Вчені виявили причину загадкового розташування залишків мертвих зірок

2 хвилин читання

Вчені з Манчестерського університету в Великій Британії виявили причину однакового розташування та майже паралельного вирівнювання деяких залишків мертвих зірок відносно площини Чумацького Шляху, повідомляє  ScienceAlert.

Планетарні туманності -  це тимчасові та невагомі явища, які виникають, коли зірки, подібні до Сонця, наближаються до кінця свого життя. Вони викидають зовнішні шари плазми, перш ніж їх ядро перетворюється у зоряний залишок, відомий як білий карлик. 

Зображення 22 відомих планетарних туманностей 

Вчені вважають, що якщо білий карлик з'явиться в подвійній зоряній системі, то орбітальний рух двох зірок вплине на туманність та поділить її на декілька частин, що може нагадувати форму пісочного годинника або метелика.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Читайте також: Через 5 млрд років Сонце вичерпає паливо, роздується до розміру нинішньої орбіти Марса і спопелить Землю. Потім воно стиснеться до крихітного тліючого залишку. Вчені давно прогнозували такий сценарій, але не знали деталей. Тепер науковці Інституту науки і техніки Австрії знайшли нову підказку в мертвих зірках, пише Space.

В 2011 році вчені вперше помітили, що планетарні туманності, які нагадують метеликів, часто вирівнюються таким чином, що їхня довга вісь лежить паралельно або майже паралельно до площини галактики. 

Зображення планетарної туманності, яка нагадує метелика

Під час нового дослідження цього явища було проаналізовано 136 планетарних туманностей, що знаходяться в галактичній опуклості Чумацького Шляху — щільно упакованій області зірок, яка розташована у центрах більшості спіральних галакт

Вчені виявили причину загадкового розташування залишків мертвих зірок

В результаті вчені з'ясували, що це вирівнювання пов'язане з тим, що подвійні зорі в цих туманностях перебувають на дуже маленьких та вузьких орбітах.

На думкою вчених, єдиним правдоподібним поясненням такого вирівнювання є наявність магнітних полів. Хоча наразі магнітні поля в галактичній опуклості не достатньо сильні, щоб пояснити рівномірне розташування туманностей, але в минулому, задовго до утворення планетарних туманностей, вони могли б утримувати подвійні зорі в одному положенні.

Отже, це свідчить про те, що молодші подвійні системи і ті, у яких більша відстань між орбітами, можуть не проявляти такого ж вирівнювання.