Від ЕЕГ до індивідуального сигналу: шукаємо організацію в Україні для пілотного проєкту допомоги при депресії та ПТСР

Депресія і посттравматичний стресовий розлад давно перестали бути проблемою лише окремих пацієнтів або вузької психіатричної практики. Для України це вже питання громадського здоров’я, реабілітації, повернення людей до життя, роботи, родини і нормального функціонування після тривалого стресу, втрат, поранень, евакуації, окупації, обстрілів і фронтового досвіду.

Після початку повномасштабної війни мільйони людей в Україні живуть у стані хронічного психологічного навантаження. Це стосується військових, ветеранів, внутрішньо переміщених осіб, родин загиблих, людей, які втратили житло, пережили окупацію або довго живуть у прифронтових регіонах. І ця потреба не є відкладеною на майбутнє. Допомога потрібна вже зараз.

За даними ВООЗ, у світі на депресію страждають приблизно 332 млн людей — близько 4% населення планети і 5,7% дорослих. ВООЗ також зазначає, що депресія частіше розвивається після тяжких втрат, насильства, травматичних подій, безробіття та інших сильних стресових чинників.

Для ПТСР ситуація особливо пов’язана з травматичним досвідом. ВООЗ вказує, що ПТСР може розвиватися після впливу подій, які загрожують життю або цілісності людини, зокрема війни, насильства, катастроф чи інших тяжких подій. При цьому в країнах із низьким і середнім рівнем доходу лише приблизно кожна четверта людина з ПТСР повідомляє про звернення по допомогу.

Для України ці цифри мають прямий практичний сенс. У лютому 2025 року ВООЗ повідомила, що після трьох років повномасштабної війни та одинадцяти років вторгнення система охорони здоров’я України стикається з безпрецедентним навантаженням. За оцінкою WHO Ukraine health needs assessment за жовтень 2024 року, 68% українців повідомили про погіршення здоров’я порівняно з довоєнним періодом; найпоширенішими проблемами були питання психічного здоров’я — 46%, психічні розлади — 41%, неврологічні розлади — 39%.

Міністерство охорони здоров’я України також повідомляло, що з початку повномасштабної війни українці понад 9 млн разів зверталися до лікарів з питань психічного здоров’я. Це не статистична абстракція, а ознака того, що система вже має величезне навантаження, а потреба у доступних і безпечних інструментах допомоги тільки зростає.

Водночас у документах МОЗ щодо ПТСР вказується, що за опублікованими дослідженнями в Україні поширеність ПТСР коливалася від 11,1% до 50,8%, а комплексного ПТСР — від 9,2% до 14,6% залежно від вибірки та методики оцінювання. Ці цифри не означають, що ПТСР є у половини населення України. Але вони показують інше: у різних групах ризику масштаб проблеми може бути дуже високим.

За даними тематичного брифу IOM за листопад 2024 року, 38% опитаних перебували у групі високого ризику депресії за PHQ-2. Особливо часто такі симптоми повідомляли жінки та люди з уразливих груп. Це ще раз показує, що питання психічного здоров’я в Україні вже стало системною проблемою, а не темою окремих медичних випадків.

На цьому тлі ми хочемо запропонувати для обговорення пілотний клініко-дослідницький проєкт: використання ЕЕГ-керованої транскраніальної стимуляції як потенційного додаткового інструменту допомоги людям із депресією, ПТСР, хронічним стресом і наслідками психологічної травми.

Це не реклама готового медичного виробу і не заява про доведене лікування. Це пропозиція відповідального запуску пілотного проєкту: під медичним наглядом, з інформованою згодою, юридичним супроводом, валідованими шкалами оцінки, ЕЕГ-контролем, реєстрацією побічних ефектів і систематичним збором даних.

