Окситоцин виявився не важливим для закоханості та соціальних зв'язків

2 хвилин читання

Нове дослідження вчених Каліфорнійського університету в Сан-Франциско показало, що рецептор окситоцину, гормону, який вважають потрібним для формування соціальних зв'язків, може не відігравати тієї критичної ролі, яку йому приписували вчені останні 30 років, повідомляє Eurekalert.

У дослідженні, опублікованому 27 січня 2023 року в  журналі Neuron, науковці виявили, що лугові полівки розмножуються без рецепторів окситоцину і демонструють таку ж моногамну поведінку у спаровуванні, прихильності та вихованні, як і звичайні полівки. Крім того, самки без рецепторів окситоцину народжували і виробляли молоко, хоча і в меншій кількості, ніж звичайні самки полівок. 

Результати показують, що біологія, що лежить в основі парних зв'язків і батьківства, не продиктована лише рецепторами окситоцину, який іноді називають гормоном кохання.

Підписуйтеся на наші соцмережі

«Це дослідження свідчить, що окситоцин, ймовірно, є лише частиною набагато складнішої генетичної програми», — зазначив керівник дослідження Девананд Манолі.

Читайте також: Професорка хімії з Каліфорнійський університет у Санта-Барбарі (UCSB) Грейс Хан зробила несподіване відкриття, яке пов’язує біологічні процеси сонячних опіків із перспективною технологією зберігання енергії. Її дослідження, опубліковане в лютому, показує новий підхід до молекулярного сонячно-теплового зберігання енергії (MOST), який може стати дешевою та беземісійною альтернативою традиційним акумуляторам. Про це повідомляє ВВС.

Протягом останнього десятиліття великі надії покладали на клінічні випробування з використанням окситоцину для лікування захворювань, що заважають встановлювати людям соціальні зв'язки.

Дослідники із Сан-Франциско заявили, що їхнє дослідження переконливо свідчить про те, що поточна модель (один шлях або молекула, відповідальна за соціальну прихильність) є надто спрощеною.

«Якщо ми зможемо знайти ключовий шлях, який опосередковує поведінку прив'язаності, то зможемо здійснити прорив у лікуванні та полегшенні симптомів аутизму, шизофренії та багатьох інших психічних розладів», — наголосив один із авторів дослідження нейробіолог Нірао Шах.