Куди рухається DefTech в Україні і які компетенції будуть потрібні у 2026 році

Якщо відкрити DOU і вбити в пошук вакансій запит miltech або deftech, видача покаже майже 1200 позицій. Ще три роки тому таких оголошень були одиниці. Галузь, яка виросла з гаражних майстерень і волонтерських ініціатив, перетворилася на найшвидший технологічний сектор країни. І тепер головне питання вже не про те, чи є в ній робота, а про те, хто саме зможе її виконувати.

Оборонні технології стали найшвидшим сектором української економіки

Цифри тут говорять голосніше за будь-які прогнози. За даними дослідження Dealbook of Ukraine 2025 від AVentures, оборонні технології стали найбільш швидкозростаючим технологічним сектором в Україні, залучивши у 2025 році понад 129 мільйонів доларів у формі грантів та інвестицій, а за останні три роки обсяг вкладень у Defense Tech зріс у 19 разів. Це вже не сплеск на хвилі війни, а сформована частина економіки.

Настрій інвесторів підтверджує той самий висновок. Олександр Яценко, принципал фонду SMOK Ventures, у коментарі AIN формулює це прямо:

«2025 рік остаточно закріпив Defense Tech як системну, а не ситуативну частину українського венчуру». 

І додає важливу деталь про масштаб зсуву: 

«У другому півріччі близько 60% усіх венчурних угод в Україні відбулися саме в оборонному напрямі, а кількість Defense-угод практично зрівнялася з кількістю раундів у цивільних доменах».

Держава підкріплює приватні гроші своїми. Кластер Brave1, який став одним із головних центрів розвитку галузі, наростив обсяг грантів із 40 мільйонів доларів у 2024 році до понад 60 мільйонів у 2025-му, підтримавши більш ніж 600 компаній. Тобто ринок отримує фінансування з кількох джерел одночасно, і це змінює саму структуру попиту на людей.

Автономність замість пульта: головний технологічний вектор

Щоб зрозуміти, куди рухається галузь, варто подивитися не на кількість дронів, а на те, що всередині них. І тут майже всі технічні лідери сходяться в одному. Роль оператора з пультом стає другорядною, а на перший план виходять алгоритми.

Сергій Купрієнко, CEO компанії Swarmer, яка залучила 15 мільйонів доларів інвестицій, описує це через власний бойовий досвід: 

«Модель «один дрон — один оператор» не працює, а робота під впливом РЕБ стала не крайнім сценарієм, а вихідною умовою, під яку системи проєктують одразу. Логіка проста. Якщо ворог глушить радіоканал і GPS, апарат мусить думати сам».

Команда TFL & Odd Systems, яка запустила серійне виробництво дронів з автономним донаведенням, підсумовує рік однією фразою:

«Перемагає не той, у кого більше дронів, а той, у кого кращі алгоритми»

Той самий здвиг бачить і Володимир Несторак, продакт-менеджер VYRIY. За його оцінкою, галузь рухається у бік автономності, цифрового відеозв'язку, навігації без GPS, систем наведення, пошуку та розпізнавання цілей. А GPS-denied середовище, за словами Купрієнка, перестало бути винятком і стало базовою реальністю завдяки прогресу у Visual SLAM, VisNav та Optic Flow у поєднанні з інерціальними сенсорами.

Важливо, що самі інженери застерігають від ілюзій щодо штучного інтелекту. Станіслав Гришин, співзасновник компанії «Генерал Черешня», прямо називає головне розчарування року: 

«Надмірний хайп навколо ШІ без урахування обмежень заліза, енергоспоживання і затримок, адже переломних змін на полі бою саме від ШІ поки не відбулося».

Підписуйтеся на наші соцмережі

Тобто автономність — це вектор, а не готове рішення. І саме тому вона потребує великої кількості людей, які доводитимуть її до робочого стану.

Не один дрон, а система: чому змінюється сам тип задач

Ще один зсув, який визначить наступні роки, стосується не окремих апаратів, а того, як вони поєднуються. Ринок відходить від збірки з розрізнених компонентів до цілісних рішень.

CTO компанії Black Forest, чия команда за рік зросла приблизно на 300%, описує цей тренд як перехід до цілісних end-to-end рішень, де hardware і software проєктує одна команда як єдину систему, і відхід від моделі збірки з окремих компонентів різних виробників, які складно інтегрувати й масштабувати в бойових умовах. 

Ця, здавалося б, суто інженерна деталь має прямий наслідок для ринку праці. Потрібні не вузькі спеціалісти під одну плату, а люди, які бачать продукт цілком.

Купрієнко називає цю компетенцію конкретно: System-of-systems engineering і оркестрація автономії, тобто інженери, які працюють не з окремим дроном, а з роєм як єдиною системою, де різні типи апаратів, зв'язок, рівні автономії та людський контроль зведені в одну архітектуру. Простими словами, цінність зміщується від того, хто збирає деталь, до того, хто керує складністю. Це і є доросління галузі, про яке дедалі частіше говорять.