Чому стандартних підходів може бути недостатньо

Депресію і ПТСР сьогодні лікують різними методами: психотерапією, медикаментами, реабілітаційними програмами, роботою зі сном, соціальною підтримкою, а в окремих випадках — методами стимуляції мозку. Усі ці підходи важливі. Ми не протиставляємо нашу роботу психотерапії або медикаментозному лікуванню.

Проблема в іншому: на практиці одного методу часто недостатньо.

Одним пацієнтам допомагає психотерапія, але для цього потрібен час, стабільний контакт зі спеціалістом, довіра і готовність знову торкатися травматичного досвіду. Інші пацієнти отримують медикаментозне лікування, але не завжди добре його переносять або не завжди отримують достатній ефект. Частині людей складно довго підбирати препарат і дозування. Частина пацієнтів не має доступу до спеціалізованої допомоги або живе в умовах, де регулярна терапія ускладнена.

Є ще одна важлива обставина. Депресія і ПТСР — це не однакові стани в усіх людей. Двоє пацієнтів можуть мати схожі скарги: втому, пригнічений настрій, порушення сну, тривогу, втрату мотивації, нав’язливі спогади або емоційне виснаження. Але за цими симптомами можуть стояти різні нейрофізіологічні механізми.

Якщо мозок у різних пацієнтів працює по-різному, виникає питання: чи достатньо використовувати для всіх однакові протоколи впливу?

Саме з цього питання почалася наша робота.

Ідея: спочатку виміряти мозок, потім розраховувати вплив

Багато методів стимуляції мозку використовують стандартні схеми. Заздалегідь визначається зона впливу, сила струму, частота, тривалість сеансу і кількість процедур. Такий підхід зручний для клінічної практики і досліджень, але він має обмеження: пацієнти не однакові.

Ми запропонували іншу логіку: спочатку виміряти активність мозку конкретного пацієнта, потім математично обробити дані, потім розрахувати індивідуальний сигнал стимуляції.

Джерелом даних у нашій методиці є електроенцефалограма — ЕЕГ. ЕЕГ не є «фотографією думки» і не ставить діагноз автоматично. Але вона дозволяє реєструвати електричну активність мозку в часі й аналізувати, як ця активність розподілена за електродними позиціями, частотами і спектральною потужністю.

Нас цікавить не просто зовнішній вигляд ЕЕГ на екрані. Нас цікавить її спектральна структура: які частоти виражені сильніше або слабше, як розподілена спектральна потужність між різними зонами, чи є асиметрії між правою і лівою півкулями, чи є відмінності між станами пацієнта.

У цьому підході ключовими стають не загальні слова «активність мозку», а конкретні вимірювані параметри: частота, амплітуда, спектр, спектральна потужність, різниця між сигналами в різних електродних позиціях, зміна цих параметрів після курсу впливу. Саме ці числові дані дають можливість перейти від загального протоколу до індивідуального розрахунку.

Як працює методика: від електроенцефалограми до індивідуального сигналу

Загальну логіку методики можна описати просто: спочатку вимірювання, потім розрахунок, потім вплив і перевірка результату. Але всередині цієї простої схеми є кілька важливих технічних і методичних етапів.

Перший етап — реєстрація ЕЕГ. Пацієнту проводиться електроенцефалографія за стандартною схемою розташування електродів 10/20. Для нашої методики бажано використовувати не менше 16 каналів, тому що кількість каналів впливає на можливість порівнювати різні області мозку і бачити не тільки загальну активність, а й просторові відмінності між зонами.

Другий етап — попередня обробка сигналу. Будь-яка реальна ЕЕГ містить не лише корисний сигнал, а й шуми, артефакти, вплив рухів, м’язової активності, електричних наведень і технічних чинників. Тому перед аналізом дані потрібно підготувати: відокремити те, що може бути пов’язане з активністю мозку, від очевидних технічних або фізіологічних перешкод.

Третій етап — спектральний аналіз. ЕЕГ є сигналом у часі, але для нашої задачі важливо побачити його частотну структуру. Ми аналізуємо, з яких частот складається сигнал, які частоти виражені сильніше, де є підвищена або знижена спектральна потужність, як вона розподілена між каналами.

Це важливо, тому що багато нейрофізіологічних відмінностей можуть проявлятися не як очевидна зміна форми хвилі на екрані, а як зміна потужності в певних частотних діапазонах. Наприклад, у депресивних станах часто обговорюють асиметрію активності в префронтальних областях і зміни в альфа-діапазоні. Але для практичного розрахунку важливо не просто сказати «альфа-діапазон 8–13 Гц». Потрібно побачити конкретну картину в конкретного пацієнта: у яких електродних позиціях проявляється відмінність, на яких частотах вона виражена, наскільки вона асиметрична і чи змінюється після впливу.

Четвертий етап — порівняння цікавих областей. Ми можемо порівнювати симетричні точки правої і лівої півкуль, наприклад F7–F8, Fp1-Fp2. Можемо порівнювати дані, отримані в різних станах пацієнта. Можемо аналізувати не абсолютний сигнал, а різницю між сигналами, тому що саме різниця іноді краще показує функціональну асиметрію або зону зміненої активності.

П’ятий етап — побудова різницевої картини. У спрощеному вигляді ми шукаємо компоненти сигналу, які виражені в одній області сильніше, ніж в іншій. Якщо певні частоти або спектральна потужність присутні в одному каналі і відсутні або значно слабші в парному каналі, це може вказувати на індивідуальну функціональну особливість, яку варто врахувати при розрахунку впливу.

У нашій роботі використовуються математичні методи порівняння спектрів і періодограм. Спектр показує частотний склад сигналу. Періодограма дає оцінку спектральної щільності потужності. Аналіз різниць спектрів і різниць періодограм дозволяє побачити, які частотні компоненти відрізняють одну електродну позицію від іншої або один стан пацієнта від іншого.

Шостий етап — розрахунок сигналу стимуляції. Саме тут методика відрізняється від стандартного підходу. Ми не обираємо готовий режим приладу з набору «постійний струм», «простий імпульс» або «синусоїда». Ми формуємо індивідуальний файл сигналу на основі виявлених спектральних особливостей. Такий сигнал має складну форму, тому що він походить із даних конкретної ЕЕГ, а не з наперед заданої універсальної схеми.

Сьомий етап — вибір схеми накладання електродів. Після аналізу потрібно визначити, через які електродні позиції подавати вплив. У цьому рішенні враховуються виявлені відмінності, функціональна логіка зон, напрямок асиметрії і гіпотеза про те, яку активність потрібно коригувати.

Восьмий етап — сеанс стимуляції. Зазвичай сеанс триває близько 30 хвилин. Пацієнт сидить у спокійному положенні, електроди розміщуються відповідно до обраної схеми, а пристрій відтворює сигнал, розрахований на комп’ютері. Робочі параметри мають визначатися окремим протоколом безпеки і контролюватися медичною командою.

Дев’ятий етап — оцінка результату в динаміці. Для цього потрібні не лише суб’єктивні повідомлення пацієнта, а й валідовані шкали, повторна ЕЕГ, реєстрація побічних ефектів, опис супутнього лікування і подальше спостереження через певні проміжки часу.

Саме така послідовність — виміряти, розрахувати, вплинути, перевірити — є суттю методики.

Важливо підкреслити: сама по собі ця логіка ще не доводить клінічну ефективність. Вона описує інженерно-клінічний підхід, який потрібно перевіряти. Але ця логіка вже створює принципову відмінність від стандартної стимуляції, де параметри часто задаються наперед і майже не залежать від індивідуальної ЕЕГ пацієнта.

Чим це відрізняється від звичайної транскраніальної стимуляції

Підписуйтеся на наші соцмережі

Транскраніальна стимуляція мозку — це загальний клас методів, у яких на мозкову активність намагаються впливати ззовні, без операції. Це можуть бути магнітні імпульси, як у TMS, або слабкі електричні струми, як у tDCS, CES чи ширшому класі tES.

