Морські дрони ВМСУ: як МБЕКи змінили Чорне море
Чорне море вже не є простором, де перевагу автоматично має той, у кого більші кораблі. Його дедалі більше визначають морські дрони, швидкість адаптації та здатність поєднати розвідку, ураження і РЕБ в одній операції. Про це в інтерв’ю YouTube-каналу Militarnyi розповів Андрій Максименко, начальник управління безпілотних систем ВМСУ.
Морські дрони ВМСУ і засідка на російський гвинтокрил
Один із перших успішних епізодів застосування МБЕКів, про який можна говорити публічно, стався в районі газових вишок. Там морські безекіпажні комплекси ВМСУ разом з об’єднаною вогневою підтримкою знищили російський гвинтокрил.
Це не була випадкова зустріч у морі. Появу вертольота очікували, а операцію будували як засідку. Саме тому цей епізод важливий не лише результатом, а й новою логікою застосування: морський дрон уже не працює як ізольований «камікадзе».
МБЕК став частиною складнішої бойової системи. Його ефективність залежить від розвідки, зв’язку, вогневої підтримки, ситуаційної обізнаності та взаємосумісності з іншими силами. Без цього сучасна війна дронів у Чорному морі вже не працює.
МБЕКи України витісняють старі концепції війни на морі
Безпілотні системи ВМСУ рухаються до ролі одного з головних засобів війни на морі. Та сама логіка вже змінила повітря, суходіл і підводний домен: дрони витісняють застарілі методи там, де класичні платформи стають надто дорогими, помітними або вразливими.
У Чорному морі великий корабель став ціллю номер один. Виводити його в акваторію надто ризиковано, але потреба діяти на морі нікуди не зникла. Саме цю прогалину закрили МБЕКи України.
Спершу їх часто сприймали як ударні катери-камікадзе. Але ВМСУ ще наприкінці 2022-го — на початку 2023 року використовували МБЕКи як багатофункціональні платформи, зокрема для постановки мін на входах у російські порти.
Тому морський дрон — не лише одноразовий боєприпас. Він може бути платформою для ураження, патрулювання, розвідки, РЕБ, мінування або інших завдань. Його розвиток визначає не сама форма катера, а конкретна задача, яку ставить війна.
Дрони в Чорному морі проти ешелонованої оборони рф
Гнучкість українських МБЕКів змусила росіян швидко перебудовувати оборону. Якщо раніше морським дронам було простіше проходити до цілей, то зараз рф вибудувала багаторівневу систему протидії.
Під час операції проти одного українського МБЕКу можуть працювати три «Ланцети», два літаки Су та один гвинтокрил. До цього додаються інженерні загородження, FPV-дрони, радіоелектронна розвідка, засоби РЕБ та інші елементи оборони.
Після втрат російські гвинтокрили почали діяти обережніше й уже не так сміливо наближаються до українських морських дронів. Але ресурсна перевага рф залишається. Противник може підняти літаки на будь-яку виявлену загрозу, навіть якщо ціль зрештою не підтвердиться.
Українська сторона змушена діяти інакше — через економічний ефект. ВМСУ намагаються використовувати мінімально необхідну кількість МБЕКів, щоб виконати завдання і не створювати зайвих скупчень у Чорному морі. У такій війні важить не масовість, а точне співвідношення ціни, ризику і результату.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Безпілотні системи ВМСУ працюють у сірій зоні Чорного моря
Чорне море не має лінії фронту в сухопутному сенсі. На землі є позиції противника, українські позиції і зона ураження між ними. У морі ця логіка розмивається: вся акваторія стає сірою зоною.
Андрій Максименко описує Чорне море як простір, де одночасно присутні засоби противника і Сил оборони України. Точні відстані від українського узбережжя, де Україна повністю панує або веде боротьбу, не називаються з міркувань безпеки.
У такій зоні план може змінитися за години. На операцію впливають хвилі, авіація противника, демонстраційні дії, робота розвідки, РЕБ і поява нових технічних засобів рф.
Саме тому ВМСУ готувалися до того, що росіяни активніше застосовуватимуть власні МБЕКи. У 2026 році цей сценарій уже реалізувався, і українська сторона має знищені безекіпажні катери противника. Водночас у ВМСУ визнають: недопрацювання є, але загалом до цієї загрози підготувалися непогано.
Морський дрон ВМСУ — це маленький корабель, а не апарат із пультом
Одна з найбільших помилок — сприймати МБЕК як простий безпілотник, який достатньо запустити до цілі. У ВМСУ наголошують: морський дрон є маленьким кораблем. Його застосування потребує морської науки, а не лише технічного пульта.
Йдеться про підхід до противника, вихід з-під вогню, маневрування, розрахунок дистанцій у милях і кабельтових, навігаційні умови та морську термінологію. Якщо різні підрозділи під час спільних операцій не говорять однією професійною мовою, ефективність падає.
