Війна сучасних дронів: чи залежить майбутнє українського фронту від китайського оптоволокна
FPV-дрони стали ледь не головним засобом ураження на фронті. Це дешевий та ефективний засіб для знищення чи пошкодження тилових позицій, логістики, живої сили та броньованої техніки. І кожен рік кількість таких безпілотників зростає, як у України, так і у Росії. Разом з цим дві сторони активно розвивають системи протидії, РЕБи, РЕРи та інші засоби. Це у відповідь змушує інженерів шукати нові модифікації дронів, щоб ті залишалися ефективними. Саме так і розробили дрони на оптоволоконному кабелі.
Перші публічні повідомлення про застосування FPV-дронів на оптоволоконі з’явилися навесні 2024 року. Масштабно ця технологія почала проявляти себе під час бойових дій у Курській області влітку цього ж року. Все працює досить просто: дрон фізично з’єднується з пультом оператора тонким кабелем, через який передаються команди управління та відео. Радіоканал у такій системі не потрібен — а отже, традиційні засоби РЕБ не можуть просто заглушити зв’язок.
Це стало черговим переломним моментом у розвитку безпілотної війни. Оптоволоконні FPV стали відповіддю на середовище, де радіоелектронна боротьба стала настільки щільною, що звичайному FPV дедалі складніше утримувати зв’язок.
У 2025 році оптоволоконні дрони перетворилися на масовий інструмент на полі бою. Їх застосовують обидві сторони, а дальність таких систем у багатьох конфігураціях сягає десятків кілометрів.
Масштаб українського переходу на цю технологію добре демонструє статистика Міноборони. За шість місяців 2025 року українським військовим поставили 352 тис. FPV-дронів з управлінням через оптоволокно. Для порівняння, за цей самий період загалом було поставлено майже 1,8 млн FPV-дронів. І це лише офіційно централізовані поставки! Варто також зазначити, що окремо також існують волонтерські закупівлі, прямі закупівлі військових частин та інші канали постачання.
Сьогодні на фронт постачаються тисячі моделей FPV на оптоволокні, серед яких і дрони “Жах” від BlueBird Tech.
Принцип роботи FPV-дронів на оптоволокні
Власне, головна філософія розвитку оптоволоконних дронів — обхід можливих радіоперешкод. РЕБ може заглушити радіохвилю, але не може заглушити світловий сигнал усередині кабелю. Саме в цьому і полягає головна перевага оптоволоконного керування. Його канал управління фізично відокремлений від радіоефіру, тому традиційне радіочастотне глушіння на нього не працює.
Якщо ж говорити про дальність застосування таких дронів, то однозначної цифри тут немає, все залежить від довжини кабелю, акумулятора, двигунів та корисного навантаження. Є випадки, коли оптоволоконні дрони успішно долали відстань у 50 км!
Чи можна вважати дрони на оптоволокні технологічним проривом
Якщо говорити про використання оптоволоконного зв’язку, то це не новітня технологія. Його успішно використовують у телекомунікаціях уже десятиліттями. А у військовій сфері ідея передавати дані через оптоволокно під час польоту також з’явилася задовго до нинішньої війни.
Наприклад, ще на початку 1980-х років Армія США розробляла FOG-M — Fiber Optic Guided Missile, протитанкову ракету з оптоволоконним каналом. Оператор отримував зображення з ракети та міг коригувати її політ у реальному часі. У документах американських військових 1984 року прямо описується кабель, який розмотувався під час польоту ракети.
Крім того, оптичні кабелі давно використовуються для передачі даних між військовими об'єктами, командними пунктами та іншою інфраструктурою. Наприклад, на полігоні White Sands американська армія використовувала тисячі миль оптоволоконних ліній для комунікацій та моніторингу.
Війна в Україні лише відкрила новий принцип масового використання оптоволоконного кабелю. Це можна назвати скоріше адаптацією існуючої технології під потреби сьогодення. Саме війна перетворила оптоволоконний канал з нішевої військової технології на один із ключових елементів сучасної війни дронів.
Які вразливості дронів на оптоволокні
Як і будь-які пристрої, дрони на оптоволокні мають свої вразливості, зокрема обривання кабелю під час польоту. Якщо кабель пошкоджується або рветься, оператор втрачає основний канал управління і відео. Подальша доля самого дрона вже залежить від конкретної моделі та закладених у неї алгоритмів — він може продовжити рух за останньою командою, перейти в запрограмований режим або просто впасти.