Перевага електричної транскраніальної стимуляції в тому, що обладнання може бути компактнішим, доступнішим і дешевшим, ніж системи TMS. Але у багатьох пристроях є принципове обмеження: вони працюють із простими або наперед заданими сигналами — постійним струмом, імпульсами, синусоїдальними або стандартними режимами.

Якщо ж ми хочемо розраховувати сигнал за ЕЕГ конкретного пацієнта, такого набору режимів може бути недостатньо. Потрібен пристрій, здатний приймати з комп’ютера сигнал складної форми і точно відтворювати його через електроди.

Саме тому нам знадобився власний прототип.

Прототип обладнання: навіщо знадобився власний пристрій

Ідея індивідуального сигналу одразу створює інженерну проблему. Якщо сигнал розраховується математично на комп’ютері, то звичайний прилад із кількома готовими режимами вже не підходить. Потрібен пристрій, який може прийняти цей сигнал, підсилити його, проконтролювати параметри і подати на електроди без грубих спотворень.

Саме для цього був створений заводський прототип пристрою для транскраніальної стимуляції сигналом складної форми. Його завдання — бути апаратною частиною всієї системи: ЕЕГ, комп’ютерна обробка, розрахунок сигналу, відтворення сигналу, вплив через електроди.

Пристрій працює як частина комп’ютерної системи. На комп’ютері з Windows виконується математична обробка даних і формується сигнал впливу. Далі сигнал передається через ізольований USB-інтерфейс на вбудовану в пристрій USB-audio карту, а потім надходить на двоканальний малошумний підсилювач низької частоти.

Чому використовується саме така архітектура? Тому що комп’ютер дозволяє сформувати будь-який сигнал, який можна описати математично або отримати в результаті обробки ЕЕГ. Пристрій у цьому випадку не нав’язує готову форму сигналу, а відтворює те, що було розраховано програмно. Це принципова відмінність від багатьох стандартних систем, у яких користувач лише обирає один із кількох режимів.

Для нашої методики особливо важлива робота з низькими частотами. У пристрої заявлений широкий діапазон відтворення сигналу, але принципове значення має коректне відтворення саме низькочастотних компонентів — починаючи приблизно від 0,1 Гц. Це важливо тому, що в ЕЕГ-аналізі нас цікавлять конкретні частоти і спектральна потужність, а розрахований сигнал має бути відтворений без спрощення до стандартної синусоїди або імпульсу.

Інша важлива вимога — контроль амплітуди, нуля і стабільності вихідного сигналу. Якщо ми говоримо про індивідуальний сигнал, то недостатньо просто «подати струм». Потрібно, щоб форма сигналу, сформована на комп’ютері, була відтворена пристроєм максимально близько до розрахованої. Інакше втрачається сенс математичної персоналізації.

Окремий блок — безпека. Пристрій живиться від низьковольтного акумулятора і не використовується під час заряджання. Між комп’ютером і апаратною частиною передбачена ізоляція. На виході встановлені елементи обмеження струму і захисні ланцюги. У технічному описі пристрою також зазначено граничні параметри вихідного струму, але ці інженерні межі не слід розуміти як терапевтичні рекомендації. Робочі режими мають визначатися окремим протоколом безпеки.

Важливо розділити два рівні. Перший рівень — інженерний: пристрій створений, електрична частина перевірялася на стадії розробки, сигнал може передаватися з комп’ютера і відтворюватися через вихідний тракт. Другий рівень — клінічний і регуляторний: потрібні незалежні випробування, формалізація документації, перевірка параметрів на навантаженні, оцінка електробезпеки, протокол застосування, юридична рамка і клінічна валідація.

Спостереження за одним клінічним випадком

Перед описом конкретного випадку важливо визначити межі інтерпретації. Методика застосовувалася не лише один раз. У нас було приблизно 20 практичних спостережень, коли люди зверталися по допомогу і проходили процедури з індивідуально розрахованими параметрами. За нашими спостереженнями, випадків повної неефективності впливу не було.

Але ці випадки не були оформлені як повноцінне клінічне дослідження. Не було заздалегідь сформованої однорідної групи пацієнтів, контрольної групи, sham-стимуляції, єдиного статистичного протоколу і систематичного збору даних за всіма учасниками.

Тому ми не подаємо ці спостереження як доказ ефективності. Вони є попереднім практичним досвідом і підставою для наступного етапу — пілотного клініко-дослідницького проєкту.

Один із найбільш наочних випадків стосувався пацієнтки 42 років із вираженою депресивною симптоматикою. У вихідному описі зазначено, що депресивний стан виник після втрати близького родича приблизно за рік до звернення. Основні скарги включали постійний пригнічений настрій, втрату мотивації, втому, зниження працездатності. Пацієнтка також повідомляла про збільшення вживання алкоголю для покращення настрою, але інших залежностей від психоактивних речовин не відзначалося.

До застосування методики вона консультувалася з психіатром і отримувала медикаментозне лікування. Вихідна оцінка за шкалою депресії Бека становила 44 бали, що відповідає вираженій депресивній симптоматиці.

Першим кроком була реєстрація ЕЕГ. Для цього використовувався 16-канальний електроенцефалограф і стандартна схема розташування електродів 10/20. Після цього дані були оброблені математично. Особливу увагу привернули відмінності між сигналами правої і лівої півкуль у парах електродів F7–F8 і P3–P4.

Важлива частина методики полягала не просто у візуальному перегляді ЕЕГ, а в порівнянні спектрів і спектральної потужності. Для цього використовувалися скрипти Matlab, за допомогою яких формувався файл різниці спектра на основі виявлених розходжень між вибраними парами електродів. Додатково аналізувалися різниці періодограм, що дозволяло уточнити характер відмінностей між сигналами і отримати додаткову інформацію для розрахунку сигналу стимуляції.

На основі проведеного аналізу був створений індивідуальний файл стимуляції тривалістю 30 хвилин. У цьому полягає практичний сенс усієї попередньої обробки: ЕЕГ не просто описується в тексті, а перетворюється на джерело параметрів для індивідуального впливу.

У описаному випадку схема накладання електродів була такою: анод — P3, катод — F7. Курс включав 10 сеансів: у перший тиждень — 5 сеансів, у другий тиждень — 3 сеанси, у третій тиждень — 2 сеанси.

За суб’єктивними повідомленнями пацієнтки, до третього сеансу зменшилися симптоми депресії і покращився настрій. Після п’ятого сеансу вона відзначала значне полегшення депресивних думок, відновлення працездатності і повернення мотивації. Після восьмого сеансу повторна оцінка за шкалою Бека знизилася з 44 до 9 балів.

Це виглядає обнадійливо. Але у такому спостереженні неможливо повністю виключити вплив супутнього лікування, природної динаміки стану, очікувань пацієнта, психотерапевтичних чинників, уваги з боку спеціалістів та інших змінних.

Саме тому цей випадок важливий не як фінальний доказ, а як демонстрація логіки підходу. Він показує весь шлях: ЕЕГ пацієнта, математична обробка, виділення спектральних відмінностей, розрахунок індивідуального сигналу, вибір схеми електродів, курс процедур і оцінка стану в динаміці.

Щоб перетворити такі спостереження на науково коректні дані, потрібен організований пілотний проєкт. Він має включати єдиний протокол, критерії включення і виключення, валідовані шкали, повторну ЕЕГ, опис супутнього лікування, контроль побічних ефектів, спостереження після курсу і, на наступному етапі, контрольну групу або sham-стимуляцію.

