Базовий капітал у добу ШІ: нова відповідь на нерівність

Штучний інтелект може радикально підвищити продуктивність економіки, але водночас сконцентрувати значну частину створеного багатства у власників технологічних компаній. На своєму YouTube-каналі економіст Віктор Галасюк пояснює, чому відповіддю на цей ризик можуть стати не лише соціальні виплати, а участь громадян у капіталі компаній, що заробляють на розвитку ШІ.

Йдеться про універсальний базовий капітал — модель, за якої суспільство отримує частку у продуктивних активах, майбутніх прибутках і, за певних умов, у рішеннях щодо розвитку технологій. На початку липня 2026 року цю концепцію проаналізував економічний оглядач The Atlantic Роже Карма, назвавши її потенційним захистом від майбутньої концентрації багатства в економіці ШІ.

Універсальний базовий капітал чи безумовний базовий дохід

Безумовний базовий дохід передбачає регулярні грошові виплати кожному громадянину. Їх фінансують переважно через податки, тобто перерозподіляють частину доходів, які вже були створені в економіці.

Універсальний базовий капітал працює інакше. Людина отримує не лише гроші, а частку власності в активах або компаніях, які генерують прибуток. У контексті штучного інтелекту це може бути участь у фонді, що володіє акціями технологічних підприємств.

Такий механізм не зупинить автоматизацію і не гарантує збереження робочих місць. Проте він може забезпечити громадянам частину багатства, створеного завдяки ШІ, навіть якщо попит на їхню працю скоротиться.

Різниця між двома моделями принципова:

Безумовний базовий дохід компенсує частину втрачених заробітків. Базовий капітал має іншу мету: зробити громадян співвласниками джерел майбутнього економічного зростання.

Хто підтримує розподіл капіталу в економіці штучного інтелекту

Ідея суспільної участі в економіці ШІ об’єднала політиків і підприємців із різних політичних таборів. Її варіанти обговорювали сенатор Берні Сандерс, губернатор Каліфорнії Гевін Ньюсом, Стів Беннон, керівник OpenAI Сем Альтман і президент США Дональд Трамп.

Такий широкий спектр прихильників свідчить, що проблема виходить за межі традиційної суперечки між лівими та правими. Йдеться про фундаментальне питання: кому належатимуть активи, що отримають найбільшу вигоду від автоматизації економіки.

Якщо алгоритми та роботи скоротять потребу в людській праці, традиційна модель розподілу доходів через заробітну плату працюватиме дедалі гірше. Тоді доступ до капіталу може стати не менш важливим, ніж доступ до роботи.

Саме тому універсальний базовий капітал розглядають не лише як соціальну програму. Це потенційний механізм адаптації економіки до ситуації, у якій продуктивність зростає швидше за зайнятість, а основний фінансовий результат отримують власники алгоритмів, обчислювальної інфраструктури та даних.

Суверенний фонд ШІ Берні Сандерса: 50% акцій великих компаній

Одна з найрадикальніших пропозицій — створення американського суверенного фонду добробуту штучного інтелекту. 18 червня 2026 року Берні Сандерс представив American AI Sovereign Wealth Fund Act, який передбачає одноразовий 50%-й податок на акціонерний капітал найбільших американських ШІ-компаній. Податок мають сплачувати не грошима, а акціями, які перейдуть до суспільного фонду.

На основі цих активів держава сформувала б фонд, який виплачував би дивіденди громадянам і фінансував державні видатки. За оцінкою авторів концепції, з часом механізм міг би забезпечити американцям щорічні виплати на рівні близько $1000.

До розроблення концепції долучилися професорка права Каліфорнійського університету в Девісі Сара Полц і професор Університету Джорджа Вашингтона Джеремі Берер-Френд. Законопроєкт спирається на їхнє дослідження оподаткування великих ШІ-компаній акціями.

Спільне володіння акціями дає суспільству не лише дохід, а й потенційний вплив на управління компаніями.

Якщо обмежитися індивідуальними грошовими рахунками, громадяни отримають фінансову компенсацію, але не матимуть важелів впливу на те, як розвивається технологія і чиї інтереси вона обслуговує.

