Олександр Сирський: наступ ЗСУ вперше перевищив атаки рф
Баланс на фронті змінюється. В інтерв’ю каналу Militarnyi Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський зазначив: уперше за період повномасштабної війни кількість наступальних і контратакуючих дій української армії за добу перевищила активність противника — це маркер зміни темпу бойових дій, а не ситуативний сплеск.
Йдеться не про декларативну оцінку, а про зафіксовану зміну темпу бойових дій. Противник поступово втрачає темп на ключових напрямках, тоді як ЗСУ переходять від реактивної моделі до системної ініціативи — активних контратак і локальних наступальних дій у межах продуманої оборонної стратегії.
Війська рф концентруються на Покровському, Очеретинському, Олександрівському, Костянтинівському, Лиманському та частково Куп’янському напрямках. Уздовж державного кордону в Харківській і Сумській областях тривають дії меншої інтенсивності.
Найбільше угруповання ворог зосередив на Покровському напрямку — майже 99 тисяч особового складу. Там противник проводить 35–40 штурмових атак на добу.
Попри це, загальні втрати противника на фронті приблизно у 3,5 раза більші за українські — цей показник став одним із маркерів зміни балансу. За кількістю вбитих співвідношення в окремі дні сягає 7–9 разів.
Сирський пов’язує таке співвідношення з підходом до збереження особового складу та активним використанням дистанційних засобів ураження. Йдеться не лише про оборону, а й про системну роботу зі зниження наступального потенціалу противника через виснаження його угруповань на ключових напрямках.
Під час попередньої наступальної кампанії, що завершилася наприкінці квітня, ЗСУ звільнили близько 500 км² території на Олександрівському напрямку та 12 населених пунктів.
Ротації військових: контроль 15 числа і межа у два місяці як відповідь на виснаження фронту
Зміна темпу бойових дій безпосередньо пов’язана з питанням ротацій. Олександр Сирський визначив 15 число кожного місяця датою обов’язкового контролю проведення замін особового складу.
За розрахунками командування, військовослужбовець зберігає повні бойові якості на позиції приблизно два місяці. Після цього настає фізична та моральна втома, що потребує заміни.
У сучасній війні ротація — це окрема операція. Через зони ураження дронів глибиною 30–50 км переміщення особового складу потребує прикриття, логістики, роботи РЕБ і заходів введення в оману.
ЗСУ мають ресурс сформувати три зміни: одна виконує бойові завдання, друга готується до заміни, третя проходить підготовку на полігонах. Процес залежить від погоди, дронової активності та загальної обстановки.
При цьому Сирський уточнює: якщо заміну тимчасово неможливо провести через активність дронів або погодні умови, рішення приймається з урахуванням ризику для особового складу. Сам механізм ротації повинен бути контрольованим і реалістичним, а не формальним.
Нові контракти і грошове забезпечення ЗСУ: параметри, озвучені Сирським
У розмові йшлося не про демобілізацію, а про механізм звільнення під час війни. Генерал Сирський пояснив: демобілізація можлива після завершення особливого періоду, натомість зараз опрацьовується саме процедура звільнення зі служби з урахуванням балансу чисельності.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Розглянуті моделі контрактів передбачають кілька категорій. Короткий контракт на 6–9 місяців — для військовослужбовців, звільнених за станом здоров’я після поранення, які бажають знову долучитися до війська. Для тих, хто вже перебуває у строю, передбачено можливість укладання нового контракту строком на 10 місяців. Для новобранців — контракти на 2–3 роки і більше.
Окрема категорія — мобілізація без контракту. За озвученою логікою, всі категорії отримують однаковий підхід до додаткових виплат.
Мінімальний рівень грошового забезпечення встановлюється на рівні 30 000 гривень.
Окремо підкреслюється, що розмір додаткових виплат і формула їх нарахування мають бути доведені після затвердження змін. Розрахунки прив’язуються до рівня участі у бойових діях і дефіциту конкретних спеціальностей. Додаткові виплати передбачені для тих, хто бере участь в активних бойових діях, насамперед для механізованих, мотопіхотних, десантно-штурмових бригад та морської піхоти — саме ці підрозділи визначені як найбільш дефіцитні на полі бою.
Водночас Головнокомандувач окреслює ключову умову: звільнення можливе лише за умови компенсації чисельності. Якщо певна кількість військових вибуває, стільки ж або більше має бути набрано. Механізм повинен залишатися гнучким і залежати від ситуації на фронті та мобілізаційного ресурсу. Завдання — узгодити рішення до кінця травня.
Корпусна реформа ЗСУ: три етапи переходу і перерозподіл 37 тисяч військових
Корпусна реформа розбита на три етапи.
Перший етап — створення управлінь корпусів і прийняття ними визначених комплектів військ. Йдеться про відмову від тимчасових органів управління та формування постійних структур, здатних планувати й проводити операції.