Технологічна перевага в Чорному морі невіддільна від морської культури. Саме тому ВМСУ закликають усіх, хто працює в морському домені, навчатися морської справи. Без цього навіть сильна платформа може не дати очікуваного результату.
Український miltech має встигати до того, як технологія застаріє
Технологічна гонка на морі погано сумісна з повільним постачанням. У 2022–2023 роках частину потреб у безпілотній компоненті закривали самі бійці — із зарплат і бойових виплат. Сьогодні це вже неможливо: сучасні морські безпілотні системи надто складні й дорогі.
ВМСУ залежать від централізованого постачання та міжнародних донатів. Але критичною є не лише сама допомога, а її швидкість. Якщо МБЕК із РЕБ під конкретні частоти приходить через пів року, він може вже не відповідати реальній обстановці.
Оптимальний строк від технічного рішення до поставки — не більше місяця, максимум півтора. Лише тоді безпілотні системи ВМСУ залишаються актуальними і здатними конкурувати з протидією противника.
Виробники МБЕКів мають починати з консультацій із ВМСУ
Проблема швидкості напряму пов’язана з якістю розробки. Одна з типових помилок miltech-ринку — створювати продукт без консультацій із військовими. За оцінкою Андрія Максименка, приблизно 80% виробників, особливо іноземних, не спілкуються з українськими військовими перед початком роботи.
Так з’являються прототипи, які виглядають технологічно, але не мають зрозумілої бойової мети. Наприклад, чотириметровий МБЕК з електричним мотором сам по собі не є рішенням, якщо виробник не може пояснити, для чого він потрібен Збройним силам України або міністерствам оборони інших країн.
Правильна модель інша: спочатку консультація, потім технічне рішення, прототип і випробування. Офіційні звернення виробників до ВМСУ потрапляють в управління безпілотних систем, де їх опрацьовують офіцери. Якщо прототип готовий або готується, його можуть перевірити на міжнародному хабі.
За останні п’ять місяців управління безпілотних систем ВМСУ оновило майже 80% складу. На посади рівня полковників і капітанів першого рангу приходили лейтенанти та молодші лейтенанти. Для армійської вертикалі це нетипово, але саме так виглядає пріоритетність напряму, який змінюється швидше за штатні процедури.
Морські дрони ВМСУ вже змінюють навчання партнерів
Коли технології створюються під реальні задачі, їхній досвід швидко виходить за межі українського театру війни. ВМСУ демонструють партнерам не концепції, а практику бойового застосування.
На навчаннях REPMUS у 2025 році українська команда в режимі free play, тобто без заздалегідь прописаного сценарію, провела атаку проти умовного противника з країни НАТО. За словами Андрія Максименка, перемога зайняла близько 20–30 хвилин. Найпоказовіше — «синя» команда навіть не одразу зрозуміла, що атака почалася. Судді були міжнародними.
У 2026 році Україну запросили вже не лише працювати за «червону» команду, а й будувати сценарій та надавати офіцерів для обох сторін навчань. Це означає, що досвід морських дронів ВМСУ переходить із локальної практики війни у ширшу систему підготовки партнерів.
Безпілотні системи ВМСУ тестують у європейському хабі
Обмін досвідом не обмежується навчаннями. ВМСУ мають хаб у Європі — не в Польщі чи Румунії, а далі від українського кордону. Там навчають операторів МБЕКів, UAV і офіцерів, а також тестують обладнання, яке партнери хочуть передати Україні як допомогу.
На цьому майданчику українські військові спілкуються з міжнародними партнерами, які бачать навчання і паралельно вивчають актуальність рішень майже в режимі реального часу. Серед країн, які активно допомагають у цьому напрямі, згадуються Норвегія, Велика Британія та Португалія.
Водночас ВМСУ не передають досвід і не надають консультації без дозволу вищого командування. Обмін відбувається в межах навчання, конференцій і погоджених форматів комунікації.
Висновок: морські дрони ВМСУ змінюють не техніку, а правила війни
Морські дрони ВМСУ стали одним із найпомітніших інструментів української асиметричної війни, але їхня реальна сила не в ефектних кадрах ударів. Вона в системі: навчанні, тактиці, морській культурі, швидкому циклі оновлення, міжнародному тестуванні та здатності комбінувати різні рішення.
Чорне море більше не є простором класичної морської переваги. Це складна сіра зона, де кожна операція залежить від погоди, розвідки, авіації противника, РЕБ, ресурсів і досвіду офіцерів.
Український miltech у морському домені уже впливає на підготовку партнерів і показує, що майбутнє належить не окремому дрону, а тим, хто швидше навчається, точніше формулює задачу і встигає поставити потрібне рішення до того, як воно застаріє.