У вашій крові може бути пластик, але є важливий нюанс

Мікропластик уже знаходили у крові, легенях, плаценті та інших тканинах людини. Але вчені заговорили про нюанс: сучасні методи аналізу можуть давати хибні результати, а доказів того, як саме мікропластик впливає на здоров'я, поки що недостатньо.

Про це хімікиня-екологиня з Університету Квінсленда Кассандра Рауерт розповіла в інтерв'ю Yale Environment 360.

Що не так з дослідженнями про мікропластик

За словами науковиці, дослідження мікропластику в організмі людини лише набирають обертів, а багато аналітичних методів спочатку створювалися для інших завдань і можуть бути неточними.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Під час одного з перших експериментів Рауерт виявила нібито дуже високий рівень поліетилену у власній крові. Однак результат видався їй нелогічним, тож команда вирішила перевірити сам метод аналізу.

З'ясувалося, що ліпіди можуть давати хибнопозитивний сигнал, який обладнання помилково сприймає як поліетилен. Через це частина попередніх досліджень могла переоцінити кількість мікропластику в організмі людини.

Дослідники також звернули увагу на ще одну проблему — забруднення лабораторних зразків самим пластиком. За словами Рауерт, у звичайних лабораторіях пластикові піпетки, чашки Петрі, контейнери та навіть пластикові волокна в повітрі можуть потрапляти до зразків і спотворювати результати.

Як мікропластик взагалі потрапляє в організм

Науковці вже знають кілька основних джерел потрапляння мікропластику в повсякденне життя.

Попри це Рауерт наголошує, що популярне твердження про те, ніби людина щотижня «з'їдає пластик розміром із кредитну картку», не відповідає дійсності.

Найбільша прогалина, за словами дослідниці, полягає в тому, що наука досі не знає, яка кількість найдрібніших пластикових частинок здатна проникати з кишечника або легень у кров та інші тканини. Більшість частинок, з якими люди контактують, є занадто великими для цього і просто виводяться з організму.

Також поки що немає переконливих доказів того, що самі частинки мікропластику безпосередньо викликають захворювання.

Натомість добре вивченими залишаються ризики від хімічних речовин, які додають до пластмас, зокрема фталатів і бісфенолів. Вони вже пов'язуються з: