Вчені виявили в Арктиці невідомий механізм утворення хмар
Міжнародна команда науковців виявила в Арктиці природний процес утворення частинок, які можуть сприяти формуванню хмар, пише Nature Geoscience.
Учені з Бірмінгемського університету, Китаю та Іспанії отримали перші польові докази того, що активне утворення атмосферних частинок відбувається в зоні, де арктичний морський лід межує з відкритим океаном.
Саме тут поєднуються морське життя, сонячне світло та природні хімічні сполуки. Йод, сірка та органічні речовини потрапляють в атмосферу й запускають хімічні реакції, у результаті яких утворюються нові частинки.
Яку роль відіграє морський лід
Підписуйтеся на наші соцмережі
Найбільш активним процес виявився у маргінальній крижаній зоні — вузькій ділянці, де морський лід зустрічається з відкритою водою. У цей період морські водорості в регіоні особливо активно продукують речовини, які можуть потрапляти в атмосферу.
Серед них:
- сполуки йоду з океану, морського льоду та прибережних районів,
- диметилсульфід, який виділяють морські організми,
- природні органічні сполуки.
Під дією сонячного світла ці речовини вступають у хімічні реакції та сприяють появі нових атмосферних частинок.
За словами співавтора дослідження, доцента Бірмінгемського університету Джеймса Бріна, раніше цей механізм утворення частинок демонстрували лише в лабораторних умовах у межах експериментів CLOUD у CERN. Тепер його вперше підтвердили безпосередньо в атмосфері Арктики.
Чому це важливо для клімату
Нові частинки можуть впливати на кількість і властивості хмар. А хмари відіграють важливу роль у тому, скільки сонячної енергії Земля відбиває назад у космос, а скільки поглинає.
Зміни можуть бути особливо важливими для Арктики, яка швидко нагрівається. У міру відступу морського льоду маргінальна крижана зона може розширюватися, збільшуючи площу, де відбувається описаний процес.
Однак вплив нових частинок на хмари не є однозначним. Зміна хмарного покриву може по-різному впливати на температуру поверхні залежно від сезону та властивостей самих хмар.
Наразі вчені працюють над тим, щоб включити виявлений механізм до кліматичних моделей. Це має допомогти точніше оцінити, як зміни морського льоду впливатимуть на хмарність Арктики та її подальше потепління, а також як ці процеси можуть позначатися на глобальному кліматі.