«Коли ти об’єднуєш усіх, ти не об’єднуєш нікого». CEO Ukrainian Digital Community Мирослава Ткачук про те, як створити успішну професійну спільноту
Професійні об’єднання та бізнес-клуби стають дедалі популярнішими в Україні. Ми поговорили та засновницею та CEO Ukrainian Digital Community — спільноти, що об’єднує фахівців цифрової галузі України — про те, як створити професійне комʼюніті, яку користь це приносить учасникам та що може об’єднати зовсім різних людей.
Що таке Ukrainian Digital Community, як і для чого його створювали?
Ukrainian Digital Community — це українська професійна онлайн-спільнота, що об’єднує диджитал-спеціалістів, власників агенцій, представників ІТ-сфери тощо. Наше об'єднання — це про українську цифрову індустрію загалом.
Ми почали працювати торік у вересні, тож нам нещодавно виповнився один рік. Але сама ідея з’явилася ще до повномасштабного вторгнення. На його початку превалювала думка, що кожен має працювати на своєму фронті, тож ми вирішили долучитися до інформаційного фронту. Я бачила, що вся індустрія тоді об’єдналася як ніколи раніше — айтівці, таргетологи, дизайнери, маркетологи. Вся сфера об’єдналася і працювала, щоб показати світу, що у нас відбувається.
Коли ми організовували UDC, то було бажання об’єднати диджитал-ринок України, щоб він розвивався і стверджувався на світовому рівні. За ці півтора року ми зрозуміли, наскільки сильні, а тоді був певний комплекс меншовартості, наприклад, що світові дизайнери кращі, ніж наші. І от коштом цього об’єднання ми змогли показати, що українці теж багато чого досягають у світі.
Навіщо об’єднуватися у спільноти? Що це дає представникам індустрії?
Тут важливо розділяти бізнес, просто спільноту і професійну спільноту. В Україні за останні роки почали з’являтися, наприклад, бізнес-клуби. І хоч перші з’явилися ще років 15 тому, але це були одиничні випадки, фактично це були монополісти. І от в останні роки почало з’являтися багато бізнес-клубів, а власники бізнесів зрозуміли важливість нетворкінгу та силу зв’язків.
У нас звикли, що зв’язки — це про відкати та корупцію. А насправді бізнес-клуби допомагають твоєму бізнесу розвиватися завдяки тим відносинам, які ти вибудував з іншими бізнесменами, та завдяки довірі одне до одного.
А от щодо професійних комʼюніті, то в останні кілька років нормальних не існувало. Коли ми запускалися, то зрозуміли, що їх потрібно створювати та показувати, що це важливо. Тож коли ми поставили собі за мету залучити у наше об’єднання тисячу людей за рік, то спочатку пояснювали їм, навіщо це потрібно.
Ми пояснюємо новим учасникам, що, долучившись до комʼюніті, людина розумітиме, чим живе її галузь, які в неї виклики, які можливості, які завдання стоять і яке твоє місце у цій сфері як фахівця. У нас був кейс, коли одна з учасниць вступила до нас і через пів року зрозуміла, що пропонує свої послуги занадто дешево. От для цього, зокрема, спільноти і потрібні.
Тобто UDC — це не навчальна платформа, ми нікого нічому не навчаємо. Але професіонали можуть отримати інформацію та обмінятися досвідом з іншими. Також ти отримуєш комунікацію з іншими фахівцями.
Фактично ви об’єднуєте конкурентів. Як їм вдається співіснувати у межах однієї спільноти?
Так, це люди, які працюють на одному ринку і конкурують за замовлення і за гроші на цьому ринку. Тож треба створити передусім атмосферу довіри та підтримки. Зараз у нас понад 600 учасників. І досі нам вдається цю довіру вибудовувати, навіть на такому масштабі, хоча ми прагнемо до набагато більшого. Але, звісно, ми не можемо об’єднати абсолютно усіх. Бо коли ти об’єднуєш всіх, ти не об’єднуєш нікого.
Підписуйтеся на наші соцмережі
В Ukrainian Digital Community є верифікація на вході? Хто може долучитися до спільноти?
Людина має бути з диджиталу, розказати про свій професійний рівень, свою сферу, статус, в якому вона долучається до комʼюніті. Звісно, у нас є свої вимоги, наприклад, не працювати з росією та бути старше 18 років.
Також треба, щоб потенційний учасник поділяв наші цінності. Претенденту ми показуємо свій кодекс: на яких цінностях працюємо, кого ми об’єднуємо, що у нас приймається і заохочується, а що табу.
Участь у нашій спільноті платна. Кажуть, що ціна є своєрідним фільтром. Але це не тільки ціна. Коли людина хоче до нас приєднатися, ми розповідаємо не тільки про кількість учасників, а й про те, скільком людям ми відмовили.
У нас був кейс, коли ми дізналися, що одна з учасниць працює на російському ринку. Як вона сама потім казала, для неї піти звідти було як ноги відрізати, бо це був єдиний ринок, де вона працювала. Нам довелося її виключити, але все-таки наше комʼюніті вплинуло на неї, тож вона зрештою від цього відмовилася і почала все з нуля.
Був кейс, коли ми виключили учасника за токсичну поведінку у спільноті: він знецінював інших і загалом поводився некоректно. Також виключили людину через надання нею неякісних послуг, коли вона просто набирала замовлення, але клієнти були незадоволені якістю виконання. Таких кейсів було десь п’ять за рік.
Також у нас не можна себе прямо рекламувати. Наприклад, не можна всім писати, що ти класний дизайнер, і пропонувати свої послуги. Але якщо хтось напише, що потребує дизайнера, ти можеш відгукнутися і запропонувати свої послуги.
