Відмова від $100 млн, закулісся «Дії» та Brave1: досвід Олександра Борнякова
Шлях від підлітка в кедах із бессарабського Болграду, який проміняв армійську службу на розбір перших ПК, до ключового реформатора держсектору й очільника наглядової ради оборонного кластера Brave1 — це історія про трансформацію всієї української технологічної екосистеми.
У розлогому інтерв'ю для YouTube-каналу dev.ua ексочільник Мінцифри та IT-підприємець Олександр Борняков відверто розповів про свій перший продаж бізнесу на $2 млн, відхилений офер із США на $100 млн, закулісся розробки «Дії» та нові розробки для захисту українського неба.
Бунт проти погонів та перші кроки в IT
Народжений у родині кадрового офіцера-десантника, який пройшов Афганістан та Нагірний Карабах, Олександр Борняков мав готуватися до військової кар'єри. Втім, юнацьке захоплення гранджем, гуртом Nirvana та першими електронно-обчислювальними машинами переважило сімейні очікування.
Становлення майбутнього айтівця припало на буремні 1990-ті роки, коли комп'ютери в регіонах були поодиноким явищем:
- Шкільні 286-ті комп'ютери: у Болграді функціонувало лише 1–2 машини в неналежному стані, а алгоритми з Basic і Pascal доводилося занотовувати від руки в зошит.
- Класи на Pentium 166: повноцінний комп'ютерний кабінет у Болградському ліцеї з'явився лише в 11-му класі, остаточно спрямувавши зацікавлення в бік заліза.
- Відмова від служби: після невдалої спроби вступити на бюджет до Одеського політеху батьки направили Борнякова до Одеського інституту сухопутних військ.
Витримавши півтора місяця курсу молодого бійця, він забрав документи й вступив до ПТУ № 9 в Ізмаїлі на фах «комерційна діяльність». Паралельно почав заробляти перші гроші: збирав системні блоки, перевстановлював Windows і налаштовував Dial-Up інтернет. Згодом перевівся до Київського національного авіаційного університету (НАУ) на спеціальність «маркетинг».
Адмін в «Арені Сіті», MBA та перший екзит
Практика в столиці швидко випередила академічну теорію. Поки викладачі НАУ цитували радянські підручники з маркетингу, Борняков вже налаштовував корпоративну мережу Active Directory під час будівництва комплексу «Арена Сіті» на Бесарабці та прокладав мережі для провайдера на Печерську.
До моменту випуску з університету він керував командою з понад 40 фахівців в американській компанії інтернет-маркетингу, скуповуючи трафік із Yahoo! та тестуючи перші рекламні інструменти Google.
Паралельно розгорталося його становлення як бізнесмена:
- Executive MBA (2007–2009): канадська програма дала практичні інструменти бюджетної дисципліни та оцінки ефективності персоналу.
- Заснування SoftTechnics (2007): управлінські шаблони з MBA одразу впроваджувалися у власній аутсорсинговій компанії.
- Перший екзит (2014): компанію SoftTechnics продали чиказькій групі Intersocks орієнтовно за $2 млн у формі кешу та нових акцій.
Отриманий капітал дозволив перейти до створення власних продуктових рішень міжнародного рівня.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Угода на $100 млн та виклики в AdTech
Розвиваючи напрям AdTech, Борняков створив платформу класу SSP (Supply Side Platform) для автоматизації та монетизації відеореклами в США та Європі. Компанія швидко зайняла вільну нішу, підписавши річний контракт із Facebook на $10–15 млн.
Коли Facebook придбав головного гравця ринку — платформу LiveRail за $500 млн — і закрив її для зовнішніх партнерів, більшість клієнтів автоматично перейшла до компанії Борнякова.
Оцінивши стрімке зростання, публічна американська компанія запропонувала викупити бізнес за $94–96 млн. Засновники відмовилися від оферу, розраховуючи перетнути позначку в $100 млн. Проте невдовзі на ринок відеореклами зайшли гіганти рівня Amazon та Adobe, які перерозподілили трафік і змінили кон'юнктуру.
У 2017 році Борняков вступив до Школи міжнародних та публічних справ (SIPA) Колумбійського університету в Нью-Йорку — вишу з Ліги Плюща. Там він спеціалізувався на міжнародній торгівлі та публічному управлінні, досліджуючи операційні моделі державних корпорацій.
Вхід у політику та концепція Дія.City
Політичний досвід Борнякова розпочався у 2009 році з прагнення зберегти євроінтеграційний вектор країни. Очоливши округ у Болграді від «Батьківщини», він став депутатом Одеської обласної ради, а у 2015 році очолив штаб «Самопомочі» в Одесі, провівши фракцію з 5 осіб до міськради. Проте через два роки він достроково склав мандат задля навчання в США, зрозумівши принципову різницю між политиком і менеджером.