Проте пошкодити кабель фізично складно, бо він тонкий, а сам дрон може летіти на значній висоті та швидкості. Найчастіше обривання стається через зовнішні фактори — дерева, ЛЕП чи погодні умови.
Ще одне важливе питання — чи реально виявити такий дрон в польоті? Це зробити складніше. Для цього існують оптичні, тепловізійні та акустичні сенсори. Двигуни та пропелери дрона створюють характерний звук. Акустичні системи можуть використовувати мікрофони для визначення напрямку джерела звуку та подальшого супроводу цілі. Камери й тепловізори можуть виявляти безпосередньо сам дрон, після чого оператор може його супроводжувати візуально.
Та головне, як знищити такий дрон? Тут варіантів небагато — це кінетичні засоби. Головними засобами протидії дронам на оптоволокні можуть бути дрони-перехоплювачі, стрілецька зброя, сіткомети, зокрема “Чіпа” від BlueBird Tech, про який я писав в іншій колонці, яка доступна за посиланням.
Чи здатні дрони на оптоволокні замінити звичайні FPV-дрони
Підписуйтеся на наші соцмережі
Станом на 2026 рік відчутна більшість дронів на фронті — це FPV, які керуються через радіоканал. Точної цифри не називають, але якщо дивитися на дані закупівель, то кількість дронів на оптоволокні від загальної кількості дронів становить ледве 15%. Проте це дуже загальні дані.
Українські військові значною мірою покладаються на звичайні FPV. Ми підбираємо радіоканали, які дозволяють виконувати конкретні задачі, використовуємо ретрансляцію та інші рішення, щоб компенсувати вплив РЕБ. І тут є дуже просте пояснення — ціна!
У звичайному FPV канал зв’язку фактично “безоплатний” — він працює через радіоефір. В оптоволоконному FPV ми буквально “возимо” канал зв’язку із собою: кілометри кабелю потрібно спочатку придбати, намотати на катушку, підняти в повітря і розмотати під час польоту. Саме тому збільшення дальності оптоволоконного дрона має свою ціну — кожен додатковий кілометр зв’язку означає додаткову масу та вартість.
Для порівняння, один звичайний FPV-дрон може коштувати в районі 13 тис. грн, а дрон схожої моделі, але з оптоволоконним кабелем в 2-3 рази дорожче. Зі збільшенням дальності — ціна зростає.
Російські війська активно використовують оптоволоконні дрони. І це справді створює для нас окрему загрозу. Їх не можна виявити звичайними детекторами дронів, такими як “Чуйка”, тому що в класичному розумінні радіоканалу управління просто немає. Але відсутність радіозв’язку не означає, що такий дрон неможливо зупинити. У нього теж є свої фізичні обмеження. Він більший, має важку котушку з оптоволокном і часто поступається звичайному FPV у швидкості та маневреності.
Тому я не думаю, що оптоволоконні дрони повністю замінять звичайні FPV. Швидше, ми будемо спостерігати співіснування двох технологій, кожна з яких використовуватиметься там, де вона найбільш ефективна.
Головна проблема — залежність від Китаю
Багато елементів FPV-дронів сьогодні пов’язані із Китаєм, а якщо говорити про оптоволокно, то Україна здебільшого купує його саме там!
Насправді, це стосується не лише України. Сьогодні від Китаю залежать технологічні виробники в усьому світі. Хтось купує у Піднебесеній готові комплектуючі, хтось — матеріали, з яких потім виготовляють власні деталі. Навіть рами для дронів часто або готові китайські, або зроблені з матеріалів, придбаних там же.
Оптоволокно — та ж сама історія.
Тому я б не сказав, що саме для оптоволоконних дронів залежність від Китаю є якоюсь унікальною проблемою. Це загальна ситуація для всієї індустрії безпілотників та технологічних виробів. Просто у випадку з оптоволокном вона особливо помітна, тому що цей компонент безпосередньо впливає і на можливості дрона, і на його кінцеву вартість.
Саме від вартості оптоволокна в Китаї і залежить, скільки дрон коштуватиме в Україні. А ціна на це саме оптоволокно за останні місяці зросла суттєво. Для прикладу, наприкінці 2025 року кілометр оптоволоконного кабелю коштував до 140 — 160 гривень. Уже в січні 2026 — вже 250–275 гривень за кілометр!
