Операція «Вівальді»: у чому секрет успіху контрнаступу ЗСУ
Спроба окупаційних військ обійти Слов'янськ і Краматорськ із півночі зазнала краху завдяки масштабній наступальній операції «Вівальді», розробленій командуванням 3-го армійського корпусу під керівництвом Андрія Білецького.
Поки противник розраховував на удар в одному місці, українські сили перерізали його логістику та провели раптовий маневр. Про ключові чинники успіху цієї військової кампанії, втрати ворога та нову технологічну тактику українських захисників у розмові з журналістами DW Українською розповів заступник командира 125-ї окремої важкої механізованої бригади (ОВМБр) капітан Артем Шевер.
Інформаційна тиша: як «Вівальді» застала ворога зненацька
Головним фактором успіху контрнаступальних дій стало суворе дотримання інформаційної тиші. Окупанти до останнього моменту не мали уявлення, де саме буде розгорнуто основний напрямок удару. Вороже командування очікувало атаки за маршрутом Шариголове — Зелена Долина, однак вирішальний удар було завдано з зовсім іншого флангу.
Раптовість атаки запустила ланцюгову реакцію у лавах обороняльних сил росії. Ситуацію для противника погіршило й те, що командири окупаційних підрозділів нижчої та середньої ланки систематично приховували від вищого штабу реальні втрати позицій, боячись позбутися посад та погонів.
Тактика Middle Strike: як знекровлення логістики розгромило росіян
Операція свідомо не передбачала виснажливих лобових штурмів, адже противник досі переважає в кількості живої сили. Замість цього українське командування застосувало системний комплекс дій під назвою Middle Strike, спрямований на знищення логістичних ланцюгів:
- Позбавлення живлення: через відсутність стаціонарних електромереж усі пункти управління, радіостанції та комплекси спостереження ворога працювали від бензинових і дизельних генераторів.
- Знищення бензовозів і складів: цілеспрямована ліквідація автоцистерн із пальним, провізії та боєкомплекту повністю паралізувала автономність російських позицій.
- Руйнування зв'язку й морального духу: позбавлені світла, їжі, води та зв'язку, окупаційні підрозділи швидко втрачали боєздатність і здатність до контролю лінії зіткнення.
Від розбитої бригади до кращої важкої: відродження 125 ОВМБр
Коли майже рік тому 125-та бригада під керівництвом Володимира Фокіна була передана під підпорядкування 3-му армійському корпусу, її стан був критичним: укомплектованість не перевищувала 30%, а батальйони були розкидані по різних ділянках фронту.
У найкоротші терміни командуванню вдалося зібрати підрозділи в єдину структуру, провести інтенсивне вишколення та оснастити бригаду сучасною важкою бронетехнікою — бронемашинами Bradley, танками Leopard і високоточною артилерією.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Переломним моментом для особового складу став весняний бій, коли окупанти пішли у масований механізований штурм, задіявши понад 40 одиниць важкої бронетехніки, мототехніку та кілька рот піхоти. Близько 90% ворожої сили було знищено ще на далеких підходах, а 10% піхоти, що дійшли до окопів, ліквідували в ближньому бою. Це переконало бійців у їхньому професіоналізмі. Сьогодні 125 ОВМБр визнана найкращою важкою механізованою бригадою в Україні.
«Флаговтики» та приховування втрат: головна слабкість окупантів
Головною системною уразливістю російської армії виявилася викривлена вертикаль доповідей. Втрачаючи позиції, командири російських батальйонів намагалися приховати це від вищого керівництва, безглуздо відправляючи нові групи на забій для відновлення втрачених рубежів.
Крім того, окупанти масово використовували тактику «флаговтиків»:
-
1
Штурмовик росії забігає у сіру зону або на околицю села.
-
2
Розгортає російський прапор під зйомку з безпілотника для швидкого звіту на москву.
-
3
Відеозйомка вимикається, після чого солдата разом із прапором знищує український FPV-дрон або артилерія.
Завдяки цьому вище командування росії вважало території контрольованими, що дозволило ЗСУ розвивати контрнаступ без передчасного висування оперативних резервів ворога.
250 полонених і 5000 знищених: розгром росіян у смузі 3-го АК
За час проведення операції «Вівальді» у смузі відповідальності 3-го армійського корпусу було повністю ліквідовано понад 5000 окупантів, а ще близько 250 осіб потрапили в полон.
Серед полонених — мобілізовані, контрактники та іноземні найманці. Через повну відсутність пораненої евакуації та байдужість командування в лавах ворога стався моральний злам. Зрозумівши, що їх залишили помирати, окупанти почали здаватися цілими взводами. Поодинокі групи росіян у розпачі бігли в бік українських позицій, щоб зберегти життя, через що українські захисники спочатку сприймали їхній рух як спробу штурму.
Сезони операції «Вівальді»: від зачистки до панівних висот
Задум операції реалізовувався послідовно та складався з кількох чітко спланованих етапів:
- Перший етап: виявлення та ліквідація інфільтрованих диверсійних груп ворога у Новоселівці та Яровій.
- Другий етап: перехід у масштабний наступ спільно з 66-ю, 60-ю бригадами та підрозділами ССО. Звільнення Шандриголового, Дерилового та Дробишевого.
- Вирішальний маневр: взяття під контроль населеного пункту Нове, де розташовані стратегічні панівні висоти, що дозволяють контролювати логістику ворога на значній глибині.
Усі маневри проводилися під щільним прикриттям українських систем РЕБ і багаторівневого купола ППО.
Захист Слов'янська: чому ворогу доведеться йти в лоб
Стратегічний план ворожого командування полягав у виході на трасу Ізюм — Слов'янськ, щоб перерізати постачання у Слов'янськ і Краматорськ і змусити українські сили залишити міста під загрозою оточення.
Завдяки операції «Вівальді» окупантів відкинули як з південного, так і з північного флангів. Тепер для захоплення цих сакральних регіонів ворогу доведеться або атакувати ешелоновані фортифікаційні споруди в лоб із гігантськими втратами, або застосовувати тактику випаленої землі, масовано скидаючи КАБи.
«Краще втратити робота, ніж людей»: технології 125 ОВМБр
Пріоритетом командування 125 ОВМБр є збереження життя піхотинців шляхом максимального залучення роботизованих систем.
В операції застосовувалися такі технологічні рішення:
- Наземні роботизовані комплекси (НРК): здійснюють підвіз боєприпасів, провізії та дистанційне замінування.
- Роботи-евакуатори: вивозять поранених із найнебезпечніших ділянок без ризику для медиків.
- Ударні БПЛА та FPV-дрони: виконують завдання вогневого ураження та частково заміщують функції штурмових груп.
Бригада дотримується принципу: на поле бою виходить лише необхідний мінімум піхоти, адже втрата залізного робота незрівнянно менша за цінність життя українського воїна.
Чому операція «Вівальді» увійде в підручники історії
Операція «Вівальді» продемонструвала приклад сучасного військового мистецтва, де поєднання суворої таємності, знекровлення логістики, засобів РЕБ та робототехніки дало змогу зламати переважаючі сили ворога. ЗСУ не лише зупинили просування окупаційних військ на Донбасі, а й перехопили оперативну ініціативу. Досвід 3-го армійського корпусу довів: ефективне планування та технологічна перевага здатні кардинально змінювати перебіг війни навіть у найскладніших умовах.