Восени 2019 року засновник iLogos Максим Слободянюк познайомив Борнякова з новим очільником цифрового відомства Михайлом Федоровим. Борняков презентував концепцію з 15 слайдів, яка стала основою його призначення заступником міністра.
Ключові блоки цієї презентації визначили розвиток технологічної галузі України:
- Спеціальний правовий режим Дія.City: розробка особливих податкових умов, гіг-контрактів та елементів англійського права.
- Легалізація віртуальних активів: створення нормативної бази для криптоіндустрії.
- Лібералізація імміграції: спрощення релокації іноземних IT-фахівців в Україну.
Упроваджений правовий режим Дія.City став головним драйвером залучення інвестицій, об'єднавши сотні технологічних компаній у єдиному правовому просторі.
Економіка «Дії» та власна AI Factory
Працюючи в Мінцифрі, команда зіштовхнулася з юридичними обмеженнями щодо монетизації застосунку «Дія». Як державний монополіст, підприємство має право розраховувати вартість послуг лише затратним методом — ділячи зарплату держслужбовця на мільйони операцій, що дає символічні копійки.
Залучення приватного капіталу в ДП «Дія» відхилили через ризики втрати цифрового суверенітету. Борняков пропонував B2B-монетизацію: стягувати плату з банків та бізнесу за верифікацію користувачів і шеринг документів, залишаючи базові послуги для громадян абсолютно безкоштовними.
Стратегічним вектором уряду стало створення AI Factory — власного суверенного суперкомп'ютера. Впровадження цієї інфраструктури обумовлене трьома факторами:
-
1
Глобальний дефіцит обчислювальних потужностей: купувати або орендувати зовнішній комп'ют стає дедалі складніше через світовий бум штучного інтелекту.
-
2
Колосальні витрати на токени: за кожен запит до зовнішніх LLM-моделей Google чи OpenAI держава мала сплачувати від $100 000 до $300 000 щомісяця.
-
3
Затримка відповіді (Inference Latency): обробка запитів на серверах у Каліфорнії сповільнює роботу державних цифрових сервісів.
Завдяки прямим перемовинам обладнання NVIDIA та HP придбали за три місяці до стрибка цін, отримавши експортну ліцензію безпосередньо в Держдепартаменті США. Нині цей суперкомп'ютер надійно захищений і забезпечує автономну роботу державних алгоритмів ШІ.
Зброя Brave1 і захист від нових дронів
Після урядових ротацій та переходу Михайла Федорова до Міноборони Олександр Борняков тимчасово виконував обов'язки очільника Мінцифри після чого передав управління Оксані Ферчук. Залишаючись радником міністерки, він зосередився на роботі голови наглядової ради оборонного кластера Brave1.
Саме в рамках Brave1 розроблялися наземні роботизовані комплекси (НРК) та дрони-перехоплювачі, які суттєво знизили ефективність масованих атак ворожих «Шахедів».
Наразі український MilTech готує рішення проти нових реактивних безпілотників ворога:
- Готовність розробок: вітчизняні компанії вже створили працездатні зразки перехоплювачів.
- Питання контрактування: перехід до масового постачання залежить від швидкого контрактування з боку Міноборони та виділення фінансування.
- Прогноз для міст: вихід на промислові обсяги виробництва очікується найближчим часом, що дасть змогу нейтралізувати загрозу реактивних дронів.
Залучення приватного капіталу та розробка асиметричних рішень залишаються єдиним способом подолати кількісну перевагу ворога.
ШІ в розвідці, Killzone та кінець війни
Коментуючи використання робототехніки на фронті, Борняков висловлює скепсис щодо швидкої появи гуманоїдних роботів у передових окопах. Натомість ключовий акцент робиться на автономних бойових системах, НРК та алгоритмах штучного інтелекту.
Ситуаційні системи накопичили сотні тисяч розмічених відеозаписів. Алгоритми рівня Claude здатні аналізувати ці масиви даних у реальному часі та надавати командуванню точні аналітичні рекомендації щодо ведення бою.
У зонах суцільного ураження (Killzone) право на ураження фактично передається алгоритмам: будь-який об'єкт, що опиняється в закритому периметрі без відповідного радіосигналу, підлягає автоматичному знищенню, оскільки людина фізично не встигає реагувати на динаміку технологічного бою.
Стратегічна мета рф полягає не в захопленні окремих територій Донбасу, а в знищенні української держави шляхом виходу на рівнинну місцевість до Дніпра, Харкова та Сум. Запобігти цьому можуть лише високотехнологічні рішення Brave1, які роблять просування ворога неможливим.
Завершення війни Борняков бачить через економічне виснаження та внутрішній колапс рф, що призведе до вимушеної фіксації лінії фронту та заморожування конфлікту за корейським сценарієм під прикриттям технологічного бар'єра.