Світ на межі нового нафтового шоку через Ормузьку протоку

Світ може втратити контроль над цінами на пальне, якщо блокада Ормузької протоки затягнеться. У відео на своєму YouTube-каналі Віктор Галасюк розбирає попередження очільника Міжнародного енергетичного агентства Фатіха Біроля. Якщо Ормузька протока не відкриється, вже у квітні світ може втратити вдвічі більше нафти та нафтопродуктів, ніж у березні. Наслідки, за оцінкою Біроля, матимуть системний вплив на глобальну економіку.

Ескалація військової операції в Ірані та відсутність реалістичного горизонту її завершення змушують МЕА діяти в режимі кризового управління. Агентство оголосило координаційний викид нафти і нафтопродуктів зі стратегічних резервів, щоб пом’якшити дефіцит, спричинений перекриттям Ормузу. Проте ефект частково нівелюється тим, що окремі країни паралельно скуповують резерви та накопичують власні запаси.

Експортні заборони як каталізатор кризи

Біроль прямо вказує на ключовий фактор, який реально провокує дефіцит: не лише фізичне скорочення поставок через Ормуз, а й поведінку держав, що накопичують запаси та обмежують експорт. Коли одні країни викидають резерви на ринок, а інші одночасно скуповують їх і закривають експорт, координаційний механізм руйнується.

Саме тому заборони на експорт пального в піковий момент кризи можуть зруйнувати ринок. Вони зменшують глобальну ліквідність, підвищують панічні очікування і провокують нову хвилю накопичення запасів. Ланцюгова реакція швидко перетворює локальний шок у системний.

Хоча Китай прямо не названо, підтекст очевидний: це єдина велика країна, яка фактично заборонила експорт бензину, дизелю та авіапалива з мінімальними винятками. Індія формально не вводила заборони, але запровадила додаткові мита на вивезення нафтопродуктів, підвищуючи пріоритет внутрішнього ринку.

Біроль закликає великі азійські країни з потужними НПЗ переглянути такі рішення, інакше наслідки для азійських ринків можуть стати драматичними.

Політичний тиск у США та баланс відповідальності

У Сполучених Штатах зростає політичний тиск через ціни на пальне: бензин уже перевищив 4 долари. Каліфорнія стикається з ризиком дефіциту авіапалива. На цьому тлі з’являються чутки про можливу заборону експорту нафтопродуктів — типовий інструмент внутрішньополітичного захисту.

Офіційно Вашингтон підтримав заклик «Великої сімки» не вводити експортні обмеження. Міністр енергетики Кріс Райт чітко виключив лише заборону експорту сирої нафти. Щодо готового пального — бензину, дизеля та керосину — однозначної позиції поки немає.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Роль США, як і Китаю та Індії, подвійна. З одного боку — участь у стабілізаційних заходах. З іншого — накопичення запасів і потенційна можливість обмежень. Якщо Вашингтон закриє експорт готового пального, глобальний дефіцит лише посилиться.

Запаси ростуть — ринок нервує

МЕА фіксує парадоксальну ситуацію: у момент, коли агентство здійснює координаційний викид нафти та нафтопродуктів зі стратегічних резервів для пом’якшення дефіциту, окремі країни одночасно поповнюють власні запаси. Біроль прямо зазначає, що це «не допомагає» ринку.

Йдеться не лише про менші економіки. США, попри роль найбільшого донора стабілізаційного плану МЕА, мають комерційні запаси нафти і пального вже на 5% вищі, ніж рік тому. Китайські прибережні запаси сирої нафти у квітні можуть бути приблизно на 120 млн барелів більшими й сягнути близько 1,3 млрд барелів.

Таким чином, великі гравці беруть участь у стабілізаційних заходах і водночас страхуються, нарощуючи резерви. У результаті частина обсягів, які вивільняються для ринку, фактично знову вилучається з нього через накопичення. Це послаблює ефект спільних інтервенцій і підтримує нервозність на ринку.

Азія під найбільшим ударом

Найбільше страждають країни Південної та Південно-Східної Азії — Пакистан, Бангладеш, Шри-Ланка, Філіппіни. Деякі з них уже запровадили нормування пального та навіть скорочують робочий тиждень через нестачу енергоносіїв.

Саме Азія найбільш залежна від потоків через Ормузьку протоку та рішень великих переробників регіону. Коли Китай обмежує експорт, а Індія підвищує мита, дефіцит концентрується насамперед у вразливих економіках, які не мають масштабних резервів.

Для цих країн можливі обмеження з боку Китаю, Індії чи навіть США означають не лише економічний удар, а й ризик політичної дестабілізації.

На Заході ситуація поки змішана: ціни на дизель і реактивне пальне зросли, однак фізичного дефіциту в Європі наразі немає. Проте це може змінитися протягом кількох тижнів, якщо блокада Ормузу затягнеться і обсяги втраченої нафти подвояться порівняно з березнем.

Пошкоджена інфраструктура і нові ризики

Міжнародне енергетичне агентство в режимі реального часу моніторить ключові енергетичні активи регіону: родовища, трубопроводи, нафтопереробні заводи та LNG-термінали. За словами Біроля, вже пошкоджені 72 енергооб’єкти, приблизно третина з них — сильно або дуже сильно. І ця статистика постійно зростає.

Саудівська Аравія оперативно переорієнтувала понад дві третини експорту нафти через трубопровід до Червоного моря, минаючи Ормуз. Ер-Ріяд запевняє, що цей маршрут добре захищений. Водночас Біроль застерігає: успішна атака на цей трубопровід означала б надзвичайно тяжкий удар по глобальній економіці, оскільки йдеться про критичну енергетичну артерію.

Отже, ризик полягає не лише в самій блокаді протоки, а й у вразливості альтернативної інфраструктури, яка сьогодні забезпечує обхідні маршрути постачання.

Структурні наслідки: чи стоїмо ми на порозі нових «1970-х»

Біроль проводить історичні паралелі. Нафтові кризи 1970-х років стимулювали бум атомної енергетики, підвищення ефективності двигунів і освоєння Північного моря. Криза 2022 року після повномасштабного вторгнення росії в Україну прискорила відмову Європи від російського газу та інвестиції у відновлювану енергетику.

Поточний шок може запустити подібні структурні зміни: нове відродження атомної енергетики, бум електромобілів, додатковий імпульс для відновлюваних джерел, а також тимчасове збільшення спалювання вугілля навіть у країнах, що раніше від нього відмовилися.

Водночас повторення «британського дива» Північного моря малоймовірне. Якщо в пікові роки Велика Британія забезпечувала 5% глобального видобутку нафти і газу, то сьогодні — лише 7%, а більшість економічно доцільних запасів уже вичерпано.

Ризик стагфляції і нові правила гри

Біроль попереджає, що навіть швидке завершення війни та розблокування Ормузької протоки не означатиме швидкого повернення до попереднього стану. Відновлення пошкодженої інфраструктури, відбудова довіри до постачальників і перегляд енергетичних стратегій триватимуть роками.

На цьому тлі можливе повернення інфляції в поєднанні зі сповільненням економічного зростання — сценарій стагфляції, який Біроль називає надзвичайно непривабливим для глобальної економіки.