НАТО зірвало російську операцію зі знищення підводних кабелів
росія відпрацьовувала в арктичних водах операцію, яка в разі реального конфлікту з НАТО могла б залишити без зв'язку частину критичної інфраструктури Європи, повідомляє Defense News.
Навесні біля архіпелагу Шпіцберген російські підводні сили, пов'язані з Головним управлінням глибоководних досліджень (ГУГІ), проводили навчання із застосування секретної технології для пошкодження підводних кабелів.
За російськими субмаринами стежили сили Великої Британії, Норвегії та США. За даними західних посадовців, із якими поспілкувалося Reuters, російським кораблям не дали завершити навчання, після чого вони залишили район.
Важливий нюанс — кабелі цього разу не пошкодили. Йшлося саме про імітацію майбутньої операції.
Що відбувалося біля Шпіцбергена
Операція проходила неподалік архіпелагу Шпіцберген у Північному Льодовитому океані.
росія використовувала глибоководні апарати, які мали відпрацювати застосування технології, здатної пошкоджувати критичну підводну інфраструктуру.
Деталі роботи цієї системи західні посадовці не розкрили.
Водночас сам район має стратегічне значення.
Два оптоволоконні кабелі завдовжки близько 1400 км з'єднують Шпіцберген із материковою Норвегією. Вони проходять на глибині до 2700 метрів і передають великі обсяги даних із супутникової станції SvalSat.
Це одна з найбільших супутникових наземних станцій у світі.
Тобто йдеться не просто про пошкодження «інтернет-кабелю». Така інфраструктура забезпечує роботу важливих цифрових та супутникових сервісів.
Чому підводні кабелі стали військовою ціллю
Більшість людей уявляють інтернет як мережу дата-центрів, серверів і супутників.
Насправді величезна частина глобального обміну даними проходить через оптоволоконні кабелі на дні морів та океанів.
Вони забезпечують:
- міжнародний інтернет-трафік;
- фінансові операції;
- роботу хмарних сервісів;
- передачу великих масивів даних;
- зв'язок між державами та компаніями;
- частину критичної цифрової інфраструктури.
Окремо існують підводні силові кабелі, якими передається електроенергія між країнами та регіонами.
Тому пошкодження кількох ключових ділянок може створити проблеми далеко від місця самої атаки.
І саме ця залежність дедалі більше турбує європейські держави.
росія вже вивчала підводну інфраструктуру
Підписуйтеся на наші соцмережі
Нинішні навчання не виникли на порожньому місці.
Із 2023 року західні країни фіксують збільшення кількості суден, які повільно проходять над або поблизу важливих підводних об'єктів.
Йдеться про кабелі зв'язку, електричні лінії та трубопроводи.
Таку активність називають drifting.
Саме по собі перебування судна в міжнародних водах та спостереження за інфраструктурою не є незаконним. Проте військові та безпекові експерти вважають, що систематичне картографування розташування кабелів може бути підготовкою до майбутніх диверсій.
За даними аналітичної компанії Windward, у 2025 році кількість випадків drifting у Північному морі зросла на 52% — до 13 079 суден.
У Балтійському морі ситуація інша: активність знизилася на 5%, до 526 суден. Водночас у регіоні з жовтня 2023 року до кінця 2025-го було пошкоджено або перерізано щонайменше 11 підводних кабелів.
НАТО вже посилює захист кабелів
Проблема настільки серйозна, що НАТО створює окремі механізми для моніторингу підводної інфраструктури.
Серед них — Baltic Sentry, запущений для посилення спостереження за критично важливими об'єктами в Балтійському морі.
Велика Британія також розвиває Nordic Warden — систему спостереження за морською активністю, яка об'єднує можливості кількох країн.
У таких операціях можуть використовуватися військові кораблі, літаки, супутники та інші системи спостереження.
Мета проста — зрозуміти, що відбувається навколо кабелів, ще до того, як відбудеться їхнє пошкодження.
Чому Арктика особливо важлива
Арктичні води мають значення не лише через кабелі.
Через район між Шпіцбергеном та материковою Норвегією проходять важливі маршрути російських підводних човнів із баз на Кольському півострові до Атлантики.
Ця ділянка моря має назву Bear Gap.
Від Кольського півострова російські атомні підводні човни можуть виходити в Північну Атлантику через цей регіон, а далі — повз норвезький острів Ян-Маєн.
Тому будь-яка активність російських підводних сил у цьому районі цікавить НАТО не тільки через захист кабелів.
Це ще й питання контролю за одним із ключових морських напрямків між росією та Північною Атлантикою.
Британія, Норвегія та США вже показали свою відповідь
За даними Reuters, російські судна в районі Шпіцбергена відстежувала спільна операція Великої Британії, Норвегії та США.
У квітні Лондон та Осло вже публічно заявляли, що виявили діяльність російського ГУГІ поблизу британських і норвезьких вод.
Цього разу західні країни не просто спостерігали.
За словами норвезького міністра оборони Торе Сандвіка, спільна операція мала показати росії, що її діяльність не залишається непоміченою.
Для НАТО це принципово важливий сигнал.
Підводна диверсія має одну особливість — її можна спробувати провести так, щоб уникнути очевидних доказів прямої атаки.
Саме тому здатність виявити підготовку до операції може бути не менш важливою, ніж можливість фізично захистити кабель.
Що буде, якщо кабелі почнуть масово пошкоджувати
Найгірший сценарій для Європи — не обов'язково одночасне перерізання десятків кабелів.
Проблемою може стати серія атак по найбільш важливих вузлах.
Підводні мережі мають резервування, тому пошкодження одного кабелю не означає автоматичного відключення інтернету в країні.
Але якщо одночасно вивести з ладу кілька критичних маршрутів, трафік доведеться перенаправляти на інші лінії.
Це може призвести до:
- зниження пропускної здатності;
- затримок передачі даних;
- проблем із міжнародними сервісами;
- додаткового навантаження на резервні маршрути;
- зростання вартості відновлення інфраструктури.
А ремонт кабелю на великій глибині — складна операція, яка потребує спеціальних суден і може тривати значний час.
Це вже не лише проблема НАТО
Для України тема особливо важлива з іншої причини.
Повномасштабна війна показала, наскільки сучасна інфраструктура залежить від технологій, які знаходяться далеко від лінії фронту.
росія систематично атакує енергетику, мобільні мережі, дата-центри та іншу критичну інфраструктуру України.
Підводні кабелі — наступний рівень тієї самої проблеми.
Вони фізично знаходяться далеко від міст і кордонів, але забезпечують роботу економіки, зв'язку та цифрових сервісів.
Тому захист критичної інфраструктури поступово виходить за межі традиційної ППО.
Потрібні системи, які можуть контролювати море, повітря, космос і кіберпростір одночасно.