Коли звук має колір: що наука знає про синестезію
Відчувати смак слова або бачити кольори, слухаючи музику, — не метафора, а реальний досвід для частини людей. Про природу цього явища пише ScienceAlert, пояснюючи, чому до 4% людей сприймають світ інакше.
За оцінками дослідників, синестезія трапляється у 1–4% населення. Це неврологічне явище, за якого активація одного сенсорного каналу — наприклад, слуху — автоматично запускає інший, зазвичай не пов’язаний, як-от зір. Людина не «уявляє» ці відчуття — вона їх реально переживає.
Що таке синестезія і як вона проявляється
Людей із цим феноменом називають синестетами. Дослідження свідчать, що синестезія може частіше траплятися серед жінок, однак це може пояснюватися особливостями вибірки. Імовірно, свою роль відіграє генетика.
Існує багато типів синестезії. При аудіовізуальній синестезії люди бачать кольори, коли чують звуки. Інший варіант — графемно-кольорова синестезія: кольори виникають під час читання, слухання або навіть обдумування літер і цифр.
Є й рідкісніші форми. Наприклад, дзеркально-дотикова синестезія: людина відчуває дотик на власному тілі, коли бачить, як торкаються когось іншого.
Важливо, що ці відчуття не контрольовані. Вони виникають спонтанно, є яскравими й стабільними з часом. Якщо сьогодні людина з графемно-кольоровою синестезією бачить літеру «A» червоною, з великою ймовірністю вона сприйматиме її в тому ж відтінку і через роки.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Синестезія не є хворобою і не вважається розладом. Вона не спричиняє ушкоджень чи когнітивних порушень, хоча інколи може бути емоційно складною. Наприклад, для людей із дзеркально-дотиковою формою сцени болю в кіно можуть бути надто інтенсивними.
Загалом феномен не заважає повсякденному життю. Більше того, багато синестетів навіть не усвідомлюють, що їхній спосіб сприйняття відрізняється від більшості.
Дві головні теорії: структура чи активність мозку
Точна причина синестезії досі невідома, однак наука сформулювала дві провідні гіпотези.
Перша — теорія перехресної активації. Вона припускає, що в мозку синестетів більше зв’язків між різними ділянками. Ймовірне пояснення — неповне «синаптичне обрізання» в процесі розвитку. У нормі мозок позбувається надлишкових зв’язків між нейронами, щоб працювати ефективніше. Якщо частина цих зв’язків зберігається, сенсорні зони можуть бути безпосередньо поєднані.
У випадку графемно-кольорової синестезії це означало б прямий зв’язок між ділянкою, що розпізнає літери, і зоною обробки кольору. Тоді чорна літера автоматично викликає відчуття певного кольору.
Друга теорія не передбачає додаткових структурних зв’язків. Вона стверджує, що у всіх людей існують подібні нейронні шляхи, але у синестетів вони активуються сильніше або працюють інакше. Ми й так поєднуємо сенсорну інформацію: наприклад, коли бачимо сірий банан, знаємо, що він зазвичай жовтий, і мозок демонструє характерні патерни активності. У синестетів аналогічний механізм може спрацьовувати для літер чи звуків.
Отже, дискусія зводиться до питання: чи має синестет іншу будову мозку, чи просто використовує ті самі механізми в альтернативний спосіб.
Чи пов’язана синестезія з креативністю
Феномен часто згадують у контексті мистецтва. Художник Василь Кандинський або співачка Lorde описували синестезієподібний досвід. Дані частково підтверджують цей зв’язок.
В одному великому опитуванні австралійських синестетів близько 24% респондентів працювали у креативних професіях — художниками, музикантами, архітекторами або графічними дизайнерами. У загальній популяції частка таких професій становить менш ніж 2%. Різниця разюча, хоча механізм цього зв’язку досі не пояснений.
Одна з гіпотез — здатність поєднувати ідеї та відчуття незвичними способами сприяє творчому мисленню. Деякі дослідження також припускають, що певні типи синестезії можуть бути пов’язані з кращою пам’яттю або яскравішою уявою, але ефект обмежений і не універсальний.
Ширший сенс феномена
Синестезія демонструє, що сприйняття — не фіксований процес. Мозок активно конструює реальність, і цей процес може відбуватися в набагато більш різноманітних формах, ніж здається.
Феномен, який має лише 1–4% людей, стає важливим вікном у розуміння того, як нейронні зв’язки формують досвід. Він нагадує: навіть базові відчуття — колір, звук, дотик — не є універсальними константами, а результатом складної роботи мозку, здатного поєднувати світ у несподівані способи.