Дефіцит кадрів як головний бар'єр зростання

Тепер про болюче. Гроші в галузі є, замовлення є, а от людей катастрофічно бракує. Це повторюють майже всі технічні керівники, і саме кадровий голод, а не технології, вони називають головним обмеженням.

Володимир Несторак формулює це без прикрас: 

«Ключова інженерна компетенція 2026 року — embedded software development, що формує високий попит на спеціалістів з C++, LoRa, live video streaming і досвідом розробки embedded-систем, і дефіцит таких фахівців уже відчувається та ставатиме лише відчутнішим». 

CTO Black Forest додає до списку дефіцитних напрямів ISP, Linux core, Networking, Routing, Guidance і Navigation.

Проблема глибша за просту нестачу рук. Tech Lead R&D команди Dwarf Engineering пояснює, чому класичний айтішник не приходить у галузь автоматично: 

«Deftech є відносно новою нішею, яка сильно відрізняється від класичного IT, тут більше навантаження і динаміки, часто нижчі зарплати, але значно вища відповідальність. Тобто перехід у галузь вимагає не лише перекваліфікації, а й іншого ставлення до роботи».

Масштаб дефіциту виходить за межі України. Євген Сиваченко, CTO компанії Oko Camera, звертає увагу на європейський контекст: 

«ЄС визнав критичну нестачу кадрів в оборонній промисловості й планує масштабну перекваліфікацію орієнтовно 600 тисяч фахівців».

А всередині країни, за його словами, ситуація загострюється ще й через освітні прогалини. 

«Спеціальність «Оптика» свого часу скасували як окрему, розмивши між суміжними напрямами, і тепер країні критично бракує профільних оптиків, хоча сучасна війна тримається саме на камерах, сенсорах і лідарах».

Які компетенції справді будуть у ціні

Якщо звести докупи те, що кажуть технічні лідери різних компаній, вимальовується досить чіткий портрет затребуваного спеціаліста. Це не одна модна професія, а кілька напрямів, які галузь готова купувати вже зараз.

Ось компетенції, які експерти називають ключовими на 2026 рік:

Останній пункт варто винести окремо, бо його називають найчастіше. Ярослав Нижник, керівник напряму роботизованих систем ГО «Аеророзвідка», формулює це так: 

«Ключова компетенція року — це subject matter experts, люди, які добре розуміють військові процеси й водночас знають технології, бо саме вони розуміють реальні потреби війська, швидко прототипують рішення і доводять їх до впровадження».

 Олег Федоришин, директор R&D компанії DevDroid, додає до цього T-shape-підхід: 

«Людина має глибоко знати свою частину, але при цьому розуміти всю систему й мислити практично».

Саме тому, до речі, у deftech так цінують ветеранів. У «Генерал Черешня», за словами Гришина, близько 20% команди складають саме вони, бо один інженер із розумінням бойових систем цінніший за кількох універсальних.

Прикметно, що в технічно складних доменах відбувається зворотний рух до фундаменту. Олександр Лляний, CTO компанії NORDA Dynamics, помічає цікавий парадокс епохи AI-асистентів: 

У технічно складних доменах спостерігається відкат до основ, коли фізико-математична база стає важливішою за конкретні мови програмування чи фреймворки».

Іншими словами, вивчити черговий інструмент недостатньо. Виграє той, хто розуміє, що під ним лежить.

Куди рухатися тим, хто хоче зайти в галузь зараз

Оборонні технології в Україні перейшли з категорії ризикованого експерименту в системну частину економіки, гроші й замовлення в галузі є, а головним обмеженням стали не технології, а люди, здатні їх створювати. Вектор руху зрозумілий: автономність, системна інженерія, робота з даними та розуміння реальних потреб війська. Це і є ті двері, у які варто заходити зараз, поки попит суттєво перевищує пропозицію.

Практичний висновок простий. Якщо ви маєте інженерний бекграунд і хочете зайти в напрям автономних систем із боку заліза та польотного контролю, має сенс почати з практичних навичок роботи з польотними контролерами й автопілотами. Для цього підійде курс MilTech ArduPilot, який дає ту саму embedded-базу, дефіцит якої називають усі технічні лідери. Якщо ваша сила радше в цифрах, ніж у паяльнику, галузі гостро потрібні люди, які перетворюють телеметрію та дані випробувань на рішення, і тут стане в пригоді MilTech Data Analytics. 

А тим, хто бачить себе не виконавцем окремої задачі, а тим самим subject matter expert, який зводить інженерію, потреби війська й бізнес в одну систему, варто дивитися в бік продуктового управління через MilTech Product Management.

Галузь дорослішає швидше, ніж встигає знаходити для себе людей. І це рідкісний момент, коли ринок сам іде назустріч тому, хто готовий вкластися в правильні навички. Наступного разу такого розриву між попитом і пропозицією може вже не бути.