Олександр Борняков про нову посаду в Brave1, ринок Defense Tech та виклики для Мінцифри

Виробництво власних мікрочипів, регулювання руху капіталу та перехід від державного управління до розбудови глобальних екосистем — ключові виклики, що сьогодні формують ринок українських defense-інновацій.

Коли Україна зможе відмовитися від імпортного комплектування, як залучити міжнародні фонди під час війни та які проєкти Мінцифри виявилися найбільш недооціненими?

Про це ексклюзивно для SPEKA розповів ексочільник Міністерства цифрової трансформації та голова Наглядової ради Brave1 Олександр Борняков.

Чому залишив Мінцифру та чим займатиметься у Brave1

У 2019 році, коли я приєднався до команди Мінцифри, ми ще не усвідомлювали повного потенціалу масштабування наших ідей. Однак за цей час вдалося закласти фундаментальні речі. Якщо приходити на держслужбу лише на рік, є ризик не встигнути реалізувати задумане, але цей час дозволив вибудувати стійку інституційну систему:

Спочатку ми запустили Дія.City — проєкт, що об'єднав мій досвід роботи у венчурному секторі, аутсорсингу та продуктових компаніях.

Згодом, у 2020 році, коли виникла потреба в розвитку штучного інтелекту, я долучився до розбудови відповідної інфраструктури: від Центру компетенцій та експертного комітету до національної стратегії.

Із початком повномасштабної війни я ініціював створення Brave1, застосувавши венчурний підхід до державного управління. Нашою метою було максимально скоротити шлях від розробки до фронту і перетворити ідеї підприємців на інвестиційно привабливі проєкти.

Різниця аналогічна до моделі корпоративного управління у приватному секторі. Наглядова рада ухвалює стратегічні рішення, затверджує бюджет, погоджує гранти та визначає вектор розвитку. Менеджмент, зі свого боку, відповідає за імплементацію цих рішень.

На етапі створення Brave1 я координував процеси зсередини державного апарату, забезпечуючи міжвідомчу взаємодію, хоча операційно кластер завжди залишався самостійним.

Операційна команда розв'язує тактичні завдання та бере участь у формуванні стратегії, тоді як Наглядова рада задає загальний напрямок і здійснює аудит результатів. Мій досвід погляду на екосистему як зсередини держави, так і ззовні, дозволить ефективно впроваджувати необхідні трансформації, які ми вже плануємо.

Коли Україна виготовлятиме власні чипи та хто за це заплатить

По-перше, реформа корпоративного управління. Ми плануємо розширити повноваження Наглядової ради, створити профільні підкомітети та розподілити зони відповідальності. Зростання масштабів кластера вимагає фокусної експертизи: окремі фахівці куруватимуть грантові програми для малого та середнього бізнесу, інноваційні конкурси та аудит. Це забезпечить максимальну прозорість і контрольованість процесів. Моя мета — побудувати інституцію, яка стабільно функціонуватиме незалежно від персоналій.

По-друге, масштабування екосистеми. Наразі ми об'єднуємо понад 2500 розробників і 5000 продуктів. Наше завдання — надати їм реальну додану вартість, прискорити постачання технологій на фронт і сприяти експорту. Ми активно працюємо над розширенням зовнішньої репрезентації та залученням приватного капіталу через інструменти Дія.City та Defense Tech кластер, а також допомагаємо компаніям інтегруватися в президентську ініціативу Drone Deal.

По-третє — досягнення «розумної технічної самодостатності». Ми маємо перейти від збірки рішень до розробки власної компонентної бази. Безумовно, певні деталі доцільніше імпортувати, проте у критичних технологіях Україна повинна бути незалежною. Наглядова рада стимулюватиме створення програм для розвитку внутрішнього виробництва компонентів, що стане потужним фундаментом для наступних поколінь.

Підписуйтеся на наші соцмережі

З позиції підприємця можу стверджувати: наявність сформованого попиту та зрозумілої маржинальності є ключовими драйверами для бізнесу.

Держава створила безпрецедентний попит, що стимулювало стрімкий розвиток ринку БпЛА, систем РЕБ та інших технологій. Завдання Мінцифри та Brave1 полягало у фасилітації цих процесів без зайвого втручання.

Еволюція галузі вражає: якщо у 2022 році метою ініціативи «Армія дронів» було базове забезпечення фронту готовими імпортними рішеннями, то сьогодні українські підприємства самостійно виготовляють широкий спектр деталей — від пластикових елементів до складних інтегральних схем. 

Читайте також: Україна хоче виробляти власні чипи — Борняков пояснив, чому важлива технологічна незалежність

Переконаний, що це безальтернативний шлях в майбутньому.

Внутрішній корпоративний сектор наразі виснажений війною. Великі компанії на кшталт «Нової Пошти» чи ДТЕК зазнають інфраструктурних втрат. Попри те, що вони створюють private equity фонди та інвестують у tech-бізнес, стати системними драйверами оборонних інновацій їм зараз об'єктивно складно.

Тому стратегічний пріоритет — залучення іноземного капіталу та експорт продукції подвійного та оборонного призначення для наших союзників. Це забезпечить необхідну ліквідність на ринку і дозволить індустрії масштабуватися.

Що лякає іноземних інвесторів та як вижити без державних грантів

Фундаментальний бар'єр і він залишається на сьогодні очевидним — це механізми виведення капіталу. Поки держава не забезпечить вільний рух коштів, інституційні інвестори залишатимуться обережними. Саме тому вони часто наполягають на структуруванні угод в іноземних юрисдикціях.

