Союзники США шукають план Б: де шанс України

Світ, у якому близькість до Вашингтона автоматично означала безпеку, змінюється швидше, ніж здається. На своєму YouTube-каналі економіст Віктор Галасюк розібрав колонку оглядача Financial Times Гідеона Рахмана про нову парадигму: союзники США дедалі активніше шукають способи стати менш залежними від Америки.

Це не розрив із Вашингтоном і не антиамериканський поворот. Суть інша: залежність від американської зброї, технологій, фінансів і ринків більше не сприймається як безумовна гарантія. У транзакційній геополітиці навіть партнер може натиснути на «вимикач».

Економічна незалежність від США: чому довіра союзників тріщить

Головна метафора Рахмана — «вимикач». Якщо країна залежить від чужих технологій, програмного забезпечення, зброї чи критичних матеріалів, постачальник отримує важіль контролю. Він може не лише продавати продукт, а й визначати, коли цей продукт працюватиме.

За останні 80 років жодне велике економічне диво не відбулося без прямої або опосередкованої підтримки США. Тепер ті самі зв’язки дедалі частіше виглядають не тільки перевагою, а й стратегічною вразливістю.

Сигнали вже очевидні: масштабні митні тарифи адміністрації Дональда Трампа проти друзів і ворогів, погрози щодо Гренландії, залежність Європи від американської зброї та обмеження доступу до передових моделей ШІ.

Суверенний штучний інтелект: як Anthropic став сигналом для Європи

Кейс Anthropic став одним із найнаочніших прикладів. Після директиви експортного контролю США компанія мала зупинити доступ іноземних громадян до моделей Fable 5 і Mythos 5, включно з іноземними працівниками самої Anthropic.

Через складність виконання цього обмеження компанія заявила, що змушена різко вимкнути ці моделі для всіх клієнтів. Для Європи це стало аргументом на користь суверенного штучного інтелекту: якщо ключові моделі, хмарна інфраструктура і технологічний стек сконцентровані у США, бізнес і державні системи можуть залежати від одного політичного рішення.

Гендиректор французької Mistral Артур Менш формулює ризик жорстко: Європа не може будувати всю індустрію на технологіях, які США здатні вимкнути за власним рішенням. Але його позицію варто читати критично: що сильніше Європа боїться американського ШІ, то легше Mistral просувати власні моделі.

Стратегічна автономія Індії: чому Rafale не вирішує проблему

Показова й історія Індії. Делі схвалив закупівлю 114 французьких винищувачів Rafale, а аналітики Observer Research Foundation пов’язали це з прагненням стратегічної автономії та відходом від залежності у трикутнику росія — США — Ізраїль.

Сучасна бойова техніка — це не лише корпус і двигуни. Це оновлення, програмне забезпечення, сервіс, код і право на модернізацію. Якщо постачальник контролює ці елементи, він зберігає «вимикач» навіть після продажу зброї.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Втім, сама угода щодо Rafale загальмувала саме через це. Індія хоче доступу до вихідного коду літака і права самостійно його модернізувати. Франція відмовляється, посилаючись на інтелектуальну власність і безпеку. Зміна постачальника ще не дорівнює справжньому суверенітету.

Новий світовий порядок: країни шукають власну економічну зброю

Відповідь на тиск — не повна незалежність, бо вона майже нереальна. Відповідь — власні важелі, які можуть стримувати інших.

У цій логіці Індія має роль одного з головних виробників дешевих ліків-генериків. Канада — постачальника калійних солей, без яких не обходяться добрива для американських ферм. Європа — власника унікальних літографічних машин ASML, а також важливих позицій в урані й турбінах.

Так формується не світ самодостатніх держав, а світ контрзалежностей. Кожен шукає ресурс, без якого інші не можуть комфортно обійтися.

CPTPP і клуб середніх країн: торгівля без диктату наддержав

Зменшення залежності від США і Китаю штовхає країни до нових торговельних союзів. Один із прикладів — Всеосяжна і прогресивна угода про Транстихоокеанське партнерство, або CPTPP.

Це торговельний блок із 12 країн: Австралії, Брунею, Канади, Чилі, Японії, Малайзії, Мексики, Нової Зеландії, Перу, Сінгапуру, В’єтнаму та Великої Британії, яка приєдналася у грудні 2024 року.

Галасюк називає це «клубом середніх країн» — держав, які не є наддержавами, але можуть посилювати одна одну через торгівлю, інвестиції та спільні правила. Навесні цього року міністри країн блоку та Євросоюзу зустрілися для просування торговельно-інвестиційного діалогу. Це показує, що нова архітектура вже формується.

Китайський вимикач: критичні матеріали як зброя впливу

Якщо США мають технологічні й фінансові важелі, Китай має власний «вимикач» — рідкісноземельні метали та критичні матеріали. Пекін неодноразово обмежував їхній експорт у відповідь на американські тарифи, а також вніс до списку експортного контролю американські компанії MP Materials і USA Rare Earth.

Це демонструє головну рису нової економіки безпеки: взаємозалежність більше не гарантує стабільності. Вона перетворюється на систему взаємного стримування.

Ключові важелі нового світового порядку сьогодні виглядають так:

Критичні мінерали України: де наші козирі у новому світі

Для України ця дискусія має пряме значення, хоча в колонці Рахмана вона не є центральною темою. Україна подавала заявку на вступ до CPTPP — того самого клубу середніх держав, який може стати майданчиком для зменшення залежності від США з одного боку і Китаю — з іншого.

Логіка пошуку власних важелів добре накладається на українську ситуацію. Потенційні козирі України — це:

Попит Заходу на некитайські й неамериканські альтернативи відкриває для України безпрецедентне вікно можливостей. Але кейси Anthropic і Rafale нагадують: навіть союзники залишають за собою критичні важелі контролю.

Вимикач для України: яку економічну зброю стримування варто будувати

Повний суверенітет у сучасному світі майже недосяжний. Канада робить близько 70% своєї зовнішньої торгівлі зі США. Mistral залишається малою компанією порівняно з американськими гігантами. Від китайських критичних матеріалів залежить увесь Захід, включно зі США.

Тому питання для України не в тому, як стати повністю незалежною. Питання — як стати потрібною, впливовою і важко замінною.

Нова нормальність означає менше довіри, більше дублювання, вищі витрати на безпеку і слабшу відкритість світової економіки. Рахман пов’язує цю реальність із політикою Трампа: світ союзників усе більше мислить не категоріями довіри, а категоріями страхування від чужого тиску.

Саме в такому світі Україна може посилити свою роль, якщо будуватиме критичну інфраструктуру, оборонні технології, енергетику й цифрові системи не лише для інтеграції із Заходом, а й для здорової автономії.

Справжній шанс України — не в тому, щоб мати все самій. Її шанс — створити такі власні «вимикачі», без яких партнерам буде складно ухвалювати рішення про майбутній безпековий і економічний порядок без України.