Міграційна політика України: що показують реальні цифри

«Масове завезення мігрантів», «заміна українців після війни», «160 бангладешців як початок великої хвилі» — ці формулювання активно циркулюють у соцмережах. Проте офіційні дані показують іншу картину.

В інтерв’ю YouTube-каналу Центр протидії дезінформації в програмі «ІПсО і люди» голова Державної міграційної служби Наталія Науменко навела цифри, які суттєво відрізняються від популярних наративів.

У 2021 році в Україні тимчасово проживали 189 тисяч іноземців. У 2025-му — 48 тисяч. Трудових мігрантів, які реально заїхали торік, — 4 900. Ці показники нижчі за довоєнні.

Ці цифри свідчать: міграційна ситуація в Україні контрольована, а масштаб іноземної присутності нижчий, ніж до 2022 року.

Отже, реальна міграційна картина суттєво відрізняється від поширених у соцмережах тверджень.

Скільки іноземців реально проживає в Україні

У 2021 році в Україні тимчасово проживали 189 тисяч іноземців. У 2025 році — лише 48 тисяч. Це всі особи з посвідками на тимчасове проживання: працівники, студенти, волонтери, представники релігійних організацій та члени змішаних сімей.

48 тисяч — це не лише нові прибулі. До цієї цифри входять і ті, хто просто продовжує посвідку, яка видається строком на рік.

Кількість осіб з посвідками на постійне проживання майже не змінилася: близько 303 тисяч. Переважно це возз’єднання сімей, інвестиційні підстави або тривале проживання з подальшою легалізацією.

Таким чином, загальний обсяг іноземної присутності не лише не зріс, а суттєво зменшився порівняно з довоєнним періодом.

Трудові мігранти: дозволи не дорівнюють в’їзду

Окрема тема — трудові мігранти в Україні. У 2025 році центри зайнятості видали 9 тисяч дозволів на працевлаштування. Фактично ж посвідки на проживання оформили приблизно 4 900 осіб.

Різниця пояснюється процедурою. Дозвіл — це документ для роботодавця. Далі іноземець має отримати візу типу D, пройти перевірки, включно з перевіркою СБУ, і лише після цього в’їхати та оформити посвідку. У середньому до України доїжджає близько 43% від тих, кому видано дозвіл.

Підписуйтеся на наші соцмережі

У 2026 році за січень–квітень видано 2 875 дозволів. Якщо застосувати торішню пропорцію, фактична кількість прибулих буде співмірною з 2025 роком.

Для порівняння: у 2021 році було видано майже 22 тисячі дозволів, а реально працювали близько 13 тисяч осіб. Тоді масштаб був удвічі більшим, ніж нині.

Серед країн походження у 2025 році лідирує Туреччина. Також у переліку — Індія, Узбекистан, Азербайджан, Китай, Пакистан, Колумбія, Велика Британія та США. Про «масове завезення» з окремих країн, що фігурують у соцмережах, цифри не свідчать.

Звідки з’явився наратив про «160 бангладешців»

Інформаційна хвиля почалася 25–27 січня 2025 року після заяви про намір меблевого підприємства у Тячеві залучити 160 громадян Бангладеш.

Через три місяці рекрутинг було скасовано: підприємство не змогло пройти процедури оформлення дозволів, і громадяни Бангладеш не заїхали в Україну.

Попри це, цифра «160» стала медіасенсацією і була використана як доказ нібито масового завезення мігрантів. Саме цей кейс у міграційній службі називають «нульовим пацієнтом» кампанії.

Подальші хвилі співпали з обговоренням законопроєкту №14211 щодо єдиного дозволу на працевлаштування, розробленого в межах євроінтеграційних зобов’язань. Законопроєкт спрямований на зменшення бюрократії та встановлення чітких правил для роботодавців, а не на розширення міграції.

Незаконна міграція і ризики для безвізу

До війни щороку затримували 8–10 тисяч незаконних мігрантів. Нині — 2–3 тисячі. Зменшення відповідає загальному скороченню міграційних потоків.

Важливий нюанс: частина затриманих — це особи, які в’їхали законно, але прострочили термін перебування. Вони сплачують штраф і можуть легалізувати статус.

Україна має угоду про реамісію з ЄС. Якщо нелегальний мігрант потрапляє до Євросоюзу через українську територію, його повертають в Україну. Це створює фінансові та репутаційні ризики.

Саме тому питання допуску громадян окремих країн розглядається з точки зору потенційних ризиків незаконної міграції, торгівлі людьми та зловживань.

Українці за кордоном: 8 мільйонів і стратегія повернення

За межами країни перебуває приблизно 8 мільйонів громадян України. За європейською статистикою, близько 4 мільйонів мають тимчасовий захист.

Частина українців інтегрувалася і може не повернутися. Проте держава розглядає міграцію як природний процес і ставить завдання зберегти зв’язок із громадянами.

Розширюється мережа документування за кордоном. Українці оформлюють не лише закордонні паспорти, а й ID-картки, що свідчить про збереження ідентичності.

Ключова стратегія — створити умови для повернення: безпека, робочі місця, житло, розвиток економіки. Без цього залучення іноземної робочої сили розглядається лише як теоретичний сценарій після війни.

Множинне громадянство: ризики чи можливість

Ініціатива множинного громадянства розглядається як інструмент збереження зв’язку з діаспорою та залучення майбутнього трудового ресурсу.

Побоювання щодо політичного впливу або територіальних ризиків у міграційній службі називають маніпулятивними. Місцеві вибори прив’язані до фактичного проживання, а стратегічно йдеться про інтеграцію глобальної української спільноти.

Потенціал охоплює всю діаспору в Європі, США, Канаді та інших країнах.

Висновок: між безпекою і демографією

Україна справді переживає демографічну кризу, але вона не унікальна — старіння населення характерне для більшості країн світу з кінця 1960-х років.

Держава формує нову стратегію міграційної політики з акцентом на безпеку, повернення громадян та адаптацію до європейського міграційного пакту.

Фактичні цифри свідчать: іноземна присутність зменшилася, трудова міграція не перевищує довоєнних масштабів, а ключовим викликом залишається повернення українців.

Міграційна політика України сьогодні — це баланс між контролем ризиків і збереженням людського капіталу. І саме цифри, а не емоції, дозволяють оцінювати ситуацію адекватно.