Цифрова фортеця: як ХНТУ врятував 20 терабайтів даних із окупованого Херсона

ХНТУ вже 24 лютого 2022 року опинився в оточенні наступаючих російських військ, а ще за тиждень – під повною окупацією. У серверній на другому поверсі головного корпусу лишалися 20 терабайтів критичних даних, серед яких реєстри військового обліку викладачів і студентів. ІТ-центр на чолі з Олександром Мельниченком вирішив ризикнути і евакуювати дані мережею – через хмару Microsoft Azure, поки швидкість інтернету в місті ще не впала до 10 Мбіт/с.

Четверта ранку 24 лютого 2022 року. Ректорку Херсонського національного технічного університету Олену Чепелюк, тоді ще завідувачку кафедри дизайну, будить чоловік словами «прокидайся, почалося». Того ж ранку Олегу Артеменку, тоді провідному інженеру ІТ-центру ХНТУ, а нині його керівнику, телефонує друг з ДСНС: «Ховайтеся. Це надовго».

Попри хаос і страх, вже за два тижні після початку вторгнення ХНТУ відновив заняття онлайн. Для студентів, які ховалися від вибухів, можливість підключитися до лекції стала ковтком нормального життя. У ті дні університетська спільнота миттєво влилася в загальний рух спротиву. Студенти-айтівці прямо з гуртожитків долучалися до кібератак на російські ресурси. Кілька викладачів та студентів добровільно пішли до війська або вступили до лав ТрО. Інші ночами розвозили їжу на блокпости захисників міста.

Поки викладачі рятували спільноту, ІТ-команда вела свою невидиму битву за головне майно вишу: серверний вузол на другому поверсі головного корпусу, де зберігалися наукові архіви, дипломні роботи та найнебезпечніше – реєстри військового обліку учасників АТО і призовників. В умовах окупації такі бази стають готовими «розстрільними списками».

Вивезти обладнання фізично шансів не було. 1 березня 2022 року окупанти взяли Херсон під повний контроль, і єдиним шляхом порятунку даних лишилася мережа – поки ворог ще не захопив місцевих провайдерів. Паперові картотеки військового обліку співробітниця університету знищила власноруч, ризикуючи собою. Але цифрова копія цих документів усе ще лежала на дисках дата-центру.

Через асоціацію УРАН університет вийшов на Microsoft, і компанія одразу підключила екстрені інженерні команди. Умови були жорсткими: окупанти фізично рвали оптичні магістралі містом, а невибухла ракета лежала прямо під вікнами дата-центру. Рятувало те, що ІТ-команда встигла таємно перейти на резервний канал зв'язку. 

Найтяжчий момент настав, коли окупанти перемкнули весь інтернет-трафік Херсона через Крим. Швидкість з'єднання впала з гігабіта до критичних 10 мегабіт на секунду. Перекачати терабайти таким каналом виглядало неможливим – і саме тут команда знайшла обхідний шлях, детальніше про який в технічному розділі нижче.

Поки йшло завантаження, одна зі співробітниць щодня проходила через російські блокпости до головного корпусу, щоб копіювати системні ключі на флешки. Олег діяв поетапно: перекачував частину масиву, перевіряв цілісність файлів у хмарі й тільки після цього знищував оригінал. Коли останній файл перетнув цифровий кордон, він дистанційно заблокував жорсткі диски на рівні BIOS.

Коли окупанти нарешті дісталися дата-центру, вони вимкнули відеореєстратор, впевнені, що їх ніхто не бачить. Здобич виявилась марною. За словами Олега, окупанти виносили «все найцінніше і найлегше – модулі пам'яті, процесори, мережеві карти», тоді як важкі жорсткі диски просто покинули. Даних на них уже не було: усе найважливіше жило в хмарі.

Найбільший іспит система пройшла, коли окупаційна влада спробувала запустити фейковий «клон» ХНТУ під керівництвом колаборантки. Керувати виявилося нічим: управління ідентифікацією було перенесено в хмару через Microsoft Entra ID, тож легітимна адміністрація з вільної території зберігала повний контроль над цифровим периметром. Університет миттєво заблокував акаунти зрадників і анулював їхній доступ до всіх систем.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Ризик, з яким зіткнувся ХНТУ, у 2026 році вже вивчають і інші установи — після ударів по датацентрам в ОАЕ і Бахрейні галузь почала шукати нестандартні місця для серверів, аж до підводних і бункерних сховищ.

Сьогодні ХНТУ працює як університет без єдиної фізичної адреси: адміністрація в Хмельницькому, сервери в Azure, студенти від Японії до Канади. Одна деталь не дає спокою: частина студентів досі залишається в окупації на лівобережжі Херсонщини.

Дівчина щоразу шукає сигнал інтернету, ризикуючи собою заради можливості почути українську мову на парі.

У тимчасовому кабінеті ректорки в Хмельницькому одна стіна повністю присвячена Херсонщині – фотографії знакових місць, частини яких уже не існує. Нові офісні меблі команда обирає з розрахунком, як розставити їх у відбудованих херсонських аудиторіях.

Керівник ІТ-центру ХНТУ Олег Артеменко розклав евакуацію 20 терабайтів на конкретні технічні рішення. Головне, що без запасу потужності заліза, продуманого шифрування й чіткого алгоритму пріоритетів команда просто не встигла б.

Вимоги до апаратної частини

Серверний парк ХНТУ проєктувався із запасом потужності й на момент вторгнення мав вік не більше чотирьох років. Це виявилося критичним: екстрена міграція різко змінює характер навантаження на сервери, і без запасу багатоядерних процесорів і швидкої пам'яті обладнання просто не витримало б додаткових обчислень. Сучасні багатоядерні процесори та швидка пам'ять дозволили уникнути вузьких місць («bottlenecks») та ситуацій, коли «залізо просто не вивозить» додаткових обчислювальних задач, які неминуче виникають під час евакуації.

Мінімальні вимоги до ПЗ 

Набір утиліт підбирався динамічно, а не за наперед складеним планом. Поки зовнішній канал працював у штатному режимі, дані передавалися стандартно. 

Коли швидкість критично впала, виникла необхідність інженерного втручання. До процесу терміново додали утиліти дедуплікації та компресії. Це дозволило «протиснути» потрібний обсяг через вузький канал, хоч і збільшило навантаження на процесори – що знову ж таки доводить важливість наявності запасу потужності «заліза».

Не економте на “залізі”

За словами Олега, коли йдеться про збереження критичної інфраструктури, виробник обладнання відіграє фундаментальну роль. В екстремальних умовах серверні рішення від топових світових брендів демонструють беззаперечну перевагу над «no-name» аналогами (наприклад, з AliExpress). 

Це питання не престижу, а виживання системи: брендове обладнання здатне стабільно працювати під максимальним, нетиповим навантаженням 24/7 без перегрівів, збоїв контролерів пам'яті чи раптових зависань системи. Порівнювати їхню надійність у кризових сценаріях просто немає сенсу. В екстреній міграції ціна відмови компонента інша, ніж у мирний час. У мирний час ви замовляєте заміну. В окупованому місті такої можливості немає, тож ціна відмови обладнання виявляється зовсім іншою.

Багаторівневий захист

Захист мав кілька рівнів. Дані передавалися зашифрованими архівами, і самі ці архіви йшли через шифровані тунелі з надійним шифруванням.

Шифрування було подвійним і незалежним: спершу шифрується вміст, потім — канал, яким він іде. Це не надмірність. Це саме те, що робить ситуацію керованою, коли мережа ворожа: навіть якщо тунель колись буде скомпрометований, назовні потрапить зашифрований архів, а не ваші дані. І навпаки — навіть якщо архів десь осяде, без ключа він нічого не вартий.

Алгоритм міграції

Команда розділила евакуацію на чотири пріоритети:

Вимоги до каналу зв'язку та нестандартні технічні рішення 

У мирний час золоте правило для інтернет-каналу — «чим більше, тим краще». На початку міграції ХНТУ все ще мав повноцінний канал на 1 Гбіт/с. Проте після захоплення окупантами херсонського інтернет-провайдера швидкість була штучно обмежена. Ворог не встановлював ліміт на загальну пропускну здатність, але жорстко обмежив швидкість на одну сесію — приблизно до 10 Мбіт/с. Передати терабайти однією такою сесією було неможливо, тому рішенням стало запустити десятки паралельно.

Для обходу цього обмеження команда ІТ застосувала креативне інженерне рішення:

Хмарні сервіси дедалі частіше стають страховкою для бізнесу під час війни, яку ХНТУ довів на практиці ще у 2022 році.