Чому ми не можемо зупинитися після жирної їжі: вчені знайшли несподівану причину в мозку

Переїдання може бути пов’язане не лише із силою волі чи кількістю їжі на тарілці. Вчені виявили у мозку механізм, який допомагає контролювати апетит і може впливати на ризик ожиріння. Причому у чоловіків та жінок він працює по-різному, повідомляє Science Daily. 

Дослідники з Osaka Metropolitan University вивчали білок OPA1, який міститься у певних нейронах гіпоталамуса — ділянки мозку, що бере участь у регуляції апетиту, енергетичного балансу та маси тіла.

Результати експериментів на мишах показали: коли цей білок відсутній у відповідних нейронах, тварини починають їсти більше, сильніше тягнуться до жирної їжі та з часом набирають вагу.

Але найцікавішим виявився інший результат — ефект суттєво відрізнявся у самців і самиць.

Переїдання починається не в шлунку

Коли ми говоримо про надмірну вагу, найчастіше думаємо про калорії, фізичну активність та склад раціону.

Однак значна частина процесів, які визначають, коли людина відчуває голод і коли їй достатньо їжі, відбувається саме в мозку.

Дослідники зосередилися на нейронах MC4R у гіпоталамусі. Вони відіграють важливу роль у контролі споживання їжі та енергетичного обміну.

Усередині цих клітин вчені досліджували OPA1 — білок, пов’язаний із роботою мітохондрій.

Мітохондрії часто називають «енергетичними станціями» клітин. Вони виробляють енергію, необхідну для роботи організму, тому порушення їхньої роботи може впливати на різні біологічні процеси.

Що станеться, якщо прибрати цей білок

Щоб перевірити роль OPA1, вчені порівняли звичайних мишей із тваринами, у яких цей білок спеціально видалили з MC4R-нейронів.

Тваринам дозволили вільно споживати соєву олію як джерело харчового жиру.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Результат виявився показовим.

Миші без OPA1 їли більше, з віком сильніше набирали вагу і зрештою розвивали ожиріння.

Коли тваринам запропонували вибір між стандартною їжею та соєвою олією, миші з дефіцитом OPA1 споживали більше жирів і додатково набирали вагу.

Особливо вираженим цей ефект був у самиць.

Чоловічий і жіночий організм відреагували по-різному

Саме ця частина експерименту може виявитися особливо цікавою для майбутніх досліджень ожиріння.

У самців звичайних мишей споживання соєвої олії супроводжувалося збільшенням рівня OPA1.

У самиць аналогічної реакції не спостерігали.

Тобто один і той самий фактор — доступ до жирної їжі — міг по-різному впливати на механізм контролю апетиту залежно від статі.

За словами дослідників, такі відмінності потенційно можуть допомогти пояснити, чому ризик ожиріння та реакція на певні препарати для контролю ваги можуть відрізнятися у чоловіків і жінок.

Препарат від ожиріння теж спрацював по-різному

Вчені вирішили перевірити ще один аспект експерименту.

Вони використали сетмеланотид — препарат, який активує рецептор MC4R і застосовується для лікування деяких форм ожиріння.

У самців препарат знижував апетит навіть у мишей без OPA1.

А ось у самиць із відсутнім OPA1 ефект був значно слабшим.

Це може бути важливо для майбутнього розвитку персоналізованих підходів до лікування ожиріння. Якщо одна й та сама система регуляції апетиту працює по-різному у чоловіків та жінок, універсальний підхід до терапії може бути не однаково ефективним для всіх.

Чи означає це, що вчені знайшли «ліки від переїдання»?

Ні.

І тут важливо не перебільшувати результати дослідження.

Експеримент проводили на мишах, а не на людях. Тому поки що не можна стверджувати, що OPA1 безпосередньо визначає ризик ожиріння у людини або що його можна використовувати як основу для нового препарату.

Проте дослідження допомагає краще зрозуміти, як мозок реагує на доступність жирної їжі та як внутрішньоклітинний енергетичний обмін може бути пов’язаний із контролем апетиту.

Чому це важливо в реальному житті

Сучасне середовище буквально оточує людину висококалорійною їжею. Жирні продукти, фастфуд і солодощі легко доступні, а великі порції та постійна реклама додатково стимулюють споживання.

Тому ожиріння — це не лише питання «потрібно менше їсти».

На апетит можуть впливати мозкові сигнали, гормони, метаболізм, генетика та властивості самої їжі.

Нове дослідження додає до цього списку ще один елемент — роботу мітохондрій у конкретних нейронах мозку.

«Наші результати дають важливі уявлення про механізми ожиріння з погляду енергетичного метаболізму нейронів», — зазначив керівник дослідження професор Шіґенобу Мацумура.

За його словами, виявлені відмінності між самцями та самицями можуть допомогти під час розробки методів лікування ожиріння, які враховуватимуть стать пацієнта.