Тобто буквально за кілька місяців ціна зросла приблизно на 70%. І це лише ціна самого кабелю. Далі додаються котушка, електроніка, виробництво, логістика та інші компоненти. У результаті дорожчає вже весь дрон. А якщо врахувати, що одна система може використовувати кілька, а іноді й десятки кілометрів оптоволокна, навіть кілька десятків гривень різниці на одному кілометрі у масштабах масового виробництва перетворюються на значні суми. І саме тут відчувається наша залежність від Китаю, точніше, від китайського оптоволокна.
Загальний механізм ринку зрозумілий: коли попит різко зростає, а пропозиція не встигає за ним, ціна теж зростає. Тим паче давайте не забувати, що оптоволокно закуповує в Китаї не лише Україна. Великим споживачем є Росія. Ми бачили інформацію про те, що російські виробники або постачальники заздалегідь резервували великі обсяги оптоволокна на кілька місяців вперед. Якщо великий гравець фактично забирає значну частину доступного обсягу, для інших покупців залишається менше товару.
А далі працює звичайна економіка. Якщо існуючі виробники не можуть виконати всі замовлення, на ринок приходять нові. Вони збільшують виробництво, купують обладнання, наймають людей, розширюють потужності. Усе це коштує грошей, і зрештою ці витрати закладаються у вартість продукції. Тому зростання ціни — це не обов’язково якась одна дія конкретного постачальника. Це може бути наслідком величезного попиту, дефіциту сировини або комплектуючих, обмежених виробничих потужностей чи проблем із логістикою.
Є ще один важливий момент — характер наших відносин із Китаєм! Китай декларує позицію, що не підтримує постачання товарів, які можуть безпосередньо використовуватися для ведення війни. Тому великі обсяги комплектуючих для українського оборонного виробництва не їдуть просто за схемою “українська компанія — китайський виробник — Україна”. Ланцюги постачання набагато складніші.
Усе це створює додаткові ризики для виробників. Сьогодні товар є на складі — завтра немає. Сьогодні постачальник може виконати замовлення — завтра з’являється державне обмеження на експорт або змінюється логістика. В якийсь момент може зрости відсоток браку, в інший — термін доставки. І це стосується не тільки оптоволоконного кабелю. З такими проблемами можна зіткнутися практично з будь-яким компонентом для дрона.
Чи має Росія перевагу через дружні відносини з Китаєм
Якщо говорити про відносини Росії та Китаю, то, звичайно, вони впливають і на оборонну промисловість. Між цими країнами є сталі партнерські економічні відносини, і Китай має власні інтереси в Росії. Зокрема, він отримує звідти енергоресурси, які дуже важливі для китайської промисловості.
Крім того, у Росії закупівлями для війни займаються не лише окремі підприємці. Значну роль відіграє держава. Вона може централізовано закуповувати комплектуючі, зокрема, оптоволокно та інші компоненти для виробництва дронів. Ми не знаємо деталей цих домовленостей — через кого саме вони закуповують, за якими цінами і чи отримують спецумови від китайських постачальників. Тому я не стану говорити, що Росія гарантовано отримує оптоволокно дешевше або має перед нами якусь квоту.
На практиці ми бачимо інше: постачальник має певну виробничу спроможність і чергу замовлень. У якийсь момент він може просто сказати: “Ми завантажені до такого-то місяця. Ваше замовлення приймемо, але відвантажити зможемо пізніше”. І для виробника дронів це вже проблема. Тому що війна не чекає, поки в постачальника звільниться виробнича лінія.
Але якщо подивитися ширше, Росія справді сьогодні має перевагу у використанні оптоволоконних дронів. Не обов'язково тому, що вони технологічно кращі за нас. І не тому, що ми не розуміємо їхньої ефективності. Головна причина — ціна і масштаб.
Для нас оптоволоконний FPV дорожчий, а отже, за той самий бюджет ми можемо отримати меншу кількість таких дронів. Умовно командир бригади може обирати між ста тисячами звичайних FPV і тридцятьма-сорока тисячами оптоволоконних. У більшості випадків вибір буде на користь кількості.
Чи зможе Україна виробляти такі дрони самостійно
Україна може створити абсолютно все і ми це вже не раз доводили! Питання лише в тому, скільки це коштуватиме, скільки часу займе і чи буде достатній попит, щоб таке виробництво мало економічний сенс.
Оптоволокно — не виняток. Наскільки мені відомо, в Україні вже навіть є компанії, які працюють із виробництвом оптоволокна. Тобто нам не потрібно починати буквально з нуля. Питання в іншому — у масштабуванні.
Одне діло — виготовляти певну кількість кабелю для окремих невеликих замовлень. І зовсім інше — створити повноцінне виробництво, здатне стабільно забезпечувати потреби великої кількості виробників дронів.
На першому етапі український продукт цілком може бути дорожчим за китайський. Може бути і певна різниця в характеристиках або рівні браку. Але це нормальний процес для запуску будь-якого складного виробництва майже з нуля. Хороший приклад — виробництво мікрочипів. Навіть США довгий час не могли конкурувати з Тайванем за собівартістю та рівнем виробничого браку. Але це не означає, що американці не здатні виробляти мікрочипи. Вони інвестують у власні виробничі потужності, і з часом економіка такого виробництва змінюється.
Якщо запитати, що потрібно зробити вже зараз, перша відповідь може бути очевидною: знайти гроші, купити обладнання, найняти людей. Людина або команда, яка скаже: “Добре, ми це зробимо”, знайде фінансування, купить обладнання, почне експериментувати, щось зламає, щось переробить, навчиться і зрештою отримає продукт.
Важливо зрозуміти, виробництво не запускається одним рішенням чи одним інвестиційним раундом. Спочатку воно може бути збитковим. Обладнання потрібно освоїти, людей — навчити, технологію — відпрацювати. А потім ще потрібно знайти достатній обсяг замовлень, щоб усе це мало економічний сенс.
І тут ми впираємося в одну з найбільших проблем — людей. В Україні багато підприємців зараз на фронті. Частина виїхала з країни. Частина просто не має ресурсу починати ще один великий виробничий проєкт, тому що вже займається власним бізнесом або працює на оборону. А створити нове виробництво паралельно з основним бізнесом — великий ризик.
Саме тому розвиток нових виробництв — це завжди питання ресурсу і віри в майбутній результат.
Україні слід інвестувати в технології! І це стосується не тільки оптоволокна. Якщо ми хочемо бути технологічно незалежними, нам потрібно поступово створювати власну виробничу базу — від матеріалів і компонентів до готових систем.
Чи є майбутнє у дронів на оптоволокні
Я думаю, що оптоволоконні дрони точно матимуть своє місце на полі бою найближчими роками. Але водночас я не впевнений, що саме вони стануть наступною великою революцією у світі безпілотників.
Дрони на оптоволокні для мене виглядають радше проміжним етапом у розвитку систем управління дронами.
Сьогодні оператору потрібно постійно керувати дроном: бачити зображення, коригувати його рух, обходити перешкоди, шукати ціль і в потрібний момент її уражати. Оптоволокно дозволяє зберегти стабільний канал зв'язку там, де радіокерування може бути проблемним.
Але що буде далі? Я думаю, що наступний великий крок — це штучний інтелект. Умовно оператору буде достатньо показати дрону точку, куди він має долетіти, або обрати ціль. А далі бортовий алгоритм самостійно проведе апарат до потрібного місця, орієнтуючись на навколишню місцевість, обходячи перешкоди, захоплюючи ціль і виконуючи поставлену задачу.
Тобто оператор поступово перестане бути пілотом, який щосекунди керує дроном. Він більше стане людиною, яка ставить задачу, а далі система виконує її самостійно. І в такому світі оптоволокно стає зайвим вантажем!
Це додаткова вага, котушка, кабель, який може обірватися. Якщо дрон може самостійно орієнтуватися в просторі та виконувати задачу без постійного зв'язку з оператором, навіщо йому тягнути за собою кільканадцять кілометрів кабелю?
Тому я не бачу передумов для того, щоб оптоволоконні дрони масштабувалися у світі так само, як звичайні FPV свого часу.
Звичайно, вони залишаться там, де немає доступу до достатньо потужних бортових комп'ютерів, алгоритмів чи інших технологій автономного управління. Там оптоволокно може бути дуже хорошим рішенням.
Але глобальний напрямок розвитку очевидний — більше автономності, більше штучного інтелекту і менше залежності від оператора.