Вчені отримали світлину привида гігантської зірки
Нова кольорова світлина демонструє примарні останки гігантської зірки, що вибухнула 11 тис. років тому. Детальне фото зняли за допомогою оглядового телескопа VLT, розташованого на території Європейської південної обсерваторії (ESO) Паранал у Чилі.
Низька структура рожевих і помаранчевих хмар — це все, що залишилося від масивної зірки, яка закінчила своє життя потужним вибухом приблизно 11 тис. років тому. Коли наймасивніші зірки досягають кінця свого життя, вони часто гаснуть із тріском, у спалаху, який називається надновим. Ці вибухи спричиняють ударні хвилі, які рухаються через навколишній газ, стискаючи його та створюючи складні ниткоподібні структури. Вивільнена енергія нагріває газоподібні вусики, змушуючи їх яскраво сяяти, як видно на цьому зображенні, повідомляє пресслужба Європейської південної обсерваторії.
Підписуйтеся на наші соцмережі
На знімку розміром 554 млн пікселів ми бачимо залишок наднової зірки Вела, названої на честь південного сузір'я Вела (Вітрила). На цьому зображенні можна було б вмістити дев'ять повних Місяців, а сама хмара ще більша за розміром. На відстані лише 800 світлових років від Землі цей залишок наднової є одним із найближчих відомих нам.
Коли стався вибух, зовнішні шари зірки-попередниці були викинуті у навколишнє середовище, утворивши вражаючі нитки, які можна спостерігати на зображенні. Від зірки залишилася надщільна куля, в якій протони й електрони згуртовані разом у нейтрони — нейтронна зірка. Нейтронна зірка у залишку Вела, розташована трохи поза межами цього зображення вгорі ліворуч, і є пульсаром, який обертається навколо власної осі з неймовірною швидкістю понад 10 разів на секунду.
Нагадаємо, що вчені опублікували другу світлину знакових Стовпів творіння, цього разу у середньому інфрачервоному діапазоні. Здається, що хмари пилу світяться синіми відтінками та вимальовуються на червоному тлі.
Також вчені Південно-західного науково-дослідного інституту зробили компіляцію з 41 спостереження кілець Сатурна за допомогою місії «Кассіні». Це допоможе зрозуміти, як формувалися кільця.