Парадокс Антарктиди: вчені виявили суперечливий механізм руйнування льоду на Південному полюсі

3 хвилин читання

Антарктичний морський лід «стискається» з 2015 року, всупереч прогнозам кліматичних моделей, і в 2023-му його площа зменшилася на рекордні 1,55 млн км2. Тоді в липні зникла величезна брила, порівнянна за розміром із Західною Європою. Тепер вчені виявили несподівану причину цих різких змін — підвищення солоності вод навколо континенту. Про це пише PNAS.

«Цей феномен викликає парадокс, оскільки зазвичай танення льоду призводить до опріснення океану. Це свідчить про більш глибокі структурні зміни в Південному океані — не тільки в морському льоді, але і в водах під ним».
Провідний автор дослідження Алессандро Сільвано

Морський лід біля полюсів Землі щорічно проходить цикли танення влітку і замерзання взимку, досягаючи сезонних мінімумів і максимумів. В Антарктиді цей лід виконує функцію захисного бар'єру, оберігаючи наземні льодовики континенту від впливу нагрітих океанських вод. Крім цього, він відбиває частину сонячної енергії назад у космос і затримує вуглекислий газ під поверхнею океану.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Читайте також: Антарктида стала свідком найшвидшого відступу льодовика, коли-небудь зафіксованого в сучасності. Льодовик Гекторія втратив майже половину свого об’єму всього за два місяці 2023 року. Про це йдеться в новому дослідження Університету Колорадо, пише ScienceDaily.

З моменту початку супутникового моніторингу в 1979 році площа морського льоду в Арктиці скорочувалася більш ніж на 12% кожне десятиліття. У той же час в Антарктиді спостерігалося стійке зростання покриву, проте в 2016-му втрати почалися і там.

Щоб зрозуміти причину змін, вчені використовували знімки з супутника Європейського космічного агентства (ESA), що вимірює вологість ґрунту і солоність океану. Аналіз даних став можливий тільки завдяки сучасним алгоритмам.

(A) Середній вертикальний профіль потенційної температури (°C, чорний) та потенційної щільності відносно поверхні (кг м−3, червоний) за даними спостережень буїв Argo. Солоність має таку саму структуру, як і потенційна щільність. (B) Аномалія потенційної температури (°C) у верхніх 500 м водного стовпа, отримана за даними Argo. Вертикальна чорна пунктирна лінія позначає зиму 2015 року, коли почалося танення морського льоду. (C) Те саме, що (B), але для солоності. Спостереження на основі Argo усереднені в просторі між 55° південної широти та 65° південної широти, щоб охопити сезонно покритий льодом Південний океан. На панелі (A) також застосовано середнє значення за період 2011–2023 років. Місячні аномалії розраховуються шляхом вилучення середнього сезонного циклу.

Проаналізувавши щоденну інформацію з 2011 по 2023 рік, дослідники виявили, що зменшення площі морського льоду і поява великих отворів в льодовому покриві, таких як Мод Райз, збіглися з різким збільшенням солоності. Спочатку вчені сумнівалися в достовірності результатів, але дані з плавучих буїв підтвердили ці висновки.

Логіка підказує, що танення льоду повинно збільшувати вміст прісної води на поверхні океану. Однак невідомий процес призводить до підвищення солоності. Одне з припущень полягає в тому, що сіль, яка знаходиться в глибоких шарах океану, піднімається на поверхню через зміни в циркуляції води або атмосферні впливи.

«Той факт, що зміна солоності суперечить нашим очікуванням при зміні клімату, вказує на існування процесів, які ми поки не повністю розуміємо і не враховуємо в кліматичних моделях».
Аріан Пуріч, дослідник з Університету Монаша в Австралії