Андрій Оністрат: куди інвестувати під час війни і як вижити в економіці фронту

Фінансова стратегія в умовах повномасштабної війни — це не про максимізацію доходності, а про управління ризиком у середовищі, де ризик став системним. В інтерв’ю для YouTube-каналу LIGA Бізнес Андрій Оністрат — офіцер ЗСУ, колишній банкір та бізнесмен — формулює підхід, у якому інвестиції, освіта і кар’єрні рішення підпорядковані одній реальності: війна триває і визначає економічну архітектуру країни.

Як досягти фінансової безпеки під час війни

Середовище тотальної турбулентності, за його оцінкою, є нормою для переважної більшості українців. Навіть ті, хто формально має стабільні доходи, не можуть відчути повноцінної безпеки, оскільки базові ризики — фізичні й інфраструктурні — не усуваються фінансовими інструментами.

Диверсифікація портфеля не захищає від ракетного удару, втрати житла чи руйнування бізнесу. Тому перший крок до фінансової безпеки — це не пошук «чарівного» активу, а прийняття воєнної логіки як базової рамки. Гроші мають працювати в тій частині економіки, яка не просто виживає, а отримує ресурс у цій війні.

Куди інвестувати гроші

Ключова позиція офіцера і фінансиста жорстка: в умовах війни капітал має йти туди, де формується реальний платоспроможний попит. Сьогодні цей попит створює війна.

Він описує ситуацію через спостереження за прифронтовими містами — Павлоградом, Харковом та іншими населеними пунктами поблизу лінії зіткнення. Поки фронт стабільний і там концентрується значна кількість військових, економічна активність зростає: працюють супермаркети, відкриваються кав’ярні, логістика рухається без зупинок, у магазинах черги. Це не «економічний бум» у класичному розумінні, а концентрація грошей у точках військової присутності.

Проте ця активність є мобільною. Щойно з’являється новий фактор загрози — наприклад, масове застосування оптоволоконних дронів — бізнес згортається буквально за один день і переміщується далі від фронту. Такі сценарії вже відбувалися у Покровському (Дніпропетровська область), Дружківці, Костянтинівці. Отже, інвестор має враховувати не лише галузь, а й географію та динаміку ризику.

У практичному вимірі це означає: інвестиції у класичні споживчі сектори без зв’язку з військовою присутністю сьогодні працюють гірше, ніж бізнеси, які мають прямий дотик до оборонного сегмента — через логістику, постачання, сервіс чи інфраструктуру.

Інвестиція у війну: як це працює

Miltech, за його оцінкою, — єдиний сегмент, куди заходить саме інвестиційний капітал, а не лише допомога чи гранти. Джерела коштів різні: державні бюджети, рішення окремих бригад, іноземні нерезиденти, фонди.

Гроші розподіляються не тільки через міністерські програми. Бригади мають власний розсуд щодо використання ресурсів, а це створює множинність точок входу для постачальників і розробників. Ринок не централізований в одній інституції — і саме це дозволяє новим компаніям швидко масштабуватися.

Серед напрямів, які він прямо називає актуальними:

Підписуйтеся на наші соцмережі

Логіка інвестування базується на асиметрії вартості. Якщо ракета ціною $1,25 млн використовується для знищення дрона вартістю $12–14 тис., а чотири таких пуски означають витрати понад $5 млн проти приблизно $60 тис. вартості цілей, то технології, що дозволяють нейтралізувати ті самі загрози приблизно за $10 тис. сукупних витрат, стають економічно виправданими.

Ця різниця створює довгостроковий попит на дешевші, технологічно гнучкі рішення. Саме тому, навіть у щільному середовищі виробників дронів, існують «підтеми», які можна зайняти — від програмного забезпечення до окремих елементів навігації чи управління.

Чи можна інвестувати в ОВДП

Для тих, хто не готовий до підприємницького ризику, базовим інструментом залишаються державні облігації внутрішньої позики.

Ставка 17–18% річних (у розрахунках використовується 16% як консервативний орієнтир) у поєднанні з курсовими коливаннями в межах 40–41,5 грн за долар протягом року дозволяє, за оцінкою, отримувати близько 15% річних у валютному еквіваленті.

