Упс! Не вдала спроба:(
Будь ласка, спробуйте ще раз.

Кібербезпека в стартапі: з чого почати і як впровадити без великого бюджету

Руслан Тимофєєв
Руслан Тимофєєв Засновник венчур-білдера CLUST, засновник і керуючий партнер венчурного фонду Adventures Lab
0
9 хвилин читання

Щодня у світі відбувається понад 2 200 кібератак, а середня вартість одного витоку даних — близько $4,4 млн. І з цим стикаються не лише корпорації, банки й оборонна промисловість, а й будь-яка команда, яка працює з даними: D2C, wellness, SaaS тощо. Оскільки під загрозою атак перебувають буквально всі, то думати про безпеку даних і кіберзахист потрібно ще на етапі розробки вашого стартапу.

Ставлення до кібербезпеки часто видає фаундера швидше, ніж будь-які метрики. Серійні підприємці зазвичай ставляться до неї як до бази, тоді як новачки часто відкладають «на потім». І це зрозуміло: ті, хто вже проходив через інциденти, знають, скільки може коштувати відсутність 2FA, спільні доступи або забутий акаунт колишнього співробітника.

Саме з таких «дрібниць» зазвичай починаються найбільші проблеми — від втрати доступів до витоків даних і зупинки операційки. Тож я хочу поділитись, як я сам оцінюю рівень кібербезпеки в бізнесах і що можна зробити, щоб захистити дані навіть у невеликій команді. 

Чому кібербезпека для мене — це базова гігієна будь-якого бізнесу

За 7 років в інвестиціях я бачив десятки бізнесів, і з часом я став дивитись на безпеку як на базову частину роботи команди. Для мене ставлення до неї — це те, як фаундер працює з ризиками: ігнорує їх, помічає частково чи одразу бере ситуацію під контроль. Я дивлюсь, чи знає, які саме загрози актуальні для його продукту, і чи розуміє, що відповідає за дані клієнтів. Якщо про це не думають, тоді зазвичай проблеми є й в інших бізнес-процесах.

Під час due diligence я майже завжди починаю з питання про те, хто має доступ до ключових систем і що відбувається з цими доступами, коли людина виходить із команди. Якщо відповідь нечітка або її взагалі немає — це сигнал не тільки про незрілість, а й про те, що бізнес створює ризики вже зараз — для себе, клієнтів і партнерів.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Моє особисте спостереження: компанії, які одразу вбудовують безпеку в роботу, зазвичай так само впорядковані й в інших процесах. У них зрозумілі ролі, контроль доступу, дисципліна в даних і зрозумілі процеси без хаосу. Ті, хто реагує вже після інцидентів, як правило, постійно гасять проблеми — і це видно далеко за межами теми безпеки.

Чому бізнес часто ігнорує захист даних?

Найпоширеніший майндсет first-time фаундерів — «нам нема що захищати». Я її добре розумію: на старті здається, що ані продукт, ані його дані зловмисникам просто не потрібні. Проте бізнес може бути цікавим як точка доступу до платіжних інструментів, бази користувачів, інфраструктури, яку можна використати далі. До того ж, у якій би ніші ви не працювали, ви все одно маєте дотримуватися комплаєнсу пріоритетного ринку — зокрема, GDPR в ЄС або HIPAA/GLBA у США.

Друга причина — «це дорого й складно». Коли команда маленька, будь-яка нова задача виглядає як зайва, проте не варто плутати системну безпеку й базову гігієну. Факт — більшість критичних ризиків можна закрити без великого бюджету, а дисципліною: перевірити доступи, створити резервні копії та базові політики, проконтролювати сторонні сервіси. Невеликі протидії допомагають уникнути великих проблем, бо коли виникає проблема з захистом, вона б’є не тільки по фінансах, а й по репутації продукту.

Третя установка й, мабуть, одна з найнебезпечніших — «це точно не станеться зі мною». У фаундера є відчуття контролю: ми розуміємо свій продукт, знаємо команду, працюємо акуратно — значить, ризик низький. Проте самовпевненість веде до помилок з високою ціною: збоїв через людський фактор, поганих комунікацій з підрядниками, слабких рутинних процесів.

Швидкість і безпека часто сприймаються як протилежності. Коли бізнес росте, будь-яке обмеження виглядає як гальмо: простіше інтегрувати новий сервіс, ніж перевіряти його. Проте це хибна дилема: відсутність базових правил створює прихований хаос, який рано чи пізно зупиняє рух значно жорсткіше. У результаті команда працює швидко лише до першого інциденту, після якого швидкість проєкту різко падає й може більше ніколи не відновитись.

Що реально загрожує бізнесу?

