Long COVID: вірус роками персистує у мозку та порушує дофаміновий шлях

6 хвилин читання

Симптоми коронавірусної інфекції часто не зникають після одужання, переходячи у стан, відомий як тривалий COVID або постковідний синдром. Цей синдром характеризується стійкими виснажливими проявами протягом багатьох місяців, зокрема хронічною втомою, задишкою, головними болями та неврологічними розладами, як-от «мозковий туман», і досі залишається однією з найбільших медичних загадок. За оцінками Santé publique France, на кінець 2022 року синдром торкнувся 4% дорослого населення Франції. Прагнучи знайти біологічне підґрунтя цих стійких проблем, вчені з Інституту Пастера провели масштабне дослідження на тваринній моделі. Видання Techno-Science опублікувало матеріал про те, що вірус SARS-CoV-2 може залишатися у мозку, викликаючи стійкі порушення, а ми підготували виклад найважливіших деталей цього відкриття, які проливають світло на механізми розвитку неврологічних проблем.

Long COVID: вірус роками персистує у мозку та порушує дофаміновий шлях. Image: freepik.com

Хронічний слід: як вірус обирає стовбур мозку

Дослідження Інституту Пастера фокусувалося на простеженні долі вірусу SARS-CoV-2 у центральній нервовій системі (ЦНС) впродовж 80 днів після гострої фази інфекції. Результати виявилися надзвичайно важливими: РНК вірусу була виявлена у нервовій системі, концентруючись переважно у ділянці, що називається стовбуром мозку (brainstem).

Читайте також: Новий тип вакцини одного дня може дати універсальний захист від застуди, грипу, COVID — та взагалі від усього подібного. Експериментальна формула працює зовсім не так, як традиційні вакцини. І приємний бонус: жодних уколів не потрібно.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Цей факт свідчить про те, що вірус може персистувати «на низькому рівні» у стовбурі мозку. Важливо, що вірусна РНК зберігалася у цій ділянці на 80-й день після зараження незалежно від того, яким саме варіантом був інфікований організм: Уханьським, Дельтою чи Омікроном ВА1. Попри те що загальне вірусне навантаження було низьким, додаткові аналізи виявили активність реплікації у тканинах. Це означає, що вірус може продовжувати інфікувати нові клітини, підтримуючи свою присутність у мозку протягом тривалого часу. Раніше дослідники припускали, що вірус може проникати у мозок через нюховий епітелій, і це нове відкриття підтверджує, що інфекція має глибокий та довготривалий неврологічний слід.

Порушення дофамінового шляху та схожість із нейродегенерацією

Тривала присутність вірусу у стовбурі мозку не є пасивною — вона призводить до виражених біологічних наслідків. У мозку інфікованих тварин порушується робота генів, пов'язаних із метаболізмом та активністю нейронів. Характер цього порушення виявився особливо тривожним, оскільки він подібний до того, що спостерігається під час розвитку нейродегенеративних захворювань, зокрема із дисрегуляцією дофамінового шляху, як за хвороби Паркінсона.

Ключовим об'єктом змін став саме дофаміновий метаболізм. Науковці зафіксували, що змінена експресія генів, які відповідають за обмін дофаміну. Це безпосередньо впливає на його вироблення — нейромедіатора, який критично важливий для регуляції емоцій та пам'яті. Зниження функціональності чи порушення обміну дофаміну може пояснити цілу низку симптомів Тривалого COVID, пов'язаних з настроєм, пам'яттю та когнітивними функціями. Дослідники Інституту Пастера підтвердили: наявність вірусу через 80 днів асоційована із ознаками депресії, тривоги та розладами пам'яті у тваринній моделі.

Цінність відкриття та перспективи лікування

Це дослідження є важливим проривом, оскільки воно вперше на тваринній моделі ідентифікує довгострокові біологічні наслідки інфекції SARS-CoV-2. Воно пропонує конкретні біологічні сигнатури, які можуть пояснити стійкі й виснажливі симптоми, що спостерігаються у пацієнтів. Це переводить дискусію із площини невизначеного синдрому до конкретних, вимірюваних біологічних змін.

Крім того, виявилося, що оцінка симптомів виявила різницю у поведінкових проявах залежно від статі тварин. Цей аспект вказує на необхідність враховувати статеві особливості при подальшому дослідженні патогенезу Long COVID та розробці персоналізованого лікування. Вчені продовжують роботу, щоб детально зрозуміти, як саме інфекція викликає втрату функцій дофаміновими нейронами, і вже ідентифікували перелік генів для подальшого вивчення. Ідентифікація механізмів, що призводять до порушення метаболізму дофаміну, відкриває прямий шлях для розробки нових терапевтичних стратегій, спрямованих на усунення причини порушень у центральній нервовій системі.

Глосарій ключових понять
  • Стовбур мозку (Brainstem) — частина головного мозку, яка з'єднує спинний мозок та проміжний мозок. Відповідає за життєво важливі функції, включаючи дихання, серцебиття та цикл сну-неспання.
  • Дофамін — важливий нейромедіатор (хімічна речовина, що передає сигнали між нейронами), який бере участь у регуляції мотивації, емоцій, пам'яті та рухової активності. Його метаболізм порушується при Long COVID.
  • Персистенція вірусу — здатність вірусу зберігатися (виживати) у тканинах організму, зокрема у нервовій системі, протягом тривалого періоду (до 80 днів і довше) після гострої фази інфекції, часто на низькому рівні реплікації.
  • Нейродегенеративні захворювання — група захворювань, які характеризуються прогресуючою втратою структури або функції нейронів, що призводить до стійких неврологічних порушень. Порушення генів, виявлені при Long COVID, схожі на ті, що відбуваються при хворобі Паркінсона.

Цей матеріал підготовлений на основі інформації з відкритих джерел. Редакція самостійно відбирає ключові факти, аналізує їх та структурує за допомогою AI-інструментів.