Другий етап — формування корпусних комплектів. Кожен корпус має отримати стандартний набір сил і засобів: артилерійську бригаду, зенітно-ракетний або зенітно-ракетно-артилерійський полк, підрозділи радіоелектронної боротьби, безпілотні підрозділи, розвідувальні батальйони та підрозділи підтримки. Формування відбувається поетапно — від роти до батальйону з подальшим масштабуванням у разі досягнення укомплектованості та спроможності.
Третій етап — здатність корпусу проводити корпусну операцію, тобто концентрувати зусилля, посилювати бригади і створювати перевагу на визначених ділянках фронту.
Для переходу на корпусну модель було переміщено близько 37 тисяч військовослужбовців. За внутрішніми розрахунками, дивізійна структура потребувала б приблизно 75 тисяч і створення додаткового рівня управління. Корпус, на відміну від дивізії, розглядається як структура, здатна проводити операцію, а не лише вести загальновійськовий бій.
Саме в цьому контексті Олександр Сирський пояснює, чому не було обрано дивізійно-полкову модель. За його словами, така структура вимагала б близько 75 тисяч військовослужбовців замість 37 тисяч у корпусній моделі, а також створення додаткового рівня управління, що фактично дублював би корпуси. В умовах війни це означало б непропорційне навантаження на людський і фінансовий ресурс без приросту оперативної гнучкості.
Нині триває саме етап створення корпусних комплектів: формуються артилерійські та зенітні частини, підрозділи радіоелектронної боротьби, розвідки, підтримки та безпілотні компоненти. Після війни передбачено територіальний перерозподіл бригад і корпусів, що вимагатиме нового балансу сил у регіонах.
Сили безпілотних систем ЗСУ і штурмові полки: рівні застосування і масштабування
Сили безпілотних систем діють на різних глибинах відповідальності. На рівні бригади — до 20 км. На оперативно-тактичній глибині — 20–70 та 70–120 км. Окремі підрозділи виконують завдання на оперативно-стратегічній глибині понад 250 км.
Для узгодження застосування створені координаційні центри на рівні корпусів, де взаємодіють представники СБС і підрозділів радіоелектронної боротьби. Це рішення було прийняте після практичного досвіду інтенсивних боїв, зокрема під Покровськом, і довело свою ефективність.
Штурмові підрозділи пройшли масштабування від батальйонів до полків. Частина з них має по два батальйони безпілотних систем. Вони застосовуються централізовано для вирішення раптових завдань — закриття проривів, контрнаступальних дій, стабілізації складних ділянок. Підрозділи можуть тимчасово підпорядковуватися командирам корпусів залежно від обстановки.
Сирський окремо пояснює, що створення зведених підрозділів є вимушеним кроком у разі нестачі штатної чисельності. Водночас поступово повертається практика, коли безпілотні підрозділи діють у складі своїх бригад, що дозволяє уникати розриву в управлінні.
Створення окремого корпусу СБС наразі не розглядається.
Так само не розглядається створення штурмового корпусу. Як пояснює Сирський, концепція застосування штурмових підрозділів передбачає їх використання для посилення на критичних ділянках і взаємодію з десантно-штурмовими військами, а не формування окремого рівня оперативного управління, який конкурував би з наявними структурами. Управління здійснюється в межах існуючої структури з посиленням управлінських можливостей.
Стратегічні ризики війни: розширення фронту і північний сценарій
Активна лінія фронту перевищує 1000 км. За оцінкою Сирського, противник має приблизно дворазову перевагу у кількості бригад і полків.
Окремо розглядається ймовірність наступальних дій з півночі, зокрема з території Білорусі. За словами Сирського, російський генштаб прораховує такі операції. У разі реалізації цього сценарію лінія фронту збільшиться.
У цих умовах корпусна модель управління і розвиток Сил безпілотних систем розглядаються як спосіб зберегти концентрацію ресурсу.
Сирський також вказує, що протяжність фронту і потенційна загроза з півночі вимагають гнучкої системи управління.
Говорячи про кадрову перспективу, Головнокомандувач зазначає, що у військах є командири різного рівня — від батальйонного до корпусного, які вже набувають досвіду в умовах війни. За його логікою, система повинна готувати наступників постійно, оскільки жодна посада не є незамінною в умовах тривалого конфлікту. Саме тому корпусна структура була обрана замість дивізійно-полкової, яка потребувала б удвічі більше людського ресурсу і додаткового рівня управління.
Наступ ЗСУ і корпусна реформа: стратегічна логіка війни
Фіксація доби, коли наступ ЗСУ перевищив атаки рф, є показником зміни темпу бойових дій і переходу до більш проактивної моделі дій.
Корпусна реформа ЗСУ дозволяє проводити операції без подвоєння ресурсу. Системні ротації військових мають зменшити виснаження особового складу. Сили безпілотних систем забезпечують вплив на глибину до 250 км.
Ці елементи формують модель війни, де вирішальними стають керованість, концентрація ресурсу і зниження втрат, а не лише чисельність. У стратегічному вимірі це означає боротьбу за ініціативу, темп і глибину ураження — фактори, які визначатимуть хід війни у середньостроковій перспективі.