних зобов’язань ця позиція втратила практичне значення.

Компанія сьогодні оцінюється приблизно у $854 млрд і, за очікуваннями, може вийти на IPO з оцінкою понад $1 трлн, що відображає трильйонні амбіції та зобов’язання перед інвесторами. Такого темпу зростання світ ще не бачив. При цьому доходи поки що не відповідають масштабу капіталізації.

Конкуренція, уряди й геополітика

Конфронтація між OpenAI, Anthropic, Google, Perplexity та іншими гравцями виглядає як боротьба за першість і контроль над ринком.

Коли Anthropic представила нову модель для кібербезпеки й обмежила доступ до неї для тестування, один із американських посадовців зібрав топових банкірів і заявив, що через дев’ять місяців подібна технологія може опинитися в Китаї. Риторика страху стала частиною AI-дискурсу.

Прагматизм у питаннях державних контрактів і джерел фінансування став частиною стратегії зростання. Після того як Anthropic мав напруження у взаємодії з Пентагоном, компанія швидко запропонувала повну готовність працювати з оборонними структурами та підписувати відповідні контракти. Доступ до державних замовлень означає масштаб, довгострокові бюджети й посилення впливу.

Компанія також демонструвала відкритість до залучення коштів із суверенних фондів Близького Сходу — Саудівської Аравії, Катару, ОАЕ. Логіка була прямою: розвиток інфраструктури штучного інтелекту потребує сотень мільйонів і мільярдів доларів, і без такого капіталу неможливо конкурувати у глобальній гонці. У США до подібного фінансування ставляться насторожено через питання прав людини та політичні ризики, однак масштаб амбіцій суттєво звужує поле для вибору.

Лідер без технічної глибини?

Критика торкнулася й особистих компетенцій Альтмана. Йому закидають відсутність глибокої технічної експертизи, помилки в термінології та сильніші навички пітчингу, ніж інженерії. Проте сучасна реальність, де значна частина коду генерується за допомогою AI, розмиває традиційне визначення «технічного» лідера.

Історія повторюється: у першому стартапі Loopt співробітники також сумнівалися в його керівництві. Пізніше, під час роботи в Y Combinator, окремі керівники зверталися до Пола Грема з проханням переглянути його роль. Патерн недовіри з’являється не вперше.

Моральний компас і ефект переможця

У власній відповіді Альтман сформулював низку переконань: AI має демократизуватися, влада не повинна концентруватися в одному місці, технологія має підсилювати людей. Критики вбачають суперечність між цими словами та практикою централізації ресурсів і впливу.

Питання не лише в правдивості чи стилі комунікації. Йдеться про межі моральної гнучкості, коли на кону — технологія, що впливатиме на політику, економіку й безпеку.

Історія знає приклади складних постатей — від Стіва Джобса до Ілона Маска. У моменті вони виглядають суперечливо, але з дистанції оцінюються через масштаб інновацій. Переможців часто не судять.

Сем Альтман уже входить до кола найбільш впливових людей світу. За аналогією з трансформацією Ілона Маска з «сотої найбагатшої людини» у 2015 році до глобального центру сили за десять років, його вплив може лише зростати.

Чи можна ігнорувати моральні сумніви заради технологічного прориву? Відповідь поки що відкрита. Але в епоху, коли AI здатен перерозподілити робочі місця, фінансові потоки й військові баланси, довіра до людини, що стоїть на чолі цього процесу, стає стратегічним фактором.

Саме тому дискусія навколо Альтмана виходить далеко за межі персоналії. Вона про те, яким буде світ, якщо його формують люди, яким не всі готові довіряти.