Інвестиції в Miltech: скільки заробляє оборонка України
Український оборонний сектор переживає безпрецедентне зростання, перетворюючись на головну рушійну силу національної економіки. Поки цивільні галузі стикаються з рецесією, а великі торговельні мережі змушені скорочувати персонал, військово-промисловий комплекс демонструє рекордні показники обороту.
Як розповів голова Бюро інвестиційних програм Олександр Бондаренко на YouTube-каналі «Мінфін», сукупний річний виторг вітчизняних виробників озброєння сягнув приблизно $35 мільярдів. Ця сума вдесятеро перевищує поточні річні видатки держави на всі інфраструктурні та дорожні проєкти разом узяті.
Бюджет оборонки в $50 млрд і нові реальності ринку праці
Масштаб трансформації ВПК стає зрозумілим у порівнянні з довоєнними показниками:
- Довоєнний рівень: Весь державний бюджет України становив $80–90 млрд, а на закупівлю озброєнь виділялося лише $2–2,5 млрд на рік (у пікові роки — до $4 млрд для флагманів на кшталт «Південмашу» чи КБ «Морозова»).
- Поточний рекорд: На 2026 рік сукупний бюджет на закупівлю оборонного обладнання та техніки сягнув рекордних $50 млрд.
Суттєва частина цих коштів надходить від міжнародних донорів із ЄС та США. Іноземні уряди вимагають спрямовувати їхні транші на придбання власної техніки — німецької, данської, американської чи французької. Тому безпосередньо українським виробникам дістається внутрішнє замовлення обсягом близько $35 млрд.
Сьогодні в українському ВПК працює понад 2 000 компаній, які забезпечують близько 300 000 робочих місць. Галузь стала найбільшим роботодавцем і платником податків. Рівень оплати праці тут значно вищий за середній по ринку:
-
1
Середня зарплата в секторі: 45 000–50 000 грн.
-
2
Керівні позиції: Директор з виробництва на середньому підприємстві отримує 150 000–200 000 грн чистими на місяць.
На тлі того, як цивільний ритейл і FMCG-сектор зазнають збитків через руйнування складів — наприклад, група Fozzy Group оголосила про скорочення 30% персоналу — саме оборонні заводи акумулюють кадрові ресурси країни.
Топ-30 компаній: хто контролює 80% оборонного бюджету
Підписуйтеся на наші соцмережі
Попри високу кількість гравців, ринок оборонної продукції демонструє жорстку концентрацію. Понад 80% всього державного бюджету закупівель ($28–29 млрд) розподіляється між топ-30 найбільшими виробниками. Решта 1 970 малих та середніх компаній ділять між собою 20%.
На ринку сформувалася когорта вітчизняних оборонних «єдинорогів» із річним виторгом близько 1 млрд євро (35–60 млрд грн). Серед провідних компаній галузі:
- FirePoint;
- Skyfall;
- Uforce;
- «Генерал Черешня»;
- Green Tech.
За даними Бюро інвестиційних програм, річний виторг FirePoint на державних замовленнях сягає 70–75 млрд грн, а штат компанії налічує 7 500 співробітників (в окремих виробників цей показник досягає 12 000 осіб).
Залучити капітал у ці топ-30 компаній приватному інвестору практично неможливо. Лідери ринку генерують сотні мільйонів гривень операційного кешфлоу й не мають потреби у зовнішніх мікроінвестиціях. Наприклад, спроба FirePoint залучити великий оманський інвестиційний фонд за оцінки бізнесу в $1,5 млрд так і не завершилася угодою через політико-економічні причини.
Для засновників подібних гігантів залучення міжнародного капіталу є скоріше інструментом юридичного захисту від тиску правоохоронних органів, аніж пошуком коштів. Якщо вони й відкриті до угод, то виключно зі стратегічними гравцями глобального оборонного сектору НАТО.
Рентабельність та оцінка малих Miltech-підприємств
Для решти 1 970 оборонних підприємств сукупний обсяг державних закупівель становить близько $6 млрд на рік. Середній річний виторг невеликої Miltech-компанії коливається в межах 140–160 млн грн.
Законодавство України обмежує нормативну рентабельність оборонних виробників на рівні 25% націнки від виробничої собівартості. У перерахунку на операційну прибутковість це дає 18–20% EBITDA margin. Проте компанії, які побудували вертикальну інтеграцію — мають власні збиральні цехи у Європі або прямого генпідрядника в Китаї — досягають EBITDA margin на рівні 30–35%. Середній операційний прибуток малого підприємства становить 30–40 млн грн (майже $1 млн) на рік.
В оцінці вартості Miltech-бізнесу класичні мультиплікатори до EBITDA не працюють. В оборонній галузі сформувався чіткий ринковий стандарт оцінки:
- Формула оцінки: Річний виторг (Revenue) × 3–4 (для надперспективних компаній — до 5).
- Приклад розрахунку: Для підприємства з виторгом 160 млн грн оцінка становить 480 млн грн ($10–12 млн).
- Вартість частки: За 10% такої компанії інвестору доведеться запропонувати від $800 000 до $1,2 млн.
Середній чек для входу в зрілу малу оборонну компанію становить 400 000–500 000 євро. З малим капіталом для роздрібного інвестора цей ринок закритий.
Венчурні Miltech-стартапи та випуск корпоративних облігацій
Єдиною можливістю увійти в капітал Miltech-виробника для приватного інвестора залишається стадія раннього венчуру (схема Family, Friends and Fools). Якщо стартап працює близько року, ще не має стабільних державних контрактів та зрілої команди, мінімальний інвестиційний чек становить 50000–150 000.
Іншим інструментом є корпоративні облігації. Наприклад, компанія Vyriy Industries, яка входить до топ-30 виробників із оборотом понад 20 млрд грн, залучила 5 млрд грн через випуск облігацій у фонді «Інжур Miltech». Поріг входу становить від 1 000 грн із фіксованою дохідністю 25% річних у перший рік.
Проте важливо розрізняти придбання цінних паперів і купівлю частки в бізнесі:
-
1
Статус інвестора: Купуючи облігації, інвестор стає кредитором, а не співвласником компанії.
-
2
Податкове навантаження: З отриманого прибутку сплачується 23% податків (18% ПДФО + 5% військовий збір), що знижує чисту дохідність приблизно до 20%.
Висока ставка запозичення під 25% річних при маржинальності бізнесу 20–28% викликає запитання щодо причин залучення капіталу. Для компаній це може бути інструментом захисту бізнесу за рахунок залучення широкого кола роздрібних інвесторів.
Головні ризики інвестування в оборонний сектор України
Попри високі показники прибутковості, ринок Miltech залишається високоризиковим:
- Монопольний замовник: Єдиним покупцем зброї є держава. Вміння продавати за державними контрактами (B2G) є критичною навичкою, без якої бізнес не функціонує.
- Залежність від інтенсивності війни: У разі припинення бойових дій обсяги внутрішніх державних закупівель скоротяться в рази.
- Складність експорту: Майбутнє оборонних компаній залежить від здатності вийти на ринки країн НАТО, що вимагає тривалої сертифікації та масштабних інвестицій у R&D.
Оборонний сектор України демонструє вражаючі темпи зростання, проте вимагає від інвесторів зваженого підходу, системного аналізу та розуміння специфіки B2G-продажів.