Угода Трампа з Іраном: чому перемога обернулась пасткою

Американо-іранський меморандум виглядає як мирна пауза, але за змістом більше нагадує торг за Ормуз, нафту, санкції та ядерну програму. YouTube-канал Good Times Bad Times Україна розповів про 14-пунктовий документ, який Дональд Трамп і президент Ірану Масуд Пезешкіан підписали дистанційно після кризи.

Коротко: США отримують шанс зупинити енергетичний шок і відновити рух через Ормузьку протоку. Іран — нафтові винятки, доступ до частини заморожених активів, план відновлення на щонайменше $300 млрд і визнання своєї особливої ролі у протоці.

Меморандум США та Ірану: що передбачає 60-денна пауза

Документ не є остаточною мирною угодою. Це меморандум, який заморожує кризу на 60 днів. За цей час Вашингтон і Тегеран мають погодити фінальну угоду, а термін можна продовжити за взаємною згодою.

Спершу підписання планували у Женеві, але зрештою його оформили електронно. Трамп, який перебував у Європі на саміті G7, підписав свій примірник у Версальському палаці. Символізм місця швидко став частиною критики: президент, який роками називав ядерну угоду Барака Обами провальною, тепер погодився на рамку контролю, а не демонтажу іранської програми.

Ключові положення меморандуму:

Ормузька протока: головний козир Ірану у переговорах

Найчутливіший пункт стосується Ормузької протоки. Іран має відкрити її та гарантувати безпечний прохід торгових суден. Але безоплатний транзит прямо обмежений 60 днями, що вже створило різні трактування у Вашингтоні й Тегерані.

У документі визнається привілейоване становище Ірану в Ормузі та можливість майбутнього режиму управління протокою. Формально це має відбуватися в діалозі з Оманом і за згодою арабських держав. На практиці Тегеран уже заявив, що судна мають попереджати іранську владу за 48 годин до проходу.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Масштаб проблеми видно з цифр. До війни через Ормуз проходило близько 130 суден на день. 18 червня, наступного дня після підписання меморандуму, протоку пройшли 25 комерційних суден. До суботи кількість зросла до 55, але Іран знову заявив про закриття протоки через ситуацію в Лівані.

Ще один ризик — міни. За меморандумом Іран має 30 днів на розмінування Ормузу, однак ця операція може тривати довше і потребувати допомоги Великої Британії, Франції та Німеччини. Для судновласників і страховиків важлива не лише формальна домовленість, а й реальна безпека маршруту.

Санкції проти Ірану: $300 млрд і розморожені активи

Економічна частина документа виглядає найбільш вигідною для Тегерана. США мають почати зняття морської блокади, а після остаточної угоди — вивести сили з безпосередньої близькості від Ірану.

Для Ірану передбачено кілька фінансових каналів:

Частину активів, за повідомленнями, вже почали відкривати: ОАЕ розморозили $3 млрд, а Катар, як очікується, має розморозити ще $6 млрд. Для Тегерана це шанс продавати нафту ширше, а не майже винятково Китаю зі значним дисконтом.

Водночас $300 млрд не варто описувати як прямий платіж США Ірану. Йдеться про план відновлення за участі регіональних партнерів, механізм якого мають визначити під час переговорів.

Ядерна програма Ірану: чому Трамп повертається до логіки контролю

З боку США головним результатом має стати обмеження ядерної програми Ірану. Тегеран підтверджує, що не створюватиме ядерну зброю, і має піти на поступки щодо запасів збагаченого урану. Мінімальний сценарій — розбавлення цього матеріалу під наглядом.

Але прямої заборони на збагачення урану меморандум не встановлює. У ньому йдеться про “ядерні потреби” Ісламської Республіки, тобто цивільна ядерна програма, ймовірно, зберігається. У 2018 році Трамп вийшов зі Спільного всеосяжного плану дій, критикуючи угоду Обами за м’якість, а тепер сам повертається до моделі контролю.

Окремо меморандум не розв’язує питання балістичних ракет Ірану та мережі його союзників у регіоні. Це одна з причин, чому критики документа вважають поступки Вашингтона значно ширшими за поступки Тегерана.

Ліван і Нетаньягу: ризик, який може зірвати угоду Трампа

Ліван — найнебезпечніше політичне мінне поле для меморандуму США та Ірану. Після американсько-ізраїльських ударів по Ірану «Хезболла» вступила у війну на боці Тегерана. Ізраїль відповів операцією на півдні Лівану та почав формувати буферну зону приблизно на 10 км углиб країни.

Іран наполіг, щоб Ліван увійшов до меморандуму. Для Тегерана це частина стратегії “єдності фронтів”. Для Ізраїлю — обмеження свободи дій ЦАХАЛу. Біньямін Нетаньягу вже заявив, що Ізраїль не вважає себе зв’язаним цією домовленістю і не залишить Південний Ліван, доки вважатиме буферну зону необхідною.

Це ставить Трампа перед складним вибором. Якщо він тисне на Ізраїль, виникає криза із союзником. Якщо не тисне — Іран отримує привід блокувати Ормуз і зривати переговори.

Висновок: чому угода Трампа з Іраном ще не є миром

На папері меморандум виглядає як дипломатична перемога Ірану. Тегеран отримує шлях до нафтових винятків, активів, плану відновлення, особливого статусу в Ормузі та збереження цивільної ядерної програми. США отримують паузу: шанс зупинити нафтовий шок, відкрити протоку і не допустити глобальної рецесії.

Але пауза — не мир. Наступні 60 днів можуть перетворитися на політичні гойдалки через Ліван, транзитні збори, недовіру союзників у Перській затоці та непередбачуваність самого Трампа. Ормузька протока стала головною картою Ірану, і Тегеран майже напевно використовуватиме її, щоб змусити Вашингтон погодитися на фінальну угоду.

Головне питання вже не в тому, чи виграв Трамп війну. Питання в іншому: чи не програє він мир, який сам тепер змушений продавати як перемогу.