Скільки людей у вас працює? Чи цей проєкт бізнесовий?
Зараз уже понад десятеро людей. Хтось на підряді, хтось у команді, але це вже не одна людина. Ми якраз на річниці вперше представили нашу команду, розповіли, хто за що відповідає, тому що наш продукт подобається людям.
Коли ми тільки його запускали, нам потрібно було зрозуміти, чи потрібен взагалі цей продукт. До середини січня ми тестували ідею та інвестували власні кошти, тому що потрібно було створювати внутрішню інфраструктуру. Зараз нам дають класні фідбеки. Той же Артем Бородатюк, коли долучився до комʼюніті, сказав: «Вау, я покажу своїй компанії, як ви це робите».
Зараз я б не сказала, що це дотаційний проєкт. А у майбутньому це точно буде прибутковий проєкт, який приноситиме кошти.
Як ти оцінюєш здатність ринку об’єднуватися? Які механізми у нас працюють?
Раніше кожен бажав бути на своєму городику, адже великої спільної мети не було або було щось ситуативне. Зараз це змінюється. Люди об’єднуються навколо певної ідеї і важливо, щоб ця ідея була «трушною». Згодом це трохи трансформується, тому що ми за рік побачили, хто до нас приєднався, і через це трохи змінилося бачення, куди ми рухаємося.
Загалом люди не проти об’єднуватись. Вони зазвичай не розуміють, для чого їм це потрібно. Люди не приєднуються до спільнот, бо думають, що це черговий чат із рекламою. Я запитала одного айтівця, чому він не долучається до професійного комʼюніті? Він сказав, що натомість читає різні ресурси та портали. Але професійне комʼюніті трохи про інше. Коли я запитала його, як він вибудовує зв’язки, він відповів: «А навіщо мені вибудовувати зв’язки?».
То я б насамперед працювала не над тим, як людей об’єднувати, а як пояснити, навіщо це робити. Коли сформований запит, тоді людей легше об’єднати.
Так, у нашій спільноті багато конкурентів. Приблизно 45% — це власники агенцій. Але у нас відбуваються якісь неймовірні речі, в тому сенсі, що коли об’єднуєш правильних людей з правильними цінностями, то вони діляться потенційними клієнтами. Вони віддають одне одному клієнтів. Вони діляться інформацією, щоб, наприклад, розуміти, скільки платити маркетологу.
Як ти відчуваєш, у вас більше професійна комунікація йде чи просто людина до людини?
Спочатку людина йде до людини, а потім виникають якісь класні бізнесові проєкти. Бо коли ти людині довіряєш на рівні комунікації, то можеш вести з нею бізнес. Я впевнена, що у сучасному світі, в сучасній Україні, у тих умовах, в яких ми живемо, це працює саме так.
Коли ти можеш поділитися своїми проблемами, коли ти бачиш, що людина тобі близька за цінностями, що вона своя, тоді тобі з нею можна робити бізнес.
Наскільки потужною силою можуть бути комʼюніті щодо впливу на процеси, на ринки та загалом на державу?
До війни бізнес-ком’юніті були якщо не поліс-імейкерами, то надто впливали на політику. Але це все ж виглядало більше як клуби за інтересами. Були засновники комʼюніті, які самі або групою захищали інтереси свого об’єднання, і є декілька кейсів, коли це допомагало.
Тепер комʼюніті можуть впливати, потрібно, щоб вони впливали. Наприклад, у нас є спільнота ейчарів, і непогано було б дізнатися їхню думку під час створення нового трудового кодексу, який ще радянський. Дізнатися, що потрібно зараз цьому ринку, що варто змінити.
Те саме можна сказати про наше ком’юніті: воно точно потрібно і точно може впливати. Для цього має бути лідер, тому що коли всі відповідальні, то ніхто не відповідальний.
У наших планах, наприклад, подальша співпраця з Мінцифри. Про нас уже знає Михайло Федоров, а ми своєю чергою бачимо, що Мінцифри охоче йде на контакт з усіма, тому що вони теж прагнуть змін.
Як почати створювати ком’юніті? Уявімо, що хтось хоче створити спільноту, наприклад, дослідників космосу, з чого їм треба почати?
З ідеї, навіщо це комʼюніті. Що ви хочете разом створити? Навколо якої ідеї об’єднаються люди?
Люди гуртуються за спільними інтересами, ідеєю, цінностями. Якщо цього немає і ти просто хочеш створити комʼюніті, бо це зараз модно, воно не буде живим. Воно помре за кілька місяців.
А як зрозуміти, живе комʼюніті чи мертве?
Можна подивитись, чи вирує у ньому життя, наприклад, чи є спілкування у чатах. Ще один момент: у цьому ком’юніті люди продовжують участь з місяця в місяць. Якщо це платне ком’юніті, це легко простежити, адже видно, скільки людей продовжують свою підписку. Ще одна ознака живої спільноти, це коли більшість контенту та інформації генерують самі учасники.
Яким має бути ком’юніті-менеджер? Вважається, що це робота для екстраверта, людини, яка може віддавати, віддавати і віддавати в комунікації. Чи ти згодна з цим?
Так, я згодна. Це має бути екстраверт, який любить людей у комʼюніті. Якщо ти не любиш людей, ти не зможеш їх ані об’єднати, ані познайомити їх, ані дати щось корисне.
Якщо у тебе вже є команда, то важливо, щоб ті, хто безпосередньо спілкується з людьми, теж були екстравертами. А люди, які займається іншими питаннями, можуть бути інтровертами, адже безпосередньо не взаємодіють з цим комʼюніті.