У цьому полягає одна з ключових відмінностей базового капіталу від традиційної соціальної підтримки. Дивіденди є лише частиною моделі. Не менш важливим може стати право суспільства брати участь у визначенні напрямів розвитку компаній, що контролюють критично важливі технології.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Трамп, OpenAI та Anthropic про участь суспільства в економіці ШІ

Дискусія не обмежується лівими політичними силами. У червні 2026 року Дональд Трамп заявив, що його адміністрація вивчає можливість надати американському суспільству частку в ШІ-компаніях. Він назвав потенційну модель партнерством між технологічним бізнесом і громадянами, однак конкретного механізму адміністрація на той момент не представила.

21 травня 2026 року Гевін Ньюсом підписав указ, який доручив органам влади Каліфорнії оцінити політики пом’якшення наслідків можливої втрати роботи через ШІ. Серед напрямів прямо згадано моделі власності працівників та концепції універсального базового капіталу.

Технологічні компанії також визнають ризики масштабного витіснення працівників. Anthropic досліджує вплив ШІ на зайнятість, хоча її актуальні дані поки що не демонструють однозначних доказів значного скорочення робочих місць саме через використання технології.

Водночас керівник Anthropic Даріо Амодей допускав, що у разі масштабного та тривалого падіння попиту на працю суспільству знадобляться довгострокові механізми підтримки доходів, зокрема через оподаткування компаній, які отримують основну вигоду від автоматизації.

OpenAI у квітні 2026 року представила план промислової політики для епохи штучного інтелекту. Однією з його пропозицій стало створення публічного фонду добробуту, який дав би кожному громадянину, включно з людьми, що не інвестують на фінансових ринках, частку у зростанні ШІ-економіки.

Участь технологічних компаній у цій дискусії має прагматичне пояснення. Якщо автоматизація суттєво скоротить зайнятість і доходи населення, економіка може зіткнутися не лише із соціальною напругою, а й зі зниженням споживчого попиту. Механізми перерозподілу доходу або капіталу в такому разі стають способом підтримати стійкість самої ринкової системи.

Ризики суверенного фонду штучного інтелекту

Попри привабливість ідеї, її практична реалізація може створити нові проблеми. Значна частина передових ШІ-компаній оцінюється не за поточними прибутками, а за очікуваннями майбутнього зростання. Деякі з них залишаються збитковими або не генерують достатнього вільного грошового потоку для регулярних дивідендів.

Якщо фонд щороку виплачуватиме фіксований відсоток від своєї ринкової вартості, паперове зростання активів може перетворитися на реальні бюджетні зобов’язання. За відсутності достатнього грошового потоку фонд буде змушений продавати акції, щоб фінансувати виплати.

Масовий продаж активів може вдарити не лише по окремих компаніях, а й по всьому ринку. Тому життєздатний суверенний фонд потребує:

Особливу небезпеку становить розрив між ринковою оцінкою компанії та її реальними грошовими потоками. Фонд може виглядати заможним на папері, але не мати достатньої ліквідності для регулярних виплат.

Існує й ризик конфлікту інтересів. Держава, яка одночасно регулює ШІ-компанію та володіє її акціями, може бути зацікавлена у зростанні її вартості й менш охоче застосовувати жорсткі антимонопольні, безпекові або трудові обмеження.

Через це універсальний базовий капітал потребує складнішої архітектури, ніж звичайна програма соціальних трансфертів. Невдале управління може перетворити інструмент боротьби з нерівністю на джерело бюджетних і ринкових ризиків.

Суверенний фонд Норвегії та дивіденди Аляски

Механіка суспільного володіння активами вже має успішні приклади. Державний пенсійний фонд Норвегії сформований завдяки доходам від нафти й газу. На кінець 2025 року його вартість становила 21,268 трлн норвезьких крон, що відповідало приблизно $2 трлн залежно від валютного курсу.

За населення близько 5,6 млн осіб це орієнтовно $350–380 тис. активів у перерахунку на одного жителя. Водночас ці кошти не лежать на персональних рахунках норвежців: фонд належить державі та інвестує в інтересах нинішніх і майбутніх поколінь.

Постійний фонд Аляски десятиліттями виплачує мешканцям штату щорічний дивіденд. Перші виплати в розмірі $1000 відбулися у 1982 році. Розмір дивіденду змінюється: у різні роки він був як нижчим за $1000, так і перевищував $2000, а у 2025 році становив $1000.