Чому ми хочемо запускати це саме в Україні

Проєкт почався і розвивався в Києві. Перші етапи — методика, програмне забезпечення, алгоритми, прототип пристрою, інженерна перевірка і практичні спостереження — фінансувалися самостійно. Через війну подальший розвиток проєкту був зупинений.

Сьогодні ми бачимо, що Україна має одночасно дві обставини.

Перша — величезна потреба в допомозі при депресії, ПТСР, хронічному стресі, порушеннях сну, виснаженні і травматичному досвіді.

Друга — гостра потреба в доступних, технологічних і масштабованих рішеннях, які можуть доповнювати наявні підходи, а не замінювати їх.

Ми не пропонуємо обійти медичну перевірку. Навпаки: саме через масштаб проблеми запуск має бути відповідальним. Якщо допомога потрібна вже зараз, це не означає, що можна діяти без правил. Це означає, що потрібна організація, здатна створити правильну рамку: медичну, юридичну, етичну і дослідницьку.

Який формат запуску ми пропонуємо

Ми пропонуємо не «продаж пристрою» і не неформальне застосування методики. Ми пропонуємо запуск пілотного клініко-дослідницького проєкту на базі української організації.

Такий проєкт має поєднати дві задачі.

Перша задача — надати допомогу людям, які вже зараз мають потребу в підтримці при депресії, ПТСР або наслідках травматичного досвіду.

Друга задача — зібрати коректні дані для оцінки методики: стан до і після курсу, ЕЕГ, валідовані шкали, переносимість, побічні ефекти, супутнє лікування, спостереження в динаміці.

На практиці це означає роботу тільки за інформованою згодою, медичний нагляд, чіткі критерії включення і виключення, фіксацію супутнього лікування, оцінку стану до і після курсу, використання валідованих шкал, повторну ЕЕГ, реєстрацію небажаних ефектів, спостереження через 1, 3 і 6 місяців, захист персональних і медичних даних, юридичну перевірку формату роботи.

Що ми готові надати

Ми готові передати в проєкт не лише ідею, а вже створену технічну і методичну базу.

З нашого боку є робоча методика: спочатку ЕЕГ, потім математична обробка, потім розрахунок індивідуального сигналу. Існує пристрій для відтворення сигналу складної форми, технічна документація для подальшого тиражування пристрою. Є програмне забезпечення і алгоритми обробки ЕЕГ. Є досвід практичного застосування. Є розуміння необхідного клінічного протоколу. Є готовність брати участь у підготовці команди. Є готовність приїхати в Україну і повністю працювати в межах проєкту.

Для нас принципово важливо, що це не просто концепція. Уже створена система, з якою можна працювати: пристрій, програмна частина, алгоритмічна логіка, практичний досвід і розуміння того, які параметри потрібно вимірювати.

Кого ми шукаємо

Ми шукаємо українську організацію, яка бачить потребу в нових доступних підходах до допомоги людям із депресією, ПТСР, хронічним стресом і наслідками психологічної травми.

Це може бути реабілітаційний центр, клініка, приватна медична мережа, ветеранська організація, волонтерська організація, фонд, що працює з темою психічного здоров’я, університетська лабораторія, дослідницький центр, medtech-команда або організація, яка працює з військовими, ветеранами, ВПО чи людьми, що пережили травматичний досвід.

Нам потрібна не формальна консультація, а організаційна база, на якій можна запустити пілотний проєкт.

Організація має бути здатна забезпечити хоча б мінімальні умови: базове фінансування запуску, приміщення або доступ до робочої бази, комунікацію з медичними спеціалістами, юридичний супровід, допомогу з етичними правилами і документацією, організацію потоку учасників, захист персональних даних, координацію процесу і можливість системно збирати дані.

Ми готові розглядати і волонтерський або частково безоплатний формат допомоги, якщо організація здатна забезпечити безпечну і законну рамку роботи. Але навіть волонтерський формат потребує мінімального фінансування: приміщення, логістика, витратні матеріали, юридичне оформлення, координація, технічна перевірка, документація і базова підтримка команди не виникають самі собою.

