Головна Спільнота

Затор на орбіті: скільки ще ми можемо запускати, поки LEO не вибухне

12 серпня 2026 13:01 5 хвилин читання

1. Поточний стан справ

Станом на кінець 2024 року, згідно з даними ESA Space Environment Report 2025, на низькій навколоземній орбіті (LEO) зараз відстежують близько 40 000 об'єктів, з яких активними супутниками є лише ~11 000.

Крім цього, дрібного сміття розміром понад 1 см (це вже достатньо, щоб знищити супутник) понад 1,2 млн фрагментів, з них понад 50 000 більші за 10 см.

Starlink уже налічує понад 10 000 робочих супутників, і саме на висоті ~550 км, за даними ESA, щільність сміття тепер того ж порядку, що й активні апарати.

Читайте також: Чому штучний інтелект досі не може керувати космічними місіями без людей

Візуально орбіта вже виглядає досить насичена об'єктами, в той час як Starlink і його аналоги з інших країн продовжують запускати все більше і більше супутників.

2. Хто ще заходить на орбіту

Starlink — не єдиний і навіть не факт, що головний гравець найближчих років:

Підписуйтеся на наші соцмережі

SpaceX подала заявку на FCC на розширення Starlink аж до 100 000 супутників (Space.com).
Amazon Leo (екс-Kuiper) — 392 супутники на орбіті станом на серпень 2026, ліцензія FCC на 3 236 Gen 1 та 4 500 Gen 2 супутників; заплановано 80+ запусків на п'яти типах ракет (Atlas V, Falcon 9, Ariane 6, Vulcan, New Glenn) (Orbital Radar: launch schedule, Orbital Radar: satellite count).
OneWeb (Eutelsat) — уже 600+ супутників на орбіті (12 площин, 1 200 км), плюс замовлено 340 нових супутників наступного покоління в Airbus (вийдуть на орбіту в кінці 2026) для заміни першого покоління (SpaceNews).
IRIS² / EU — європейська відповідь на Starlink, консорціум SpaceRISE (Eutelsat, HispaSat, SES): після перегляду 7 серпня 2026 констеляція зросла до 348 супутників (330 LEO + 18 MEO), бюджет — понад €15,6 млрд, перші запуски заплановані на 2029 (SpaceNews, Breaking Defense).
Guowang (Китай, держкомпанія China SatNet) — плани на ~13 000 супутників, 310 до кінця 2026, далі 900 у 2027 і по 3 600 щороку з 2028 (CircleID, Orbital Radar).
Qianfan / "Тисяча вітрил" (Шанхай) — до 15 000 супутників до 2030.
Разом Guowang + Qianfan заявляють понад 28 000 супутників; а якщо рахувати ще й інші китайські проєкти (Honghu-3, Geely, Tianqi, Three-Body Computing) — до 50 730 супутників сукупно (China-in-Space).

Тобто до Starlink на ту саму LEO протягом 2026–2030 додається щонайменше кілька десятків тисяч нових апаратів від чотирьох незалежних програм одразу — американської (Amazon), європейської (IRIS²/OneWeb) і двох китайських.

3. Проблема перенасичення: маневрування стало нормою, а не винятком

За звітом SpaceX до FCC, Starlink виконав близько 300 000 маневрів ухилення у 2025 — на ~50% більше, ніж 200 000 у 2024, а за оновленими даними за період червень 2025 – травень 2026 показник сягнув уже понад 355 000 (Space.com). У грудні 2024 – травні 2025, за даними FCC, було 144 404 маневри — приблизно у 20 разів більше, ніж у порівнянних періодах 2021–2022.

Маневрування стало операційною рутиною: у середньому кожен супутник Starlink маневрував понад 40 разів на рік.

Ми рухаємося до ситуації коли відбудеться зіткнення сателіта з іншим об’єктом на LEO.

4. Що як каскад таки станеться

Синдром Кесслера — сценарій, коли одне зіткнення породжує уламки, ті провокують нові зіткнення, і ланцюгова реакція робить орбітальну смугу непридатною для використання на роки чи десятиліття. Це модель ризику, але за оцінкою World Economic Forum (січень 2026), LEO нижче 800 км уже містить тисячі «легасі»-об'єктів з часом орбітального розпаду понад 100 років (FODNews). Історичні прецеденти вже були: тест протисупутникової зброї Китаю (2007), Росії (2021), зіткнення Iridium–Cosmos (2009).

При цьому три незалежні мегасузір'я (Starlink, Amazon Leo, Guowang/Qianfan) працюють без єдиної обов'язкової системи координації між собою.

5. Вихід: хто на цьому заробляє і що може стати запобіжником

Ринок Space Traffic Management (SSA/STM) — відповідь на проблему, і туди вже йдуть гроші, хоч сам ринок ще малий (~$1,7–2,3 млрд у 2025). Два архетипи гравців:

Сенсорні (LeoLabs — власні радари, $60 млн+ контрактів у 2025, +186% держконтрактів США) — "очі" системи (LeoLabs, 27 січня 2026).
Аналітичні (Neuraspace — AI-платформа злиття даних, €15,6 млн у серпні 2026, виторг +350% за рік за незалежно неверифікованими даними компанії) — "мозок" системи (SpaceNews, TechFundingNews).

Регуляторно рухаються повільніше за бізнес: обов'язкового міжнародного режиму STM немає, є лише добровільні настанови. США будують TraCSS, ЄС готує обов'язковий EU Space Act, ESA просуває Zero Debris Charter.

Ключовий тригер, за яким варто стежити: перехід TraCSS у повний продакшн або ухвалення EU Space Act — це створить примусовий попит на комерційні дані й сервіси STM, а не просто добровільне їх використання операторами.

Якщо ви хочете поділитися з читачами SPEKA власним досвідом, розповісти свою історію чи опублікувати колонку на важливу для вас тему, долучайтеся. Відтепер ви можете зареєструватися на сайті SPEKA і самостійно опублікувати свій пост.