Ці моделі не є універсальним базовим капіталом у чистому вигляді, але доводять, що суспільні фонди можуть володіти активами, інвестувати їх і розподіляти частину доходу серед громадян.

Їхній досвід також показує, що успіх залежить не лише від джерела капіталу. Вирішальними є правила управління, довгострокова інвестиційна стратегія, обмеження на вилучення коштів і політична дисципліна.

Нафтові доходи Норвегії та Аляски мають іншу природу, ніж прибутки ШІ-компаній. Проте базовий принцип однаковий: ресурс або технологія, що створює надзвичайно великий економічний результат, може формувати актив, частина вигоди від якого належить усьому суспільству.

М’які моделі базового капіталу та акціонерна участь працівників

Радикальний 50%-й податок акціями на капітал великих ШІ-компаній навряд чи стане першим масово впровадженим рішенням. Реалістичнішими можуть бути державні фонди з міноритарними пакетами акцій, дитячі інвестиційні рахунки або податкові стимули для підприємств із широкою участю працівників у власності.

У США вже працює модель ESOP — програма акціонерної власності працівників. Вона дозволяє співробітникам отримувати частки в компаніях і перетворює володіння капіталом із винятку на елемент корпоративної політики.

Держава підтримує такі схеми через податкові стимули. Подібний підхід може бути простішим за створення централізованого фонду та водночас розширювати коло людей, які отримують дохід не лише від праці, а й від власності.

М’які моделі базового капіталу можуть передбачати:

Такі механізми не вимагають негайної перебудови всієї системи власності. Вони можуть поступово розширювати доступ громадян до капіталу й перевіряти різні моделі на практиці.

Універсальний базовий капітал для України та відбудови

Для України ця дискусія має практичне значення вже зараз. Під час відбудови та можливої нової хвилі приватизації важливо оцінювати не лише те, хто придбає державні активи, а й те, чи отримають громадяни частку в їхньому майбутньому зростанні.

Окремим напрямом може стати економічна інтеграція ветеранів. Інвестиційні рахунки, участь у фондах відбудови, програми акціонерної власності або спеціальні стимули для ветеранського підприємництва можуть дати їм не лише соціальну підтримку, а статус повноцінних співвласників економічного відновлення.

Участь ветеранів у капіталі може бути важливою не лише як інструмент підтримки. Вона здатна створити довгостроковий зв’язок між відбудовою, підприємництвом і фінансовою самостійністю людей, які повертаються до цивільної економіки.

Автоматизація в Україні, ймовірно, відбуватиметься повільніше, ніж у країнах із високою вартістю праці. За низьких зарплат бізнесу часто дешевше найняти людей, ніж інвестувати у роботів і складні ШІ-системи.

Однак це лише часовий лаг. У міру здешевлення технологій хвиля автоматизації охопить і український ринок праці. Вона зачепить не лише промислові або рутинні професії, а й офісну працю, аналітику, обслуговування клієнтів, фінанси, маркетинг і частину управлінських функцій.

Тому механізми участі громадян у капіталі варто проєктувати до того, як втрата робочих місць стане масовою проблемою. Україна може врахувати досвід інших країн і уникнути ситуації, коли політика реагуватиме лише на наслідки автоматизації.

Практична модель для України могла б поєднувати кілька інструментів:

Йдеться не про заміну приватної власності державною. Ключове питання полягає в тому, чи може частина активів, створених за участю держави, громадян або суспільної інфраструктури, генерувати довгострокову вигоду для ширшого кола людей.

Універсальний базовий капітал не усуває ризиків епохи ШІ й не замінює політику зайнятості, освіти чи соціального захисту. Його головна ідея полягає в іншому: якщо штучний інтелект стає ключовим джерелом економічного зростання, громадяни мають отримати не лише компенсацію за втрату роботи, а частку у власності на майбутню економіку.

Для України така модель може стати частиною ширшої відповіді на три взаємопов’язані виклики — післявоєнну відбудову, інтеграцію ветеранів і майбутню автоматизацію ринку праці. Чим раніше держава почне проєктувати правила участі громадян у капіталі, тим меншим буде ризик, що основні вигоди від технологічного зростання зосередяться у вузького кола власників.