Чого ми не обіцяємо

Ми не пропонуємо замінити психотерапію, медикаментозне лікування або реабілітаційні програми.

Ми не пропонуємо використовувати пристрій поза медичним, юридичним і етичним контекстом.

Ми пропонуємо інше: перевірити, чи може ЕЕГ-керована транскраніальна стимуляція стати додатковим інструментом допомоги там, де стандартних підходів недостатньо, вони недоступні або потребують доповнення.

Це важлива різниця.

Чому це може бути важливо для України

Україна сьогодні має не тільки проблему, а й можливість.

З одного боку, війна створила величезний тягар для психічного здоров’я. З іншого — саме зараз формується нова культура реабілітації, військової медицини, психологічної допомоги, ветеранських програм, цифрової медицини і технологічних рішень у сфері здоров’я.

Нейротехнології не повинні залишатися лише темою лабораторій або дорогих клінік. Якщо підхід безпечний, контрольований і коректно перевірений, він може стати частиною ширшої системи допомоги: поруч із психотерапією, медикаментами, фізичною реабілітацією, соціальною підтримкою і роботою з родинами.

Наша ідея проста: мозок не буває «середнім». Тому і вплив на мозок не завжди має бути однаковим для всіх.

Якщо ЕЕГ дозволяє побачити індивідуальні особливості активності мозку, ці дані можна спробувати використати для більш точного розрахунку стимуляції. Не замість медицини, а всередині відповідального медико-дослідницького процесу.

Наступний крок

Ми шукаємо організацію в Україні, з якою можна запустити пілотний клініко-дослідницький проєкт допомоги людям із депресією та ПТСР.

З нашого боку є методика, пристрій, програмне забезпечення, алгоритми, технічна документація, практичний досвід і готовність працювати в Україні.

З боку організації потрібні мінімальне фінансування, робоча база, медичний і юридичний контур, організаційна підтримка і готовність будувати проєкт відповідально.

Ми не хочемо представляти цю технологію як готову відповідь на всі питання. Але вважаємо, що вона заслуговує на перевірку саме зараз — у країні, де потреба в допомозі людям із депресією, ПТСР і наслідками травми є не теоретичною, а щоденною реальністю.

Контакти

Якщо ви представляєте клініку, реабілітаційний центр, ветеранську або волонтерську організацію, фонд, університетську лабораторію, medtech-команду чи іншу структуру, яка може допомогти із запуском пілотного проєкту в Україні, будь ласка, зв’яжіться з автором проєкту.

Email: [email protected]

Джерела

1. World Health Organization. Depressive disorder (depression). 2025-08-29. https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/depression

2. World Health Organization. Post-traumatic stress disorder. 2024-05-27.

3. World Health Organization. Mental health in emergencies. 2025-05-06.

4. WHO Regional Office for Europe. Three years of war: rising demand for mental health support, trauma care and rehabilitation. 2025-02-24.

5. WHO Regional Office for Europe. Health needs assessment of the adult population in Ukraine: survey report October 2024. 2025.

6. Міністерство охорони здоров’я України. З початку повномасштабної війни українці понад 9 млн разів звернулися з питань психічного здоровʼя до лікарів. 2024-02-23. https://moz.gov.ua/uk/z-pochatku-povnomasshtabnoi-vijni-ukrainci-ponad-9-mln-raziv-zvernulisja-z-pitan-psihichnogo-zdorov%CA%BCja-do-likariv-

7. Міністерство охорони здоров’я України. Уніфікований клінічний протокол первинної та спеціалізованої медичної допомоги: гостра реакція на стрес, посттравматичний стресовий розлад, порушення адаптації. Наказ №1265. 2024-07-19.

8. International Organization for Migration. Mental Health in Ukraine: Displacement, Vulnerabilities and Support. Thematic Brief. 2024-11.