Від окупації до паспорта в «Дії»: як молодь відновлює українські документи

Для більшості українців поява паспорта в «Дії» — звична цифрова процедура. Для людей, які роками жили на ТОТ, це може бути фіналом складного шляху через втрату документів, зруйновані архіви, суди та додаткові перевірки, повідомляє Мінцифри.

Дві дівчини, які виїхали з окупації за допомогою БФ Save Ukraine, розповіли, як відновлювали українські документи та отримували доступ до державних сервісів (імена героїнь змінені з міркувань безпеки).

«Мені погрожували 12 роками тюрми»: історія Олени з Донецька

21-річна Олена виросла в Донецьку. Російська окупація почалася, коли їй було дев'ять років. Дівчина навчалася на дизайнерку інтер'єру та працювала менеджеркою в гіпермаркеті.

Попри життя в окупації, Олена зберігала проукраїнську позицію, через третіх осіб донатила на ЗСУ та допомагала українським військовим. Коли про це дізналися представники окупаційної влади, перед нею поставили ультиматум: виїхати або отримати 12 років ув'язнення з конфіскацією майна.

Під час виїзду частину документів Олени забрали на російському блокпості, інші українські документи згоріли раніше через обстріли. До Києва вона приїхала фактично лише зі свідоцтвом про народження.

Щоб відновити паспорт, дівчині довелося звертатися до суду. Підтвердити її особу за допомогою свідків було складно, оскільки знайти людей із Донецька, які могли б це зробити, не вдалося.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Після відновлення паспорта виникли проблеми вже з цифровими послугами. Олена встановила «Дію», але не змогла одразу отримати витяг про місце проживання та довідки ОК-5 і ОК-7, необхідні, зокрема, для працевлаштування.

Причиною була відсутність актуальних даних у державних реєстрах. Проблему вдалося вирішити офлайн після звернення до ЦНАПу.

Сьогодні Олена вступає до університету на біоінженерію, живе в гуртожитку та поступово відновлює звичне життя на підконтрольній Україні території.

«Мама не платила податки, щоб не спонсорувати війну»: історія Анни з Криму

Анні було десять років, коли росія окупувала Крим. Її дитинство минало в умовах російської пропаганди. Дівчина згадує, що спочатку сприймала розповіді про переваги життя в росії як правду.

Її мати, однак, зберігала проукраїнську позицію та принципово не платила податки окупаційній владі. Через це вона отримала підписку про невиїзд.

Приблизно у 12 років Анна почала усвідомлювати різницю між російською пропагандою та реальністю.

Зараз Анна працює у сфері логістики, маючи фах ландшафтної дизайнерки. Ще перебуваючи в Криму, вона намагалася отримати доступ до українських державних сервісів. Дівчина використовувала VPN, щоб зайти в «Дію» та відновити втрачене свідоцтво про народження.

Після переїзду до Києва виникли нові труднощі. Авторизуватися в застосунку через NFC не вдалося, тому Анна звернулася до банку, відкрила рахунок і скористалася BankID.

Окремою проблемою стало оформлення статусу внутрішньо переміщеної особи. Система не змогла розпізнати кримську реєстрацію, через що дівчині довелося звертатися до державної установи особисто.

Попри це, після проходження всіх процедур Анна змогла повноцінно користуватися цифровими документами.

Чому «Дія» не завжди може підтвердити особу онлайн

Історії Олени та Анни показують, що цифрові державні послуги залежать від даних у державних реєстрах. «Дія» сама по собі не є базою даних — застосунок передає інформацію між людиною та державними реєстрами.

Якщо людина багато років проживала на тимчасово окупованій території, інформація про неї могла не оновлюватися або бути недоступною для українських систем. У такому випадку автоматично підтвердити особу чи певний статус онлайн може бути неможливо.

Тому частину процедур доводиться проходити офлайн. «Дія.Центри» та ЦНАПи можуть допомогти оновити інформацію, підтвердити дані та пройти необхідну перевірку. Після цього людина отримує можливість користуватися цифровими послугами на загальних умовах.