Вчені наблизилися до відповіді, що саме знищило динозаврів 66 мільйонів років тому
Падіння астероїда Чиксулуб на території сучасного мексиканського півострова Юкатан вважають головною причиною масового вимирання наприкінці крейдового періоду близько 66 мільйонів років тому, пише Popular Science.
Однак точні масштаби та швидкість катастрофи досі залишаються предметом наукових дискусій.
Одне з основних питань полягає в тому, що саме вбило динозаврів та інші види: тривала «ядерна зима» через пил в атмосфері чи масштабні пожежі, які могли охопити планету невдовзі після удару.
Нове дослідження припускає, що значна частина загибелі могла відбутися набагато швидше, ніж вважалося.
Астероїд спричинив глобальне пекло
Підписуйтеся на наші соцмережі
За оцінками дослідників, астероїд діаметром близько 10 км рухався зі швидкістю приблизно 19 км/с. Його зіткнення із Землею вивільнило енергію, еквівалентну близько 100 тератоннам тротилу.
Унаслідок удару утворився кратер завширшки близько 100 км, виникло гігантське цунамі, а в атмосферу потрапили трильйони тонн уламків.
Частина матеріалу, викинутого внаслідок зіткнення, перетворилася на надзвичайно гарячі частинки та пари порід. Вони піднялися високо в атмосферу, а згодом почали повертатися на поверхню планети.
Чому динозаври вимерли
Науковці об’єднали комп’ютерні моделі удару Чиксулуба з геологічними даними про пил та інші матеріали, пов’язані з вимиранням наприкінці крейдового періоду.
Моделювання показало, що хмара парів гірських порід могла створити надзвичайно сильний парниковий та ізоляційний ефект. За розрахунками дослідників, поверхня Землі могла нагрітися щонайменше у 3,5 раза сильніше, ніж у сценарії, де враховують лише розпечені уламки.
Цього, на думку авторів, було достатньо для швидкої загибелі великої кількості тварин і виникнення масштабних лісових пожеж.
Таким чином, дослідники припускають, що удар астероїда міг спричинити глобальне теплове випромінювання, яке протягом перших годин після катастрофи стало смертельним для багатьох видів.
Після спеки настала «зима»
Втім, це не означає, що після перших годин катастрофа закінчилася. Навпаки, глобальне перегрівання могло стати лише першою фазою вимирання.
Після удару в атмосфері залишилася величезна кількість пилу, газів та інших частинок. Вони блокували сонячне світло, через що планета почала стрімко охолоджуватися. Такий ефект міг тривати роками або навіть десятиліттями.
Через нестачу сонячного світла рослини не могли нормально здійснювати фотосинтез. Це порушило харчові ланцюги та призвело до масового голоду серед видів, які пережили першу фазу катастрофи.
Тому нова гіпотеза не обов’язково суперечить попередньому поясненню про «ядерну зиму». За словами Джонсона, обидва механізми могли бути послідовними етапами однієї катастрофи: спочатку — надзвичайна спека та пожежі, а потім — тривале похолодання і голод.