Коли говоримо про безпеку, у багатьох уявлення досі десь на рівні «хакери атакують банки». У реальності більшість інцидентів набагато простіші — і саме тому небезпечніші. Як правило, це звичайні операційні слабкості, які накопичуються і в якийсь момент спрацьовують:

  • Витік даних клієнтів. Це не обов’язково масштабна атака на мільйони записів. Часто достатньо невеликого витоку — списку email, номерів телефонів або історії замовлень. Відбувається це через відкриті доступи, помилки в інтеграціях або зламані акаунти співробітників. Ціль — спам, шахрайство, перепродаж баз. Для бізнесу це б’є по довірі: користувач може пробачити баг у продукті, але не коли його дані опиняються в третіх осіб, що загрожує його особистій безпеці. Навіть великі гравці отримують серйозні наслідки: після витоків Meta зіткнулася з масовим відтоком користувачів і роками відновлювала репутацію.
  • Компрометація акаунтів команди. Сюди входять слабкі паролі, повторне використання тих самих логінів, спільні доступи «на всіх». Тут таргет — щоденне управління бізнесом: один зламаний акаунт дає доступ до CRM, платіжних сервісів, рекламних кабінетів або внутрішніх документів. Це вже прямий вплив на гроші: можна змінити платіжні реквізити, злити базу, запустити рекламу або просто заблокувати доступи. 
  • Соціальна інженерія. Фішингові листи «від банку» або «від CEO», повідомлення в месенджерах з проханням терміново скинути доступ або оплатити рахунок, підроблені сторінки логіну. Ціль — отримати доступи до акаунтів клієнтів або спровокувати фінансову операцію. Це працює навіть у сильних командах, бо атака завжди маскується під звичайну робочу ситуацію: email-розсилку, саппорт, аутріч тощо. 
  • Незахищені робочі інструменти. Google Docs, Slack, Notion, Jira — усе, де живе операційка бізнесу. Ці інструменти часто відкриті “за замовчуванням”: доступи за лінком «для всіх», а колишній співробітники досі можуть проглядати документацію. У результаті стороння людина може отримати доступ до фінансових моделей, продуктового роадмапу або внутрішньої комунікації. 
  • DDoS-атаки. Типовий сценарій — на ваш сайт або сервіс направляється великий обсяг трафіку, і він перестає відповідати. Через це користувачі не можуть зайти на сайт або в застосунок, платіж не проходить, сервіс падає. Так зловмисники намагаються зробити продукт менш доступним і навіть спровокувати втрату даних.

Як впроваджувати кібербезпеку без великого бюджету?

Попри велику кількість кібербезпекових продуктів на ринку, я наголошую, що фундамент — це налаштування базової операційки. У кожній команді має бути зрозуміло: хто до чого має доступ, де ці доступи зберігаються і як швидко їх можна відкликати. Це особливо критично в моменти змін — звільнення, ротації, підключення підрядників. Це має стати частиною культури команди: співробітники розуміють, навіщо ці правила існують і як реагувати, коли ви бачите підозрілу активність.

Далі — оунершип. Як правило, старту не потрібен окремий департамент, але має бути людина, яка тримає це питання в полі зору. Починати варто з найвразливішого: перевірити, хто має доступи до ключових сервісів, прибрати «зайвих» користувачів, навести лад із паролями, увімкнути 2FA усюди, де це можливо, і налаштувати резервні копії. Це не складні речі, але саме вони найчастіше визначають, чи буде інцидент критичним або залишиться локальною проблемою.

І третє — зробити безпеку частиною процесів, а не разовою ініціативою. Наприклад, ви можете інтегрувати її в онбординг: кожен новий член команди в перший день отримує коротке пояснення про те, як ми працюємо з даними, чого не робимо ніколи, куди звертатись у разі підозри. Доступи мають переглядатися за графіком хоча б раз на квартал, і видаляються старі акаунти, зайві права на перегляд документів та інші потенційні джерела витоку.

Багатьох фаундерів безпека даних починає цікавити тільки тоді, коли вже щось пішло не так. Проблема в тому, що в цей момент у тебе немає часу її вибудовувати — ти просто намагаєшся втримати бізнес. Я не бачив компаній, які «перестарались» із базовою безпекою, але знав багато тих, хто відкладає її на потім і платить за це значно більше, ніж планував. Тому головне правило захищеності бізнесу: або ви закладаєте все заздалегідь, або потім працюєте в режимі постійного відновлення.

Якщо ви хочете поділитися з читачами SPEKA власним досвідом, розповісти свою історію чи опублікувати колонку на важливу для вас тему, долучайтеся. Відтепер ви можете зареєструватися на сайті SPEKA і самостійно опублікувати свій пост.
0
Icon 0

Підписуйтеся на наші соцмережі