Ризик інструменту зводиться до дефолту держави. Водночас банківська система, має надлишок ліквідності: кредитування обмежене, кошти концентруються в державних паперах. Додатковий фактор — підтримка з боку країн G7, яка дозволяє уряду виконувати бюджетні зобов’язання.

Практична модель накопичення виглядає просто: регулярне відкладання частини доходу, періодична купівля ОВДП через цифрові сервіси, можливість дострокового продажу в разі потреби та за потреби — конвертація в іноземну валюту.

Стовпи української економіки: де можна заробити

Окрім оборонного сектору, Андрій Оністрат виділяє два напрями, що мають структурну перспективу незалежно від тривалості війни.

Перший — децентралізована генерація електроенергії. Попит на дизельні генератори, сонячні рішення, інвертори та їх сервіс зростає через ризики атак на енергетичну інфраструктуру. Інженери в цьому сегменті перевантажені настільки, що мають можливість вибірково брати замовлення й формувати високі прайси. Це свідчить про дефіцит кваліфікованих кадрів і наявність маржі.

Другий — агросектор. Кваліфікованих агрономів бракує, а галузь залишається одним із ключових експортних драйверів країни. Освіта в агрономії, не перевантажена конкуренцією, що створює можливість для тих, хто готовий інвестувати в компетенцію.

Таким чином, структура воєнної економіки виглядає чітко: оборонні технології як центр концентрації інвестицій, енергетична автономність і аграрний сектор як базові опори. Усі інші напрями працюють лише тоді, коли мають прямий зв’язок із цими трьома вузлами.

Гривня не буде обезцінюватись

Ризик девальвації існує завжди в умовах війни. Однак валютна політика залишається керованою. Коливання курсу протягом року в межах 40–41,5 грн за долар, свідчать про контрольованість процесу.

Наявність значного від’ємного торговельного балансу компенсується зовнішньою фінансовою підтримкою. Сценарій неконтрольованої емісії Оністрат не вважає базовим у короткостроковій перспективі.

До чого готуватись: війна не закінчиться завтра

Очікування швидкого економічного буму після підписання мирної угоди Андрій Оністрат вважає передчасними. Навіть у разі формального завершення активної фази бойових дій Україна залишатиметься елементом європейської оборонної архітектури.

Це означає, що оборонні технології та пов’язані з ними галузі матимуть довгостроковий попит. Стратегія, побудована на припущенні «післязавтра все закінчиться», може виявитися хибною.

Яка освіта потрібна економіці України

Головний дефіцит — інженери. Спеціалізації, пов’язані з радіоелектронною боротьбою, безпілотними системами, генерацією енергії, мають високий попит. Зарплати інженерів можуть перевищувати $3 тис., а управлінські навички суттєво підвищують цю планку.

Водночас рівень підготовки студентів нерівномірний: лише частина навчається системно й глибоко. Це створює можливість для тих, хто готовий інвестувати в компетенцію, а не лише в диплом.

Чи потрібні бізнесмени в армії

У 2022 році підприємці та управлінці, які пішли до війська, принесли із собою культуру ефективності, мережі контактів і здатність швидко організовувати процеси. Це стало одним із факторів стійкості фронту на початковому етапі вторгнення.

Йдеться не про романтизацію, а про управлінську практику: розподіл ролей за здібностями, мінімізація непродуктивних функцій, концентрація на бойовій роботі.

Як бізнесмени врятували фронт

На ранньому етапі війни багато рішень народжувалися не в кабінетах, а на рівні підрозділів. Ініціативи з використання безпілотників, адаптація цивільних технологій, побудова нових логістичних моделей виникали індуктивно.

Бізнес-досвід дозволив швидко впроваджувати зміни, створювати операційну ефективність і формувати культуру відповідальності. Підвищення ефективності навіть на 10% у військовому середовищі, де ресурси обмежені, здатне мати стратегічний ефект.

В умовах затяжної війни економіка України не є нейтральною. Вона або інтегрована у воєнну логіку — через Miltech, енергетику, агро й інженерію — або поступово втрачає конкурентність. Саме в цій рамці і варто приймати інвестиційні рішення.