Фонди, чий життєвий цикл обмежений п'ятьма роками, не можуть дозволити собі заморозити активи на невизначений термін через валютні обмеження.

Другий фактор — безпекові ризики. Інвестори готові фінансувати розробку рішень для України, проте часто вимагають локалізації виробництва за кордоном, щоб мінімізувати ризики фізичного знищення активів.

І третє — правова передбачуваність. Для інвестора критично важливою є стабільність регуляторної політики. Будь-які дискусії щодо потенційного скасування чи звуження умов спецрежимів, таких як Дія.City, негативно впливають на інвестиційний клімат. Ті, хто сьогодні інвестує безпосередньо в українські юрисдикції, — це візіонери, які грають у довгу, усвідомлюючи стратегічний потенціал ринку.

Трансформація колосальна. У 2023 році під час перемовин із міжнародними фондами ми чули відмову через їхні внутрішні мандати, які суворо забороняли інвестиції в оборонний сектор. Ринок функціонував виключно завдяки державним грантам та донорським ініціативам. Інституційного венчурного капіталу в українському Defense Tech просто не існувало.

Сьогодні ситуація кардинально інша, і це значний здобуток команди Brave1. Ми виконали роль каталізатора: навчили стартапи правильно структурувати та позиціювати себе, а також налагодили нетворк з інвесторами. Як наслідок, сформувався структурований венчурний ринок із сотнями мільйонів доларів залученого капіталу.

Найважливіше — міжнародні фонди змінили свої політики. Тепер створюються спеціалізовані фонди, сфокусовані саме на українському Defense Tech, а також активно розвиваються міжурядові проєкти (G2G) з прямого фінансування наших розробників.

Безумовно. Переважали очікування швидкого завершення бойових дій і, відповідно, падіння попиту на мілітарні технології. Проте візіонери розуміли глобальний контекст: Україна сьогодні формує нову доктрину сучасної війни і стандарти озброєння на найближчі пів століття. Вони інвестували не просто в компанії, а в унікальну експертизу.

Для цієї категорії інвесторів тимчасові обмеження на виведення капіталу не є критичними, оскільки вони орієнтовані на довгострокову капіталізацію. Україна має реальний шанс стати глобальним експортером безпекових рішень у XXI столітті, конкуруючи з визнаними лідерами галузі.

Це абсолютно реалістичний і здоровий ринковий сценарій. Ми маємо численні кейси компаній, які успішно залучають фінансування на масштабування виключно завдяки сильному трекшну та ринковій ніші, не звертаючись до Brave1. Це дозволяє нам перерозподіляти державні ресурси на підтримку early-stage стартапів, які найбільше цього потребують.

Водночас державний грант сьогодні виконує функцію validation mark — знаку якості. Для іноземного інвестора це підтвердження того, що технологія пройшла експертну верифікацію і має практичну цінність. Але логіка венчурного інвестування завжди ширша за державні грантові критерії.

Що чекає на Дія.City та ШІ після приходу нової очільниці Мінцифри

Безумовно, це проєкт електронного резидентства (e-Residency). Ми інвестували значні ресурси у створення екосистеми, яка дозволяла б іноземцям дистанційно відкривати бізнес в Україні та користуватися перевагами цифрової інфраструктури. Проте повномасштабна війна та подальші валютні обмеження суттєво загальмували запуск.

Зараз проєкт проходить етап концептуальної трансформації. Він еволюціонує у комплексний англомовний сервіс для іноземців, які планують інтегруватися в українське економічне середовище. З точки зору довгострокового економічного впливу, це фундаментальний продукт.

Очікую позитивної динаміки. Мінцифра — це насамперед стійка інституція з міцним фундаментом, який ми вибудовували протягом 7 років. Правила гри зрозумілі: IT-сектор довіряє Дія.City, defence-розробники спираються на Brave1, а громадяни активно користуються порталом «Дія».

Для ринку ключовим показником є не персоналії, а інституційна стабільність і послідовність політик. Нова очільниця має потужний бекграунд роботи в системі Міноборони, що є великою перевагою. Окрім того, погляд керівника ззовні допоможе провести якісний аудит поточних процесів і знайти нові точки для оптимізації.

Передача справ відбулася в максимально конструктивному руслі, це був правильний інституційний процес.

Моя головна порада — пріоритезація та ефективне делегування.

Мікроменеджмент у таких умовах неефективний. Команда глибоко розуміє свої напрямки, тому завдання керівника — задавати вектор.

Наразі триває процес прийняття справ новим керівництвом. Згодом ми плануємо розпочати роботу над актуалізацією стратегії розвитку. Традиційно ми залучаємо до формування цілей (OKR) експертів ринку та IT-ком'юніті — це забезпечує верифікацію державних планів індустрією. Тому діалог обов'язково триватиме.

Дія.City об'єктивно найстабільніший напрямок. Усі операційні процеси — від онбордингу до бронювання фахівців — регламентовані та автоматизовані, індустрія повністю адаптувалася до цих правил.

Brave1 також має вибудовану інституційну структуру з Наглядовою радою та операційною командою. Враховуючи досвід Оксани Ферчук у Міноборони, я прогнозую тут високу ефективність і швидку синергію.

Перед міністерством стоять безпрецедентні завдання: розробка національної LLM-моделі, впровадження AI-асистентів у надання держпослуг та формування профільного законодавчого поля. Це глобальна terra incognita, де не існує готових шаблонів.

Окрім того, критичним є створення суверенної обчислювальної інфраструктури, що вимагатиме складної технологічної та дипломатичної роботи. Проте команда, що працює над цим напрямком, надзвичайно сильна.